З субтропічної Східної Азії (Китай, Японія) походять хміль японський, кропива коноплевидна.
Після заносу адвентивні рослини оселяються в різних місцезростаннях. На розподіл їх у новій місцевості здебільшого впливають діяльність людини і природні фактори.
Як правило, адвентивні рослини в природних місцезростаннях не зустрічаються, а якщо й ростуть там, то лише в місцях з порушеним трав’яним покривом: на пагорбах, відкритих піщаних місцях, по берегах річок, дорогах, стояках тощо (наприклад, злинка канадська, енотера дворічна та деякі ін.). Основна маса адвентивних рослин скупчена в місцях, які зазнають постійного впливу з боку людини,і чимінтенсивніший цей вплив, тим більша кількість адвентивних рослин. В багатьох місцях вони є домінантами угруповань бур'янів. Такі самі співвідношення між місцевими і заносними рослинами спостерігаються в багатьох країнах.
Багато адвентивних рослин, легко пристосовуються до найрізноманітніших умов, що забезпечує їм велике поширення майже по всій території; в усякому разі в районах свого найбільшого поширення вони трапляються в різних екологічних умовах (амброзія, нетреба та ін.) [21].
Значна більшість адвентивних рослин віддає перевагу місцезростанням з порушеним рослинним покривом. Рослини-паразити зустрічаються в різноманітних умовах залежно від поширення рослини-хазяїна. Шість видів трапляються лише в природних місцезростаннях, причому тільки 3 з них увійшли до природних ценозів. Інші ростуть у місцях з більш або менш порушеним рослинним покривом. Про біологію адвентивних рослин у літературі дуже мало -відомостей. Винятком б лише декілька найбільш злісних бур’янів, біологію яких вивчало багато дослідників у нас і за кордоном.
Адвентивні рослини представлені такими життєвими формами: однорічниками, дворічниками, багаторічниками. Залежно від умов існування, можуть бути і одно-, і дворічниками. Майже всі адвентивні рослини розмножуються за допомогою насіння, 2 види (елодея канадська і аїр) - лише вегетативно, а деякі - за допомогою насіння і вегетативне (хрінниця крупковидна, квасениця прямостояча, галінсоги - дрібноквіткова, війчаста, сухоребрик волзький, окопник шорсткий тощо). Для всіх адвентивних рослин характерні висока насіннєва продуктивність, наявність різноманітних пристосувань для поширення плодів і насіння здатність поширюватися за допомогою як штучних, так і природних факторів. Серед сегетальних адвентивних бур’янів можна виділити групу спеціальних бур’янів, поширення яких залежить від поширення в культурі тих рослин, посіви яких вони засмічують. Плоди та насіння цих бур’янів за формою, вагою і розміром сході з насінням культурних рослин настільки, що їх дуже вадко відокремити від урожаю, внаслідок чого насіннєвий матеріал, майже завжди засмічений насінням цих бур’янів, сприяє їх поширенню. Таких рослин у вашій флорі декілька.
Окрему групу складають рослини-паразити, до яких належать повитиці та вовчки, що паразитують як на культурних, так і на диких рослинах.
Ступінь натуралізації адвентивних рослин в окремих частинах ареалу різний. Різні також способи заносу і час оселення їх у даній місцевості. За цими ознаками було запропоновано кілька класифікацій.
Всі адвентивні рослини А. Теллунг ділить на 2 групи; завезені свідомо з метою культивування і завезені несвідомо. З першої групи, яка в свою чергу поділяється на підрозділи, ми розглядаємо лише ергазіофігофіти, тобто види, спочатку інтродуковані, а потім здичавілі. Одні з них не мають помітного поширення і трапляються поблизу місця, деїх у минулому культивували, наприклад хміль японський, мірабіліс. Інші, подібно до чорнощир звичайного, ромашки запашної, полину однорічного, широко розселилися як бур’яни.
Слід зазначити, що деякі види занесені різними способами, можна віднести як до однієї, так і до другої групи. В цьому випадкуми основним вважаємо той спосіб заносу, який виявився більш ефективним.
Занесені людиною у нову область рослини оселяються в різних місцезростаннях, пристосовуються до певних умов і більш-менш стійко закріпляються в тих чи інших місцезростаннях [17].
За А. Теллунгом, всі антропохори за ступенем натуралізації поділяються на такі групи: археофіти, ефемерофіти, епекофіти і неофіти.
До археофітів належать бур’яни, відомі ще з доісторичних або ранньоісторичних часів.
До ефемерофітів належать види, які час від часу з’являються і зникають. Це пояснюється тим, що дана місцевість лежить за межами їх потенціального ареалу, тону вони не можуть пристосуватися до нових умов і гинуть. Повторна поява їх в наслідком нового заносу.
