Тема: Технологія продажу пральних, миючих та дезінфікуючих засобів
Зміст
Вступ
1. Значення пральних засобів у сучасному житті людини. Особливості та перспективи випуску цих товарів
2. Огляд асортименту пральних, миючих та дезінфікуючих засобів
2.1 Господарче мило
2.2 Синтетичні пральні засоби
2.3 Засоби миючі та ті, що чистять, для різних цілей
2.4 Дезінфікуючі засоби
2.5 Допоміжні засоби
2.6 Вимоги до якості, особливості маркування, зберігання пральних засобів
3. Організація продажу засобів для прання, чищення та дезінфекції
3.1 Методика стимулювання продажу
3.2 Організація роздрібного та оптового продажу
3.3 Продаж товарів через парфюмерно-косметичні магазини
3.4 Особливості продажу засобів для прання, чищення, дезінфекції
Висновки і пропозиції
1. Значення пральних засобів у сучасному житті людини. Особливості та перспективи випуску цих товарів
Україна — привабливий ринок для збуту товарів побутової хімії завдяки мільйонам споживачів, при тому, що намітилося економічне зростання.
2009 року споживання мийних засобів в Україні сягнуло 7,5 кг на одну людину на рік, включно з 4,9 кг порошкоподібних, 0,3 кг рідких мийних засобів і 2,3 кг мила. З огляду на це, річна споживча ємність ринку України в мийних засобах оцінюється в 350 тис. тонн, хоча 2008 року офіційно було продано менше 50% - лише 170 тис. тонн. Однак річна динаміка зростання продажів порошків становить 15—20%, і це обіцяє відмінні перспективи для інвесторів. На території України спільні підприємства з іноземними фірмами виникли недавно, але вже встигли розгорнути свою діяльність. За цей самий період частка СМЗ, що випускаються місцевими підприємствами, різко знизилася. Більшість вітчизняних виробників ледве животіє в маленьких ринкових нішах, не претендуючи на більш ніж 1% ринку. Відсутність чіткої стратегії розвитку - того, що називають «баченням бізнесу», - призвело до безгрошів'я і ганебної здачі ринку.
Цікаво, що шарахання «куди піти, кому продатися», такі характерні для вітчизняного менталітету з часів козацтва, — чужі іноземцям. Турецьке СП «Ольвія бета» своїм Gala настільки захопило дочок Роксолани, як не снилося і султанові Сулейману. Їй вдалося відібрати першість у брендів P&G створивши таким чином унікальний прецедент «розгрому» цього транснаціонального гіганта на окремо взятому локальному ринку. Своє місце на ринку зайняли і ТОВ «Логос кемікал», що виробляє «Честу» на території Дніпропетровської області, і ЗАТ «Унал-АВС кемікал індастрі» з Теплодара Одеської області (Test). Причому значну частину їхньої продукції становлять порошки, що пройшли в Україні лише технологічний процес змішування і фасування. Крім того, у країну імпортуються мийні засоби різних цінових категорій. Причому частка продукції із середньої цінової категорії (надходить переважно з Росії) постійно зростає. Російські підприємства рік у рік збільшують поставки порошків в Україну. 2004 року з Росії було завезено 6,2 тис. тонн, 2005-го — 13,5 тис, а 2008-го — 27,2 тис. тонн. Нині північно-східний сусід постачає більш як половину всього «мийного» імпорту, що надходить у країну. Пральні порошки нижчої цінової групи ввозяться в Україну переважно з Туреччини. А в дорогому сегменті успіхів домоглося німецьке ТОВ «Хенкель Україна» (Ужгород), дочірнє підприємство від HenkelCEE, якій належать 15 заводів. Зараз в Україні продається 3—4% продукції від загального обсягу продажів HenkelCEE, але в недалекому майбутньому Україна може стати другою за рівнем продажів після Росії. Тоді частка реалізації продукції сягне 15%. Найвідоміші торгові марки, представлені на українському ринку, — Persil, Rex (порошки), Silan (споліскувач), Fa (мило). Persilзаймає сегмент найдорожчих порошків на вітчизняному ринку і, за відгуками торговців, продається порівняно непогано як для такого дорогого товару і наших невисоких доходів. Реконструкція, проведена концерном «Хенкель» на підприємстві в Ужгороді, дозволила збільшити потужність виробництва до 30 тис. тонн на рік і розпочати «атаку із захопленого плацдарму» 2006 року зроблено 7,5тис. тонн СМЗ. Щороку в Україні продають 150 тис. тонн прального порошку, з яких вітчизняного - лише третина. Переважна більшість імпортованих мийних засобів - контрабанда. Ринок мийних засобів фахівці сегментують на дві групи: засоби для миття посуду чи кахлю та засоби для прання, серед яких - господарське мило, відбілювачі, пральні порошки, ополіскувачі та кондиціонери для тканин. Щодо останніх двох, то на українському ринку вони з'явилися недавно й охоплюють незначну його частину. Господарське мило також особливої погоди не робить. Його частка на ринку, порівняно з пральними порошками, - близько 5%. Тому сегмент пральних порошків - найбільший за асортиментом, кількістю торгових марок та найпривабливіший для трейдерів. Щороку, за їхніми даними, в Україні реалізують на $115-120 млн. порошку.
