Якою б не була генералізація, кожній карті властива велика інформативність, наочність та оглядовість. Завдяки цьому карта є головним засобом наукового пізнання не тільки в географії та інших науках про Землю, а й у суспільних, точних та гуманітарних науках.
Географічна карта є невід'ємним складником при вирішенні господарських завдань, оскільки відіграє рать прекрасного „наочного посібника“, хоч і „розмовляє“ за допомогою умовних знаків. Ні текст, ні живе слово не зможуть повністю замінити карту, узяти на себе всі її функції.
Часто карти об'єднують у географічні атласи.
Атлас − це систематизоване, цілісне зібрання карт, які створюються за єдиною програмою. Такими є, наприклад, комплексні науково-довідкові атласи. Атлас природних умов та природних ресурсів України, навчально-краєзнавчі атласи, у т. ч. Полтавської області та інші (демонструються різні види атласів, що є в кабінеті).
Останнім часом відбулися кардинальні зміни, які дозволили доповнити поліграфічні або мальовані карти комп'ютерними версіями. З'явився навіть особливий термін „геоінформаційні системи“ (ГІС), які означають особливі електронні географічні карти − багатошарові зображення з текстовим та звуковим супроводом. Електронні атласи й карти, які містять значний обсяг різної інформації і дозволяють наочно порівняти її, − це карти майбутнього, які вже сьогодні допомагають перебудувати географічну науку. Нині вже створена електронна версія атласу „Погляд на Україну“ (Інститут передових технологій), електронна серія карт „Людський розвиток в Україні“ (Інститут географії НАН України), є також комп'ютерна версія посібника з фізичної географії України для середньої школи (Дніпропетровський державний університет).
Це також СD-атласи з географії для 6, 7, 8−9, 10−11 класів, довідковий атлас „Україна та її регіони“, розроблені Інститутом передових технологій для середньої школи.
(Як приклад демонструються на екран фрагмент з атласу „Географія материків та океанів ІПТ для 7 класу“).
Учитель. Електронні карти й атласи − це суттєвий крок уперед географічної науки. Ми називаємо їх СD-атласами, тому що вони є електронними версіями поліграфічно-видавничих шкільних та інших атласів. записаних на компакт-дисках (СD).
Робота над їхнім удосконаленням триває. І надалі ми будемо користуватися ними якомога частіше.
ІІІ.Закріплення нових знань та вмінь
¾ Що таке карта?
¾ Навіщо класифікують карти?
¾ Що таке загальногеографічні карти? Тематичні?
¾ Що таке генералізація?
¾ Яку роль відіграють карти в нашому житті?
¾ Чи існує різниця між стінною навчальною картою, картоюв атласі та електронною картою, атласом? Яка?
VІ. Підбиття підсумків уроку
Карта є однією з моделей дійсності.
Карти розподіляються на групи за охопленням території, змістом, призначенням, масштабом.
Особливості кожної групи карт зумовлюють ступіньгенералізації − детальність зображення.
Значення карт зумовлене їхньою інформативністю, наочністю.
Електронні версії карт і атласів − це розширення їх функцій, головна передумова для підготовки учнів, які здатні працювати в інформаційному просторі сучасногосуспільства.
VІІ. Домашнє завдання
Вивчити конспект уроку.
Запропонований урок демонструє ефективність застосування електронних атласів при вивченні географії. Використання електронних атласів підвищує ефективність вивчення географії рідного краю.
Розділ 3
ЗАСТОСУВАННЯ НАОЧНИХ ЗАСОБІВ У ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ ГЕОГРАФІЇ
3.1. Загальна географія. 6-й клас
Наочні засоби навчання є невід’ємною частиною у формуванні знань, вмінь та навичок учнів. Вони є невід’ємною частиною матеріалу, що викладається. Адже завдяки їм в учнів формується комплексне уявлення про те чи інше явище. Так, у 6 кл. використовуються різноманітні види наочності, а саме карти, атласи, колекції, гербарії, моделі та ін.
Розглянемо використання різних видів наочності на прикладі конкретного уроку.
Тема „Способи зображення Землі“ є досить складною для учнів 6 класу. Під час її вивчення учні повинні ознайомитися зі способами зображення Землі на глобусі, плані і карті, вивчити умовні знаки, навчитися визначати напрямки й вимірювати відстані на плані і карті й т. ін. Матеріал передбачає початкове знайомство учнів із математичною основою карт через введення поняття „масштаб“, що створює додаткові труднощі для усвідомлення та засвоєння навчального матеріалу.
З точки зору навчання учнів процесуальних компетенцій, під час вивчення цієї теми є можливість розпочати формування в учнів уміння простого опису (визначення) і простого порівняння (протиставлення і зіставлення), а також створення в них первинних уявлень про характеристику і повне порівняння (на основі рис протиставлення).
З точки зору дидактики та методики необхідно звернути увагу на кілька моментів.
