Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи.
У кожному кабінеті слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з переважанням одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропометричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення учням необхідного розміру меблів.
У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.
Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.
На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може бути:
• розташоване набірне полотно для демонстрації розрізних карток зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним матеріалом тощо − для початкових класів;
• нанесено контурну карту України або півкуль − для кабінету географії;
• накреслено графічну сітку для побудови графіків − у кабінетах математики і фізики.
Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт, моделей-аплікацій тощо).
Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних фломастерів.
Місця зберігання засобів навчання нумеруються і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної книги.
Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою [25].
Облік та списання морально та фізично застарілого обладнання, навчально-наочних посібників проводиться відповідно до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.
Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:
• аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної допомоги;
• первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України.
Навчально-методичне забезпечення кабінетів складається з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмету, типовими переліками навчально-наочних посібників та обладнання загального призначення, зразків навчально-наочних посібників, навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених переліків.
Розподіл та збереження засобів навчання і навчального обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп, у кабінеті, лабораторних приміщеннях по секціях меблів спеціального призначення. У кабінеті створюється тематична картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів, навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються в алфавітному порядку [25].
Додатково кабінети можуть бути оснащені:
• підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;
• фаховими журналами;
• інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;
• бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;
• матеріалами перспективного педагогічного досвіду, розробками відкритих уроків та виховних заходів;
• інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;
• краєзнавчими матеріалами;
• інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення саморобних засобів навчання.
У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.
Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального закладу повинні бути забезпечені настінними термометрами або психрометрами.
Проаналізувавши основні вимоги до кабінету географії, нами був зроблений опис географічного кабінету №211 ЗОШ №17 м. Полтави, а саме його матеріально-технічне забезпечення:
Компаси (55 шт.).
Термометр (2 шт.).
Колекції:
1) гірські породи та мінерали − 1 набір та роздаткові матеріали до них;
2) набір роздаткових матеріалів „Корисні копалини“ − 5 шт.;
3) грибів − 3 шт.;
Гербарій − 2 шт.
Глобуси − 11 шт.
Макети.
Навчальні посібники.
¾ „Загальна географія“, 6 кл.;
¾ з топографії, 6 кл.;
¾ з топографії, 8 кл.
Портрети мандрівників і видатних вчених − дослідників території України.
У кабінеті є таблиці, схеми, плани [Додаток Д].
Провівши опис даного класу, можна зробити висновок, що його створення відбувалося відповідно до вимог, перш за все санітарно-гігієнічних, адже сама атмосфера в класі впливає на розумову діяльність учнів. Варто відмітити добре матеріальне забезпечення: наявність великої кількості наочності, роздаткового матеріалу, обладнання, які безпосередньо сприяють покращенню процесу навчання.
2.4. Методика застосування засобів навчання географії
2.4.1. Використання моделюючого малюнку
Наочність у викладанні географії має першорядне значення. Коли вчитель ілюструє своє пояснення на класній дошці графічно, а учні слідом за вчителем змальовують ці нескладні малюнки в зошиті, відбувається мимовільне запам'ятовування явища, пов'язаного з конкретною діяльністю школяра.
Незалежно від можливостей всі діти люблять малювати. Завданнявчителя в цьому випадку зводиться до того, щоб не тільки допомогти учням створити за допомогою штриха певні географічні поняття, але й навчити мислити, аналізувати, порівнювати, робити висновки, міркувати, шукати рішення. Уроки, на яких учні малюють, проходять при високій їхній активності, організованості, школярі уважні й дисциплиновані. Всі вони зайняті роботою.
Найкраще застосовувати нарис, схематичний малюнок або просто схему. Потрібно прагнути до того, щоб малюнок займав мінімум часу на уроці й не перетворювався в самоціль. На класній дошці краще малювати кольоровими крейдами. Кольоровий малюнок значно виразніший однотонного [Додаток Є].
Виклад навчального матеріалу із застосуванням малюнків сприяє осмисленому засвоєнню фактів, зв'язків і закономірностей. Учні слідом за вчителем малюють у своїх зошитах кольоровими олівцями. Необхідно стежити за тим, щоб малюнки були акуратно виконані [11; 20].
Нехай учителів не засмучують перші невдало виконані малюнки як свої, так і учнів. Як показав багаторічний досвід, оволодіння технікою малювання наступає при багаторазовому тренуванні.
При підготовці до уроку вчителеві необхідно продумати потрібний малюнок і виконати його у своєму робочому плані. Попередня підготовка малюнка дає можливість учителеві вибрати кращий варіант. Учителеві, що погано володіє технікою малювання, можна рекомендувати зробити перед початком уроку нарис простим олівцем на темномутлі дошки. У класі по ходу пояснення залишається тільки відтворити малюнок кольоровими крейдами по готових штрихах. Малюнок, зроблений на дошці простим олівцем, не видимийучнем. Їм здається, що вчитель робить малюнок безпосередньо.
Дамо кілька порад, як самому зробити кольорові крейди. Для їхнього приготування необхідно мати крейду в порошку, алебастр, малярські або анілінові фарби. Спочатку готують форму для виливання крейди. Для цього аркуш щільного паперу обертаютьбіля дерев'яного або металевого стрижня. Кінець циліндрика, що виступає над стрижнем, скручують і мнуть. Таких циліндриків заготовляють стільки, скількироблять крейд.
Масу для крейди можна приготувати декількома способами. Перший спосіб: беруть у рівних частинах фарбу, товченукрейду й алебастр. Все разом узяте змішують на аркуші паперу й висипають у склянкуз невеликою кількістю води. Помішуючи паличкою, одержують суміш (густоти сметани). Виливають суміш у приготовлені циліндри − форми. Циліндри залишаються у вертикальномуположенні, доки суміш не застигне, після чого розгортають папір. Отримана й висушенакрейда готова до вживання [33].
Вибираючи будь-яку фарбу (можна брати й кольорове чорнило), змінюючи кількість фарби, можна одержати крейду різних квітів і відтінків. Змінюючи кількість алебастру в суміші, можна одержати крейду твердішу або більшпухку (м'яку).
Щоб крейда (у тому числі й крейда фабричного виготовлення) не бруднила руки, її потрібно на кілька секунд опустити в розведене 2−3 рази молоко, а потім просушити.
2.4.2.Картографічні засоби навчання
Робота з географічною картою. Серед засобів навчання географічна карта займає особливе місце. На ній відбиваються явища й процеси, які недоступні безпосередньому сприйняттю: сховані в надрах та ті, що виникають в атмосфері (тектонічні й кліматичні карти). Явища реальної дійсності відбиваються на картах без перекручування їхньої сутності, тільки за рахунок генералізації з різним ступенем деталізації. Це значить, що даний засіб забезпечує найбільш повну й детальну характеристику території. Розглянемо основні функції, які виконують карти в процесі навчання географії [49].
Карта як об'єкт вивчення. Формування картографічних знань передбачає реалізацію наступних цілей:
¾ сформувати знання про карту як про моделі Землі, на якій відбиті всі показники картографованих явищ;
¾ навчити школярів користуватися географічною картою як засобом наочності та джерелом знання;
¾ сприяти розумовому розвитку за рахунок формування системи уявлень, логічного мислення, пам'яті.
Дані цілі можуть бути досягнуті, коли в процесі вивчення географічних карт школярі опановують знаннями про відмінності зображення земної поверхні на плані й карті, про картографічні способи передачі географічної інформації (умовні знаки, якісне тло), способи орієнтування й види карт. За допомогою карти учні повинні вміти проводитикартовимірювальні роботи, користуватися методом накладення карт при характеристиці території [17].