Ще один критерій сегментування: дешеві порошки (50-60% ринку), засоби за середніми цінами та дорогі. До останньої групи зараховують Ariel, ОМО і продукцію компанії Henkel. До групи так званого оптимального співвідношення ціни і якості, або продукції за середніми цінами, увійшли Tideта Surf. У сегменті недорогих марок - Е, Тіх Bonux, Dosia, турецькі Gala, Bingo, а також вітчизняні порошки "Лотос", "Біо-М", "Магік-М", "Сканмакс" тощо. Серед недорогих порошків за обсягами продажів минулого року перше місце посідала Dosia.Популярність тієї чи іншої продукції певною мірою залежить від регіону. Приміром, у селах основну частину проданих порошків (близько 70%) становлять дешеві марки. У містах більше купують продукцію за середніми та високими цінами (близько 60%). Загалом, за словами більшості опитаних "ГК" представників фірм, нині, з відомих причин, на українському ринку найвищий попит на порошки недорогі та за середніми цінами. За оцінками трейдерів, рентабельність торгівлі порошками - 10-15%. Тому в одному лише Києві "базуються" 50-60 середніх і великих гуртових фірм, що отримують товар від 10-15 імпортерів. Хоча, на думку незалежних експертів, внаслідок кризи трейдерів помітно поменшало.
Постачають порошок в основному з Польщі, Туреччини та Росії, де іноземні виробники мають свої заводи. Якщо перевозити цей товар на великі відстані, то транспортні витрати у структурі його ціни сягатимуть 30%.
На думку експертів, переважну більшість іноземної продукції постачають в Україну неофіційним шляхом. Зі 104 тис. тонн імпортованих минулого року порошків, лише 12 тис. тонн надійшло офіційно. Ввізне мито на мийні засоби - 30%. До кризи ціни на іноземні порошки становили в середньому 6,4 грн. за пачку 450 г, що за такого мита неможливо. Більшість закордонних брендів потрапляє до нас "сірим" та "чорним" шляхами". За словами одного з операторів ринку, який побажав залишитися неназваним, з усіх закордонних виробників, представлених в Україні, лише декілька "по-білому" ввозять продукцію. Як правило, це компанії, що твердо стоять на ногах і можуть дозволити собі працювати певний час зі збитками. Тим часом представник однієї базарної торгової точки вважає, що нині частка контрабандного ввезення зменшується тому, що ставки хабарів наблизилися до митних ставок. Аби "протягти" крізь кордон один автофургон (у середньому 20 тонн порошку), треба дати "на лапу" не менше $1 тис. що ризику геть не виправдовує. Завезені нелегально мийні засоби легко впізнати за упаковкою, на ній немає перекладу українською. Втім, трапляється і "білий" імпорт без написів кирилицею.
Певну частину порошків завозять і "човники", хоча, на думку операторів ринку, - незначну. Зазвичай товар везуть з Польщі, де влаштовуються рекламні акції та сезонні розпродажі пральних засобів з чималими знижками. Як правило, продукція "човників" дешевша за завезену "білим" шляхом на 10-20%. Цьому кожна компанія-імпортер протиставляє щось своє: приміром, пропонує додаткові 5% знижки для гуртовиків і дистриб'юторів.
Під час кризи ціни на імпортні пральні порошки піднялися на 200-250%. на вітчизняні - в середньому на 40%. Так, якщо до кризи "Лотос" коштував у межах 5 грн. за півкілограмову пачку, то після - незважаючи на це, попит на "Лотос" був просто шалений. "Кризові" обсяги продажів вітчизняних порошків за лічені дні зросли на 25-30%. Тоді і намітилася тенденція до збільшення на ринку частки української продукції. Не набагато - в межах 3%. Втім, важлива сама тенденція". Через кілька років частка вітчизняного виробника на ринку зросте до 60%.
На думку незалежних експертів, ціни на імпортні порошки були завищені на 20-25%. Так, Ariel (450 г) під час кризи коштував 10 грн. Згодом ціни почали поступово зменшуватись, і сьогодні "ручний" Ariel коштує від 8 грн., "автоматичний" 9,5 грн. Деякі фірми у скрутний час взагалі припинили завозити продукцію. Так, приміром, у роздрібній торгівлі не було Gala. А от Procter & Gambleпідняв ціни на всю свою продукцію, крім порошку Тіх Bonux. В результаті обсяги продажів цього засобу значно зросли. Подейкують, що Procter & Gamble - одна з тих компаній, яка може дозволити собі навіть "тихий демпінг". Як зазначив один торговець, Procter & Gamble дотримується дивної політики: то підніме ціни за пачку і потримає їх протягом двох тижнів, то знову знизить. Сьогодні порошки дешевої групи коштують 5 грн. за пачку, середньої 6,5 грн., групи "преміум" – 8,5 грн.
Варто згадати, хоча б кількома словами, про вільну поки що нішу кондиціонерів, ополіскувачів та засобів для підсилення дії пральних порошків. Ці засоби ще не встигли набути популярності серед населення через ціну (літрова пляшка коштує в середньому $1,5), а у разі з кондиціонерами та ополіскувачами далася взнаки незнищенна звичка українців крохмалити білизну. Кондиціонери і ополіскувачі, навпаки, роблять тканину м'якшою і пухнастішою. Враховуючи це, іноземці завозити таку продукцію не поспішають. З усіх присутніх в Україні закордонних фірм лише Cussons (кондиціонер Е), Henkel (засоби для підсилення дії прального порошку Sil та Saptil) і Benckiser (засіб для полоскання Dosia) ризикнули представити на ринку подібний товар.