З урахуванням сучасних вимог найбільша увага приділяється викладанню дисципліни “Менеджмент якості”. Головними завданнями при цьому є ознайомлення з етапами розвитку понять про якість, основними положеннями теорії Загального Управління Якістю (TQM), державною політикою в сфері якості, формування знань щодо управління якістю відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000 старої та нової версій.
Національна політика у сфері якості є невід”ємною частиною соціально-економічної політики будь-якої держави, яка бачить себе рівноправним партнером у міжнародній торгівлі. Україна не є виключенням з цього правила. Сьогодні в багатьох країнах світу якість є єдиною загальноприйнятою мовою бізнесу. І це не примхи моди, а відповідь на запити і вимоги споживачів, підприємців і промисловців, самих працівників, акціонерів, фінансистів, регіонів і суспільства в цілому.
Для України складність вирішення цих питань пов”язана, в першу чергу, з довготривалою економічною кризою та низькою купівельною спроможністю більшості українських громадян. Економічне зростання, яке було досягнуто минулого року і продовжується у цьому році, а також тенденція щодо підвищення реальних доходів населення дає надію на досить швидку зміну уявлень і пріоритетів у суспільстві щодо необхідності виробництва і споживання лише якісної продукції.
На цьому етапі головним завданням держави є стимулювання і заохочення бізнесових кіл до впровадження сучасних методів управління якістю, які базуються на міжнародних стандартах ISO серії 9000 і тотальному менеджменті якості (TQM). Важливо, що з боку держави це є заходами щодо добровільного, а не примусового впровадження.
Досягти мети щодо підвищення якості вітчизняної продукції можна глибоко вивчаючи досвід розвинених країн світу і адаптуючи його до наших умов. Так, лише протягом останніх років Європейська Комісія опублікувала серію документів щодо політики сприяння європейській якості, підвищенню європейської конкурентоспроможності, складовими якої є впровадження систем якості, оцінка відповідності та постійне самоудосконалення. В документах підкреслюється, що системний підхід, який базується на менеджменті якості, поєднаному з управлінням навколишнім середовищем, а також з забезпеченням належних умов праці є обов”язковим у боротьбі за конкурентне виживання на світовому ринку.
Практика роботи провідних європейських компаній показує, що такий підхід забезпечує їм постійне розширення ринків збуту, стабільне збільшення прибутків, а споживачам – більш повне задоволення їхніх потреб і очікувань у якісних товарах і послугах.
В Україні результати державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил за останні п”ять років свідчать, що стан справ щодо якості вітчизняної продукції не покращується і залишається незадовільним. Фактично, кожні два з трьох перевірених підприємств виробляють неякісну продукцію. З цього можна зробити висновок про те, що лише засобами нагляду і контролю неможливо досягти світового рівня якості. Для цього потрібно змінити психологію людей, їхнє відношення до згаданої проблеми і робити це потрібно на всіх рівнях, починаючи від керівників регіонів, галузей, підприємств, організацій і до конкретного виконавця на кожному робочому місці.
Дуже важливо, що на найвищому рівні таке розуміння вже існує. Про це свідчить Указ Президента України від 23 лютого 2001 року №113 “Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції”, який спрямований на усунення основних причин, які заважають суттєвому підвищенню якості в Україні, зокрема відсутності законодавчої бази щодо державної політики та економічного стимулювання підвищення якості; низького рівня інформованості, підготовки та кваліфікації кадрів, в першу чергу менеджерів з якості для сфери виробництва і послуг. Цим указом здійснення міжгалузевої координації та функціонального регулювання з питань управління якістю покладено на Держстандарт України.
Відповідно до пункту 2 статті 1 Указу, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 462-р затверджено План першочергових заходів щодо впровадження систем управління якістю на підприємствах на 2001-2002 роки, проект якого підготовлено за участю заінтересованих міністерств, відомств, громадських організацій. Загальна координація робіт, визначених планом першочергових заходів покладено також на Держстандарт.
План складається з трьох розділів і передбачає проведення заходів у сфері удосконалення законодавчої бази, організаційного та інформаційного забезпечення.
Серед заходів необхідно виділити розроблення законопроекту, який закладає загальні правові та організаційні засади формування і реалізації державної політики у сфері управління якістю продукції, підготовку проектів постанов Кабінету Міністрів України щодо державної підтримки та стимулювання до впровадження систем управління якістю на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів ISO серії 9000, нова редакція яких набула чинності в Україні з 01.10 2001 року, та стандартів ISO серії 14000.
Серед інших факторів, які позитивно вплинуть на підвищення якості вітчизняної продукції, слід відзначити прийняття і реалізацію трьох законопроектів у сфері стандартизації, підтвердження відповідності та акредитації, впровадження європейських директив і стандартів, визначених Програмою інтеграції України до ЄС, забезпечення повномасштабного функціонування Національного автоматизованого фонду міжнародних, європейських, національних стандартів.
