Неприпустимим є підключення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ до звичайного двопровідної електромережі, у тому числі – з використанням перехідних пристроїв.
Електромережі штепсельних з’єднань і електророзеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ варто виконувати за магістральною схемою, по 3 – 6 з’єднань або електророзеток в одному колі.
Штепсельні з’єднання й електророзетки для напруги 12 В і 36 В за своєю конструкцією повинні відрізнятися від штепсельних з’єднань для напруги 127 В і 220 В.
Штепсельні з’єднання й електророзетки, розраховані на напругу 12 В і 36 В, повинні бути пофарбовані в колір, що візуально значно відрізняється віл кольору штепсельних з’єднань, розрахованих на напругу 127 В і 220 В.
Індивідуальні і групові штепсельні з’єднання й електророзетки необхідно монтувати на не горючих або важкогорючих пластинах з урахуванням вимог ПВЕ і Правил пожежної безпеки в Україні.
Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ розташовують уздовж стін приміщення прокладають по підлозі біля стін приміщення, як правило, у металевих трубах і гнучких металевих рукавах з відводами відповідно до затвердженого плану розміщення устаткування і технічних характеристик устаткування.
При розташуванні в приміщенні за його периметром до 5 персональних ЕОМ, і використанні трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого або важкогорючого матеріалу дозволяється прокладання їх без металевих труб і гнучких металевих рукавів.
Електромережу штепсельних розеток для живлення персональних ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ і устаткування для обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ при розташуванні їх у центрі приміщення, прокладають у каналах або під підлогою в металевих трубах або гнучких металевих рукавах. При цьому не дозволяється застосовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми й інші матеріали, що містять сірку.
АКБ “Правекс-Банк”” суворо дотримуєтся і виконує всі встановлені нормативи, зазначені в даній інструкції, а також в інших нормативно-правових актах.
Однією з незмінних умов становлення ринкової економіки в Україні є розширення масштабів та підвищення значення діяльності банків. Зараз у країні діє більше 200 комерційних банків. Система комерційних банків Дніпропетровська та України в цілому перетворилася в один з ключових елементів господарського механізму країни. Комерційні банки стали одним з основних джерел інвестицій. Однак загальна соціально-економічна та політична обстановка у країні суттєво ускладнила функціонування банківської системи. Україна за останні десять років пережила не одну кризу, що не могло не вплинути і на банки. Була значно підірвана довіра до всієї банківської системи. Велика кількість банків припинила своє існування. В інших банків помітно погіршився стан ліквідності.
Розглядаючи таку цікаву тему у банківській діяльності як оцінка та управління ризиками комерційного банку, у дипломній роботі автор намагався вивчити і проаналізувати теоретичні аспекти і прослідкувати їх практичне застосування у діяльності АКБ “Правекс-Банк”.
Вітчизняна та зарубіжна банківська практика накопичила багатий досвід управління банків.
Однак ні одна з них окремо не в змозі повністю пояснити засоби забезпечення ліквідності банку. Тому зараз банки у своїй практичній діяльності вимушені спиратися на рекомендації усіх відомих теорій, віддаючи перевагу тій чи іншій з них виходячи з умов у кожному конкретному випадку.
Керуючись у своїй роботі нормативними, інструктивними матеріалами та теоретичними розробками багатьох авторів, автор прагнув якнайповніше виявити різні тенденції і знайти шляхи покращення діяльності банку на майбутнє.
У своїй роботі автор не претендує на вичерпність, визначена тема є дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті. Але старався висвітлити деякі сторони цієї глибокої теми, аналізуючи фінансовий стан АКБ “Правекс-Банку” і порівнюючи дані з прийнятими нормативами.
У першому розділі було дано загальну характеристику досліджуваного банку, загальні основи аналізу економічного стану банку, балансу і його ліквідності, розраховуються нормативи та дається аналіз банку. Розглянуті показники насамперед покликані з’ясувати причини виникнення ризиків не повернення коштів на основі послідовного аналізу структури розміщених коштів. У другому розділі розглянуто теоретичні аспекти діяльності комерційних банків, нормативне регулювання цієї проблеми. При цьому автор спирається на останні законодавчі акти.
У третьому розділі на основі аналізу, проведеному у перших двох розділах, формується програма удосконалення управління ризиками АКБ “Правекс-Банк”. На основі теоретичних розробок і практичних впроваджень зроблені деякі розрахунки, які, на думку автора роботи, при більш детальній розробці могли б принести банку значну користь в плані збільшення прибутку. При цьому використані сучасні математичні методи статистичного аналізу. Для розробки математичної моделі, на основі якої проводились розрахунки, був використаний запропонований у 1952 році американським вченим Марковіцем метод формування портфеля цінних паперів.
Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об’єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ще можливо якось регулювати чи керувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, вважається, що за допомогою різних методів запобігання ризикам: хеджування ф’ючерсних, опціонних контрактів можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму непередбачувані і небажані ризикові ситуації.
На основі проведеної роботи можна зробити висновок, що в управлінні ризиками фактично кожен банк може знайти якісь резерви своєї діяльності. Але кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що склалися на певні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення у наступному науково обґрунтованої економічної політики у області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення заємних коштів сторонніх організацій, здійснення активних операцій.
1. Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ “Про банки і банківську діяльність”.
2. Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 368 Про затвердження “Інструкції про порядок регулювання діяльності комерційних банків».
3. Інструкція “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року за № 368.
4. Постанова Правління Національного банку України від 20 липня 1999 року № 358 “Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.
5. Постанова Правління Національного банку України від 30 грудня 1996 року за № 343 Про введення в дію Інструкції·№ 10 „Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”.
6. Інструкція № 10 “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1996 р. № 343.
7. Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства від 28 серпня 2001р. № 369.
8. Постанова/Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку і внесення змін до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків від 25 жовтня 1999 року № 518. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 1999 р. за № 786/4079.
9. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджений постановою Правління НБУ від 21 листопада 1997 р. № 388.
10. Джозеф Ф. Синки мл. Управление финансами в коммерческих банках. М.: Catallaxy, 1994 – 930 с.
11. Банковское дело. Под. ред. А. И. Лаврушина. М.: Банковский и биржевой информационный центр, 2001 – 672 с.
12. Банківські операції. Під ред. Мороза А. М. К.: КНЕУ, 2000 – 384 с.
13. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. М.: Филинъ, 1998 – 312 с.
14. Пантелєєв П. П., Халява С. П. Фінансова стійкість комерційного банку: деякі проблеми її регулювання // Вісник Національного банку України, № 2, 1996, с. 64-69.
15. Шиллер Р. І. Вплив низької інфляції на фінансову стійкість банків // Фінансова Україна, № 1, 1997, с. 92-95.
16. Новак І. М., Івченко І. С. Зниження системних ризиків у платіжних системах комерційних банків // Вісник Національного банку України. №6, 1996, с. 28-31.
17. Волошин І. В. Часова структура кредитних ризиків // Вісник Національного банку України. № 12, 1998, c. 25-28.
18. Воронин Д. В. Правовая база банковской деятельности: на пути к международным стандартам // Бизнес и банки. № 12, 1996, с. 27-29.
19. Взгляд на надёжность сквозь призму международного опыта // Финансист. № 46, 1995, с 19-22.
20. Фінансовий стан та проблеми розвитку комерційних банків України у першому півріччі 2001 року // Вісник Національного банку України.№ 9, 2001, с. 9-17.