1. Визначаючи обсяг матеріалу для засвоєння, слід урахувати експериментальні дані, наведені І.П. Підласим, відповідно до яких за 45 хвилин навчання учень 6 класу може засвоїти від 9 до 13 інформаційно-смислових одиниць інформації.
2. Принцип вікової відповідності передбачає під час організації навчально-пізнавальної діяльності учнів урахувати провідні мотиви віку та провідний мотив діяльності. Для учнів 6 класу вони є такими:
• основне новоутворення віку − почуття психосексуальної адаптації (за Л. Виготським);
• основний мотив діяльності − потреба у визнанні іншими людьми (через належність до групи, протиставлення себе дорослим, схильність до парадоксів і протиріч);
• засобами адаптації виступають фантазування, рольові ігри, об'єднання в групи;
• основний тип мислення − конкретно-образний, а абстрактний і узагальнюючий матеріал інтересу для учнів не становить.
3. Щоб активізувати особистий досвід учнів і залучити їх до обговорення, використовується прийом „від знайомого (побутового) до наукового“. Суть прийому полягає в тому, що спочатку наукове поняття формується на основі знайомого уявлення з побуту і лише після усвідомлення його суті підноситься на рівень наукового поняття шляхом введення географічних знань.
4. Важливою психологічною вимогою до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів є усвідомлення ними прикладного характеру результатів роботи, навіть якщо їх „відкриття“ носять суб'єктивний характер, тобто вже відомі.
Зі сказаного вище випливає, що основною формою роботи має бути робота в групі з акцентом на емпатію (вживання) і рефлексію; абстрактні поняття мають бути максимально конкретизовані та візуалізовані; інтерес до матеріалу підтримується за допомогою протиріччя (або парадоксу), можливістю брати участь у роботі групи, здійснювати дії з базовим матеріалом (дія запам'ятовується краще, ніж абстрактні знання).
Основне питання теми:
• Які способи зображення Землі існують у географії?
Щоб відповісти на нього, необхідно знати відповіді на такі підпитання:
• Що таке глобус? Що таке масштаб?
• Що таке план місцевості та з допомогою чого на ньому передається зображення земної поверхні?
• Що таке карта і як на ній передається зображення земної поверхні?
• Як на площині зображуються нерівності земної поверхні?
Організовуючи навчальні заняття з теми, важливо дотримуватися певних приписів, а саме:
• очікувані результати уроку мають бути записані на дошці або великому аркуші паперу ще до початку заняття; з них має починатися і ними завершуватися кожний урок;
• мотиваційно-організаційні та контрольно-коригувальні етапи уроку необхідно проводити фронтально, переважно методами „брейнстормінг“, „асоціації на дошці“ тощо, що дозволяє задіяти особистий досвід більшості учнів класу;
• учні повинні знати, що перевірка їх знань, умінь і навичок протягом вивчення теми проводиться з метою виявлення та виправлення помилок, а не з метою виставлення оцінки, що проміжне оцінювання в бали не переводиться і на кінцеву оцінку за тему не впливає; організовуючи роботу в малих і середніх групах, їх формування бажано здійснити або за випадковою ознакою, або за бажанням учнів;
• вкрай важливою вимогою під час вивчення цієї теми є використання наочності. При цьому слід враховувати таке. По-перше, на мотиваційно-організаційному етапі навчального заняття, коли відбувається усвідомлення завдань для роботи груп, розуміння поставленої проблеми, необхідно використовувати настінну наочність, тобто таку, яку одночасно бачать усі учні класу. Це можуть бути кодоплівки для графопроектора, картини, фотографії, малюнки, фрагменти карт і планів місцевості великих розмірів. По-друге, під час роботи з планом місцевості або топографічною картою бажано використовувати одну й ту саму карту або один і той же план місцевості. Як свідчить практика, це позбавляє учнів необхідності витрачати час на загальне ознайомлення з новим джерелом географічної інформації на кожному наступному навчальному занятті ідозволяє зосередитися на змісті нового матеріалу. По-третє, для перевірки засвоєних знань, умінь і навичок під час тематичної атестації, навпаки, фрагмент карти або плану має бути змінений. По-четверте, слід прагнути до співвіднесеності умовно-графічного зображення географічного об'єкту з його картиною або фотографією, що дозволить учням розвивати «картографічне мислення і бачення» (бачити реальний образ за його умовним зображенням), що буде надзвичайно корисним під час переходу до вміння аналізувати карти, внесе елемент естетики й буде виховувати в учнів любов до рідної природи.
Зміст теми містить можливості для реалізації стратегічної мети освіти, а саме − створення сприятливих умов для розвитку особистості учня, тобто може бути використаний учителем для формування і поглиблення в учнів компетенцій або їх елементів. З цією метою проведений дещо відмінний від загальноприйнятого розподіл навчального матеріалу за темами уроків і визначені компетенції та їх елементи, що формуються на кожному з них.