Заходами також передбачено проведення національних і регіональних конкурсів з якості. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001р. N1502 "Про щорічний Всеукраїнський конкурс якості" починаючи з 2002 року в Україні щорічно буде проводитись Всеукраїнській конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) з оголошенням його підсумків до Європейського тижня якості в Україні. При цьому переможці регіональних конкурсів будуть виходити у фінал національного і боротися за здобуття премії Кабінету Міністрів у сфері управління якістю.
Крім того, передбачається організація регіональних конкурсів “100 кращих товарів”. Головна ідея цих конкурсів полягає у максимально широкому залученні вітчизняних підприємств до самооцінки за критеріями Європейського форуму менеджменту якості (EFQM), що дозволить їм покращити показники своєї діяльності, вийти на європейський рівень якості. Проведення європейського тижня якості, це не тільки привід для відзнаки кращих, це ще можливість для аналізу, співставлення і самооцінки бажаного і досягнутого, співставлення реального рівня якості продукції і послуг, якості рівня життя в Україні з рівнем, якого досягли європейські країни. При підготовці і проведенні згаданих конкурсів буде використано багаторічний досвід Української асоціації якості та УСПП.
Дуже важливим питанням є формування розуміння у широкого загалу вітчизняних підприємців, промисловців, керівників всіх рівнів необхідності впровадження передових методів управління якістю від міжнародних стандартів ISO серії 9000 до тотального менеджменту якості.
На жаль, у нас і досі точиться дискусія, зокрема у деяких засобах масової інформації, щодо доцільності впровадження систем якості та їх сертифікації. При цьому невиправдано зміщуються акценти з розробки і впровадження систем якості на їх сертифікацію. Підприємців залякують тим, що цей процес може стати обов”язковим, оскільки цим опікується держава. Тим самим вже на початковому етапі створюються штучні перешкоді до правильного розуміння шляхів подальшого розвитку і впровадження сучасних принципів якості.
По суті в той час, як понад 400 тис. підприємств по всьому світу впровадили і сертифікували системи якості, у нас продовжують шукати свій шлях, мотивуючи це великою вартістю робіт, складністю процедур, відсутністю фахівців тощо. Але вірно говорить народне прислів”я “Скупий платить двічі”. При такому підході існує велика небезпека того, що українські підприємства залишаться на узбіччі економічних процесів, про що застерігав на 9-му з”їзді УСПП Президент України Л.Д. Кучма.
В Україні намітилась позитивна тенденція збільшення впровадження і сертифікації систем якості. Якщо у 2000 році році було сертифіковано 45 систем, то за 9 місяців 2001 їх сертифіковано вже більше 100. Поки що абсолютні показники невеликі, на кінець 2002 року в державному реєстрі зареєстровано близько 570 підприємств і організацій, а представництвами іноземних сертифікаційних органів в Україні сертифіковано ще близько 200 систем. Зрозуміло, що у відсотковому відношенні до загальної кількості підприємств в Україні це надзвичайно мало, але це тільки початок.
Важливо зосередити увагу на впровадженні спеціалізованих систем, які можуть дати найбільший ефект щодо підвищення якості, задоволеності споживачів, а також і економічних показників підприємств. Пріоритетним є впровадження системи НАССР (системи аналізу критичних точок на виробництві) на харчових і переробних підприємствах, які в перспективі мають великий експортний потенціал.
З метою поширення обізнаності з питань менеджменту якості, підготовки і підвищення кваліфікації кадрів у сфері якості для всіх галузей економіки України необхідно створити розгалужену мережу консультаційних центрів, наукове і методичне керівництво якими буде здійснювати новостворений Український інститут з якості. На сьогодні в більшості регіонів створено вже понад 30 таких центрів. Але цього замало. Необхідно забезпечити постійний приплив молодих кадрів за спеціальністю менеджер з якості через підготовку у вищих навчальних закладах, а це в свою чергу потребує розроблення відповідних навчальних програм, підручників, посібників, довідників, методичних вказівок і рекомендацій.
Наразі активне використання інформаційних технологій у розповсюдженні знань у сфері якості. Зараз створюється база даних, яка акумулює у собі світові наробки у сфері якості, переліки кваліфікованих організацій та фахівців, що будуть надавати професійну консультаційну допомогу вітчизняним підприємцям і промисловцям.
Зусиль, спрямованих на реалізацію поставлених завдань з боку лише державних органів все рівно недостатньо. Тому необхідно забезпечити консолідацію і використання існуючого в країні потенціалу усіх наукових, громадських організацій, представників промисловості та бізнесу для вирішення питання підвищення якості української продукції на всіх рівнях: державному, галузевому, регіональному та окремо взятого підприємства.