До епекофітів належать види, які добре пристосовані до нових умов існування, постійно плодоносять, але ростуть лише на штучних місцезростаннях. Більшість їх росте на рудеральних місцезростаннях, на полях, городах, і лише деякі з них засмічують природні угіддя. Майже всі представники цієї групи - однорічники. Окремі види епекофітів досягли різного ступеня натуралізації. Деякі з них, хоч і давно занесені, мають дуже обмежене поширення, інші поширені в порівняно невеликих районах. Треті, переважно недавно занесені, утворили окремі осередки, число яких з року в рік збільшується. В даний час вони не відіграють значної ролі в засміченні сільськогосподарських угідь, але згодом ці рослини можуть розселитися ширше. Чимало видів, що входять до складу групи епекофітів, занесено давно і в даний час займав величезні площі, витримyє конкуренцію з місцевими бур’янами і періоди з дуже несприятливими погодними умовами, тобто вони повністю пристосувалися до нових умов місцезростання. Це такі види, як злинка канадська, ромашка запашна, щириця звичайна, чорнощир звичайний, нетреба ельбинська га багато інших.
До неофітів віднесено види, які ростуть у природних місцезростаннях. Здебільшого це багаторічні рослини, які майже завжди ростуть в місцях, досить віддалених від безпосереднього впливу людини. Неофітами в рівнинній частині України можна вважати 7 видів. Три з них - елодея канадська, сизюринхій вузьколистий та лепеха звичайна - увійшли в природні ценози. Енотера дворічна росте на лісових галявинахі по берегах річок. Але навіть ті з них, що натуралізувалися найкраще, зустрічаються в більш-менш порушених місцезростаннях.
Крім ступеня натуралізації, А. Теллунг виділяв кілька підрозділів рослин за часом їх вселення в нову область. Але ці категорії, на нашу думку, не зовсім чітко відмежовані, що значною мірою пояснюється надзвичайною пластичністю адвентивних рослин. Наприклад, це досить чітко відрізняються бур’яни, які з’явилися останнім чаcoм (за А. Теллунгом, бур’яни полів, лісових вирубок, виноградників), і новітні “пришельці”, відомі лише як місцеві бур’яни в окремих місцях. За цією ознакою важко встановити час появи рослини в даній місцевості, тону що відомі приклади швидкого розселення новітніх пришельців по полях, в той час як рослини, занесені значно раніше, залишаються рудеральними бур’янами окремих місць[23].
Взагалі адвентивні рослини дуже важко розрізнити за часом появи, тому що один і той же вид може бути занесений в різний час і різними способами. Багато прикладів цього наведено при розгляді історії поширення адвентивних рослий на Україні. Крім того, час появи даної рослини не завжди збігається з тим часом, коли її виявили.
Цілком можливо, що кількість рослин, занесених на територію області до початку ХVІ ст., дещо більша, але поки що ми не маємо щодо цього більш-менш достовірних даних.
Цікаво відзначити, що у нас найкраще приживаються американські рослини, які трапляються в різноманітних місцезростаннях в усіх зонах. Друге місце займають види середземноморського походження.
Інвентаризація флори та її аналіз є одним з найважливіших завдань при вивченні рослинного світу будь-якого району. Флора адвентивних рослин Чернігівської області нами розглядається як частина конкретної регіональної флори з певними корисними властивостями.
На підставі літературних джерел та обробки гербарних матеріалів нами складено опис найбільш поширених видів адвентивної флори Чернігівської області.
Систематична структура флори визначається як притаманний їй розподіл видів між систематичними категоріями вищого рангу . вона є важливою структурно-функціональною характеристикою і відбиває закономірності пристосування видів до екотипів регіону, що виявляється через кількісні характеристики таксонів, з яких вона складається.
Основними показниками систематичної структури флори є розподіл видів між різними таксонами; переважно це кількісний склад провідних родин та родів.Представники адвентивних рослин Чернігівської області представлені переважно родинами: Айстрові – Asteraceae, Щирицеві – Amarantaceae, Пасльонові – Solanaceae, Злакові – Poaceae, Коноплеві – Cannabaceae, Гречкові – Poligonaceae, Повитицеві – Cuscutaceae, Хрестоцвіті – Brassicaceae, Шорсколисті – Boraginaceae, Кропивові – Urticaceae, Губоцвіті – Lamiaceae, Бобові – Fabaceae, Бальзамінові – Balsaminaceae, Півникові – Iridaceae.
Таблиця 1.
