У літературі немає як чіткого визначення, так і класифікації неторгових операцій. Однак, виходячи з практики їх проведення, неторгові операції можна розглядати з кількох позицій.
1. Залежно від суб’єкта надання послуг неторгового характеру вони поділяються на:
· послуги, які надаються банківськими установами, спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами та іншими установами й організаціями, тобто банківські;
· послуги комерційних банків, що надають ширший спектр послуг, до яких належать практично всі можливі операції, тобто послуги, що надаються спеціалізованими інститутами;
· послуги компаній фірм (небанківських обмінних пунктів валют, клубних пластикових карток, переказів коштів своїх клієнтів тощо), що займаються обслуговуванням пластикових карток, грошових переказів тощо, тобто послуги, що надаються іншими суб’єктами.
В Україні переважна більшість послуг неторгового характеру надається банківськими установами.
2. Залежно від типу клієнтів, що отримують послуги:
· операції, що проводяться для юридичних осіб (сплата витрат на відрядження та операції з корпоративними пластиковими картками);
· операції, що проводяться для фізичних осіб (фізичні особи можуть отримати весь спектр неторгових операцій).
В Україні найбільш поширеними є послуги з обміну валюти та переказу коштів фізичних осіб за кордон і отримання надходжень з-за кордону. Останнім часом набули популярності операції з дорожніми чеками. Надання послуг з обслуговування пластикових карток є перспективними і перебувають на стадії розвитку [59].
3. Залежно від виду неторгові операції можна поділити на три групи: переказні, конверсійні та ведення валютних рахунків клієнтів (останнє частіше виступає складовою переказних операцій).
Переказні операції – це такі операції, в основі яких лежить переказ коштів однієї особи на користь іншої, або трансформація грошових коштів особи для використання їх тією ж особою (операції з дорожніми чеками).
До переказних операцій належать:
· операції з дорожніми чеками;
· операції з пластиковими картками;
· послуги з переказу коштів клієнта за кордон;
· оплата переказів з-за кордону та сплата інших платіжних документів.
Конверсійні операції – купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти.
4. Залежно від джерела фінансування можна визначити такі види неторгових операцій:
· за рахунок власних коштів клієнта;
· за рахунок кредитних ресурсів банку;
· операції з кредитними картками;
· змішані.
Основні інструменти:
· дебетна картка з овердрафтом;
· чекова гарантійна картка.
5. Залежно від місця здійснення це можуть бути операції, що проводяться на внутрішньому та міжнародному ринках.
З переліку неторгових операцій в іноземній валюті на внутрішньому ринку здебільшого здійснюються операції з обміну іноземної валюти через мережу обмінних пунктів та ведення валютних рахунків фізичних осіб. Переважна більшість неторгових операцій в іноземній валюті (перекази коштів, операції з дорожніми чеками та пластиковими картками тощо) проводиться на міжнародних ринках.
6. Залежно від джерел регулювання неторгові операції поділяються на:
· операції, які регулюються законами України та нормативними актами НБУ;
· операції, які регулюються міжнародними угодами;
· операції, які регулюються міжнародними правилами;
· операції, які регулюються змішаним чином (таке регулювання в Україні найбільш поширене).
7. Залежно від виду валюти – операції, що проводяться в конвертованій або неконвертованій валюті.
Операції з пластиковими картками та дорожніми чеками здійснюються, як правило, у конвертованій валюті. Щодо операцій з переказу та отримання коштів або ведення валютних рахунків клієнтів вид валюти залежить від конкретної країни (так, перекази з України в країни СНД відбуваються в національній валюті України) та виду валюти, що вноситься клієнтом на рахунок. Конверсійні операції можуть проводитись з будь-яким видом валюти [23, 59].
8. Неторгові операції можна класифікувати за видом доходу, що отримує банк від їх здійснення:
· комісійна винагорода (банк отримує її практично за всі види неторгових операцій);
· проценти та комісійна винагорода (такий дохід банк отримує по операціях з кредитними та дебетними картками з овердрафтом).
Таким чином, можна зробити висновок, що спектр неторгових операцій є досить різноманітним і надавати їх можуть як банківські установи так і небанківські фінансові установи.
Отже в даному розділі дипломної роботи автором було розглянуто особливості функціонування валютного ринку України, визначено чинники, які впливають на валютний курс гривні. Також даний розділ розкриває поняття валютних та неторгових операцій комерційного банку, тут наведено їх класифікацію та розглянуто основні моменти отримання комерційним банком ліцензій на здійснення валютних операцій.
ТОВ „Укрпромбанк” створено у 1989 році. Банк виконує поставлені стратегічні і тактичні завдання, значно збільшує і розширює обсяги активних і пасивних операцій. За рахунок збільшення капіталу і приросту депозитної бази ТОВ „Укрпромбанк” нарощує обсяг кредитного портфеля. При цьому, необхідною умовою залишається підтримка на достатньому рівні ліквідності банку, якісна оцінка власних можливостей і можливостей партнерів при кредитуванні, хеджування ризиків, захист у повному обсязі довірених банку коштів клієнтів, підтримка їхнього бізнесу, формування необхідного обсягу резервів і підтвердження надійності банку як стабільного фінансового інституту.
Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International.
Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.
Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) — праворуч. Існує така рівність:
Активи — Зобов'язання = Капітал.
Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в порядку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.
Основними видами аналізу балансового звіту банку є:
· структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;
· коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясувати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому використовують ряд коефіцієнтів).
Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку, що наведена в додатка А і Б (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Аналіз структури капіталу ТОВ „Укрпромбанк”
| Показники | 2004 | 2005 | 2006 | |||
| Сума, тис.грн. | Структура, % | Сума, тис.грн. | Структура, % | Сума, тис.грн. | Структура, % | |
| Статутний капітал | 147296,8 | 38,88 | 283113,8 | 54,10 | 942406,9 | 78,49 |
| Нерозподілені прибутки | 153624 | 40,55 | 145261 | 27,76 | 132465 | 11,03 |
| Прибутки поточного року | 77917 | 20,57 | 94964,1 | 18,15 | 125866,3 | 10,48 |
| Усього капіталу | 378837,8 | 100,00 | 523338,9 | 100,00 | 1200738 | 100,00 |
Як бачимо з наведеної таблиці у 2006 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2005 та 2006 роках. А у 2004 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.
Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.
Таблиця 2.2
Розрахунок чистого капіталу ТОВ „Укрпромбанк”
тис. грн.
| 2004 | 2005 | 2006 | |
| Основний капітал | 259018,8 | 550218,8 | 889438,4 |
| Додатковий капітал | 77917 | 94964,1 | 125866,3 |
| Відверненя | 170398 | 102961 | 125182 |
| Чистий капітал | 166537,8 | 542221,9 | 890122,7 |
Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу ТОВ „Укрпромбанк”
| Показник | Формула | Норматив | Значення | ||
| 2004 | 2005 | 2006 | |||
| Коефіцієнт К1 | капітал / пасиви | рекомендоване значення в межах 0,15-0,20 | 0,19 | 0,19 | 0,22 |
| Коефіцієнт К2 | чистий капітал / загальні активи | не менш ніж 0,04 | 0,04 | 0,10 | 0,14 |
| Коефіцієнт К4 | чистий капітал / зобов’язання | не менш ніж 0,25-0,3 | 0,05 | 0,12 | 0,18 |
Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення — у межах 0,15—0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.
Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2004 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.
Коефіцієнт К4 показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобов'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.