Офіційний курс національної грошової одиниці до долара США НБУ встановлює щодня на основі результатів торгової сесії на міжбанківському валютному ринку України, а до інших валют - на основі крос-курсів валют.
Курсова політика в Україні, після уніфікації в жовтні 1994 р. валютного курсу, ґрунтувалася спочатку на застосуванні регульованого валютного курсу в межах коридору, спершу неофіційного, а з другого півріччя 1997 р. - офіційного (1,7-1,9 грн. за дол. США), розширеного в 1998 р. до відповідно 1,9 - 2,25. Номінальний обмінний курс гривні за 1996-1997 рр. девальвувався на 3,7 відсотка; з урахуванням рівня інфляції (49,8 відсотка) реальне його значення зросло на 46,1 відсотка. Наприкінці 1998 р. валютний коридор було скасовано [22, c.74-76].
В Україні встановлено систему валютного регулювання та валютного контролю на державному рівні. В Україні діє досить розвинена система валютного регулювання з притаманними їй ринковими важелями. Залежно від впливу на курс національної валюти та рух валютних цінностей, виділяють форми прямої та непрямої (опосередкованої) дії. До перших належать: валютна інтервенція, валютні обмеження, регулювання конвертованості валюти, облікової станки НБУ та режиму валютного курсу. До форм непрямої дії належить управління валютними резервами. Контроль здійснюється за валютними операціями, наданням іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввезенням, вивезенням і переказом валюти за кордон тощо. У практиці є такі засоби контролю:
· встановлення лімітів на вивезення валюти за кордон;
· необхідність одержання дозволу з боку уповноважених органів держави на надання кредитів і позик іноземним юридичним особам.
Серед форм валютного регулювання та контролю виділяють насамперед нормативну - на основі укладання міжнародних валютних угод і видання нормативних актів з боку державних органів (парламенту, Кабінету Міністрів та НБУ).
Національний банк України визначає порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями суб'єктів господарської діяльності України з нерезидентами, порядок валютних розрахунків між резидентами в Україні, порядок вивезення готівкової іноземної валюти фізичними особами -- резидентами і нерезидентами. Так, усі розрахунки суб'єктів господарювання України (резидентів) з суб'єктами господарювання інших країн (нерезидентами) здійснюються через кореспондентські рахунки уповноважених банків України в іноземних банках. При цьому валюта платежу визначається за домовленістю між партнерами та фіксується в контракті. Через кореспондентські рахунки, нідкриті Іноземними комерційними банками в уповноважених банках України, здійснюються розрахунки між резидентами І нерезидентами в межах України. В цьому випадку НБУ визначає валюту платежу (наприклад, розрахунки за рахунками типу "лоро", відкритими іноземними банками в банках України, здійснюються тільки між резидентами і нерезидентами (юридичними особами) лише в національній валюті України).
Розрахунки за міжурядовими угодами здійснюються через кореспондентські рахунки тих комерційних банків України, які уповноважені урядом України.
НБУ визначає порядок та умови валютних вкладів населення в банках України. З метою контролю над рухом іноземних капіталів НБУ визначає порядок надання резидентам ліцензій на одержання кредитів в Іноземній валюті від іноземних кредиторів і надає резидентам дозвіл на вивезення раніше придбаних ними іноземних цінних паперів [32, c.115].
НБУ здійснює валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Щоб підвищити курс національної валюти, НБУ продає іноземну валюту, а щоб понизити його, - скуповує. Щоб не допустити обвального падіння курсу національної грошової одиниці, НБУ резервує значні суми у ВКВ. Для підтримки національної валюти НБУ застосовує такі методи:
· валютні інтервенції, в тому числі за рахунок скорочення власних резервів;
· встановлює обов'язковий продаж виробниками експортної продукції частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку;
· збільшення нормативів резервування валюти;
· стримування зростання грошової маси через механізм мультиплікатора.
Контроль за валютними операціями комерційних банків здійснюється через надання Національним банком ліцензій на здійснення банками платіжних і розрахункових операцій з валютними цінностями.
НБУ відслідковує динаміку реального ефективного обмінного курсу - показника внутрішньої і зовнішньої купівельної спроможності національної валюти по відношенню до валют країн - основних торгових партнерів України. Саме цей показник сигналізує про зміну конкурентних позицій українських товарів на зарубіжних ринках.
Якщо реальний ефективний обмінний курс девальвує, то зростають резервні курсові та ринкові переваги українських виробників на зовнішніх ринках. Вважається, що оптимальне значення обмінного курсу національної валюти визначається двома граничними параметрами. Верхню межу визначає відношення загальної ліквідності (резервні гроші та депозити бюджетних організацій в НБУ та в банках) до валових міжнародних активів НБУ. Нижню межу визначає відношення грошової бази до валових міжнародних активів НБУ.
Грошово-кредитна політика НБУ як центрального банку країни, направлена на забезпечення стабільного валютного курсу національної валюти як необхідної умови сталого економічного розвитку. В зв'язку з цим, важливо зупинитися на питанні про доцільність девальвації національної валюти. Девальвація вигідна насамперед експортерам, оскільки дає можливість отримувати більший дохід від експорту в перерахунку на гривню. Але цей ефект є короткочасним. Внутрішні ціни швидко зростають і досягають рівня експортних. Також девальвація національної валюти знижує купівельну спроможність населення, адже ціни багатьох товарів прив'язані до долара США. Наслідком цього є звуження внутрішнього ринку. Як свідчить практика, девальвація не завжди позитивно впливає на динаміку українського експорту.
Навпаки, зміцнення курсу національної валюти сприяє здешевленню критичного імпорту, технологічного імпорту машин та устаткування, здешевленню обслуговування зовнішнього боргу країни. Зміцнення національної валюти є чинником цінової стабільності.
Внаслідок високого рівня відкритості української економіки зовнішні шоки через канали двосторонньої торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок. Після приєднання України до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду вона не може обмежувати проведення розрахунків між резидентами та нерезидентами за поточними торговельними валютними операціями у національній грошовій одиниці. Тому органи валютного контролю для реалізації економічної політики держави змушені вживати адміністративних заходів, спрямованих на підтримку курсу гривні й регулювання платіжного балансу [41, c.101-103].
Валютні операції резидентів на території України та за її межами, а також нерезидентів на території України підлягають валютному контролю (в тому числі шляхом проведення перевірок), з метою забезпечення дотримання резидентами й нерезидентами валютного законодавства України при здійсненні валютних операцій.
Основними напрямками валютного контролю є:
· здійснення контролю за повнотою та своєчасністю валютних надходжень в Україну та виконання резидентами та нерезидентами зобов’язань в іноземній валюті та валюті України;
· здійснення контролю за законністю валютних операцій резидентів на території України і за її межами та нерезидентів на території України;
· здійснення контролю за повнотою та об’єктивністю обліку та документації стосовно валютних операцій, звітності про валютні операції та декларування резидентами валютних цінностей, товарів та майна, які перебувають за межами України, а також здійснення контролю за реєстрацією договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами щодо залучених від нерезидентів кредитів, позик (поворотної фінансової допомоги) у грошовій формі або банківських металах.
Валютний контроль в Україні здійснюється на основі Положення про валютний контроль яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 р. N 49.
Положення про валютний контроль визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України "Про Національний банк України" та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Органами валютного контролю в Україні є:
а) Національний банк України – головний орган валютного контролю;
б) Державна податкова адміністрація України;
в) Державна митна служба України.
Агентами валютного контролю в Україні є:
а) уповноважені банки;