Систематичний склад найбільш поширених видів
адвентивних рослин Чернігівської області
| Назва виду | Рід | Родина | Порядок |
| Лепеха звичайна – AcoruscalamusL. | Лепеха – Acorus | Ароїдні – Araceae | Ароїдоцвіті – Arales |
| Щириця запрокинута – AmaranthusretroflexusL. | Щириця – Amaranthus | Щирицеві – Amarantaceae | Гвоздикоцвіті – Caryophyllales |
| Щириця біла – Amaranthus albus L. | Щириця – Amaranthus | Щирицеві – Amarantaceae | Гвоздикоцвіті – Caryophyllales |
| Щириця лободовидна – AmaranthusblitoidesL. | Щириця – Amaranthus | Щирицеві – Amarantaceae | Гвоздикоцвіті – Caryophyllales |
| Блекота чорна – HyoscyamusnigerL. | Блекота – Hyoscyamus | Пасльонові – Solanaceae | Ранникові – Scrophulariales |
| Галінсога дрібноквіткова – Galinsoga parviflora Cav. | Галінсога – Galinsoga RuizetPav. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Ромашка непахуча – Matricaria perforata Merat | Ромашка – Matricaria | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Елодея канадська – Elodea canadensis Michx | Елодея – ElodeaMichx | Жабурникові – Hydrochritaceae | Жабурникоцвіті – Hydrochritales |
| Плоскуха звичайна – EchinochloacrisgalliBeauv. | Плоскуха – Echinochloa Beauv. | Злакові – Poaceae | Тонконогоцвіті – Poales |
| Коноплі звичайні – CannabisruderalisJ. | Коноплі – Cannabis | Коноплеві – Cannabaceae | Кропивоцвіті – Urticales |
| Гречка татарська – FacopyrumtataricumGaertn | Гречка – Facopyrum Moench | Гречкові – Poligonaceae | Гречкоцвіті – Poligonales |
| Чорнощир звичайний – CyclachaenaxanthifoliaFresen | Чорнощир – CyclachaenaFresen | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Нетреба альбінська – Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz | Нетреба – Xanthium L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Паслін чорний – SolanumnigrumL. | Паслін – Solanum L. | Пасльонові – Solanaceae | Ранникові – Scrophulariales |
| Злинка канадська – Erigeroncanadensis L. | Злинка – Erigeron L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Хрінниця смердюча – LepidiumruderaleL. | Хрінниця – Lepidium | Хрестоцвіті – Brassicaceae | Каперцевоцвіті – Capparales |
| Дурман звичайний – DaturastramoniumL. | Дурман – Datura | Пасльонові – Solanaceae | Ранникові – Scrophulariales |
| Амброзія полинолиста – AmbrosiaartemisiifoliaL. | Амброзія – Ambrosia L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Живокість шорсткий – SymfitumasperumL. | Живокість – Symfitum L. | Шорсколисті – Boraginaceae | Синюхоцвіті – Polemoniales |
| Ваточник сірійський – AsclepiassyriacaL. | Ваточник – Asclepias L. | Ластівневі – Asclepiadaceae | Тирличецвіті – Gentianales |
| Рудбекія розділнолиста – RudbeckialaciniataL. | Рудбекія – Rudbeckia L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Сиціос кутастий – SicyosangulataL. | Сиціос – Sicyos L. | Гарбузові – Cucurbitaceae | Страстноцвіті – Passiflorales |
| Енотера дворічна – Oenothera biennis L. | Енотера – Oenothera L. | Онагрові – Onagreaceae | Миртоцвіті – Myrtales |
| Куряча слепота жовта – Nonealuter (Ders) | Куряча слепота – Nonea Vedik. | Шорсколисті – Boraginaceae | Синюхоцвіті – Polemoniales |
| Кропива коноплевидна – UrticacanabinaL. | Кропива – Urtica L. | Кропивові – Urticaceae | Кропивоцвіті – Urticales |
| Змієголовник молдавський – DracocephalummoldavicaL. | Змієголовник – Dracocephalum L. | Губоцвіті – Lamiaceae | Губоцвіті – Lamiales |
| Люцерна хмелевидна – MedicagolupulinaL. | Люцерна – Medicago L. | Бобові – Fabaceae | Бобоцвіті – Fabales |
| Золотушник канадський – Solidagocanadensis L. | Золотушник – Solidago L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Золотушник пізній – Solidago serotina Ait. | Золотушник – Solidago L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
| Розрив трава дрібноквіткова – ImpatiensparvifloraDC. | Розрив трава – Impatiens L. | Бальзамінові – Balsaminaceae | Геранієцвіті - Geraniales |
| Сизюринхій гірський – SisyrinchiummontanumG. | Сизюринхій | Півникові – Iridaceae | Півникоцвіті – Iridales |
| Сигезбекія східна – SigesbeckiaorientalisL. | Сигезбекія – Sigesbeckia L. | Айстрові – Asteraceae | Айстроцвіті – Asterales |
Значна кількість адвентивних рослин є бур’янами. Вони засмічують поля, городи, сади, пасовища, ростуть на узбіччях шляхів, смітниках, пустирях, біля жител і т.п. До них належать такі злісні бур’яни, як повитиця, вовчки, галінсога дрібноквіткова, щириці, які завдають величезної шкоди сільському господарству. Адвентивні бур’яни дуже важко винищити, тому щоїм притаманні висока життєздатність, дуже ефективні засоби поширення, висока плодючість, невибагливість до умов існування. Ці бур`яни не завади відомі населенню, біологія їх мало вивчена, і це також деякою мірою утруднює боротьбу з ними. Крім того, здебільшого на занесених рослинах паразитує дуже мало інших організмів, що є величезною перевагою в конкуренції з місцевою флорою. Наприклад, за даними Ч. Елтона, на рододендроні понтійському (KbododentironponticuniL.), завезеному до Англії близько 200 років тому, паразитує дуже мало рослиноїдних тварин (кілька місцевих видів метеликів і жуків та паразити-іммігранти) [21].