Смекни!
smekni.com

Методика застосування наочних засобів навчання у шкільному курсі фізичної географії (стр. 20 из 20)

І. Мотиваційно-організаційний етап (7 хв.)

1. Кожна людина живе в часі і про­сторі. Всі події відбуваються з нами колись (час) і десь (простір). Часом, як ви вже, напевно, знаєте, займається історія, а про­стором − географія. Хоча ми над цим і не замислюємося, значення простору і пов'язаних з ним умінь і навичок відіграє у нашо­му житті дуже важливу роль.

• Як ви вважаєте, скільки разів на день ми свідомо або несвідомо виконуємо дію, яку географи на­зивають „орієнтування“? (Вчи­тель заслуховує кілька відповідей учнів). Ми виконуємо її щоразу, коли зрушуємо з місця! З дому − до школи, з класу − у клас, з ко­ридору − до їдальні, з-за пар­ти − до дошки. Ці шляхи ми про­ходили вже не одну сотню разів і тому робимо це не замислюючись. Але одна справа − орієнту­ватися в школі або своєму місті, які нам чудово знайомі, і зовсім інша − у незнайомому місті або незнайомій місцевості!

• Як ви вважаєте, звідки люди мо­жуть дізнатися про інші краї, про їхні дороги, річки, місцерозташування міст і сіл? (Учитель стиму­лює учнів до відповіді, ставлячи в разі необхідності додаткові за­питання. В результаті бажано ви­вести учнів на такі відповіді: роз­повіді мандрівників, плани, кар­ти тощо).

• А як ви вважаєте, усна розповідь мандрівника чи план і карта допо­можуть вам краще орієнтуватися на незнайомій місцевості? (Вчи­тель може замінити бесіду грою. Він повідомляє, що в класі захо­вана цукерка і вона буде належа­ти тому, хто її знайде. Він викли­кає до дошки двох учнів: одного, який згадав про план або карту, і дає йому план із зображенням місця, де захована цукерка; і дру­гого, який назвав розповідь ман­дрівника, і починає розповідати йому, де захована цукерка. Зро­зуміло, що перший учень раніше знайде цукерку).

Після цього вчитель ставить запи­тання:

Чому ж план кращий, ніж розпо­відь?

Учитель заслуховує кілька відпо­відей учнів і робить короткий ви­сновок:

• Отже, зображення земної по­верхні на плані або карті більш точне і повне, ніж розповідь про неї. Люди давно це зрозуміли. Ще в кам'яному віці вони малю­вали грубі й неточні плани міс­цевості, на якій вони прожива­ли. З часом, коли люди розсели­лися по нових землях, коли між ними налагодились торговель­ні та культурні зв'язки, виник­ла потреба в інших, більш точ­них способах зображення земної поверхні. Які ж способи зобра­ження земної поверхні придума­ли люди? Наскільки вони точні? Яку користь їх знання може дати кожному з нас у повсякденному житті? Де можуть знадобитися? Відповіді на ці й багато інших за­питань ми з вами дізнаємося, ви­вчивши нову тему.

2. Учитель повідомляє учням назву нової теми, її основне питання, очікувані результати і час, від­ведений на її вивчення. З метою кращої орієнтації учнів у робо­ті протягом вивчення нової теми пропонується переглянути від­повідні сторінки підручника та „робочі картки“ (до 1 хв.). Після цього вчитель повідомляє: щоб відповісти на основне питання теми, спочатку необхідно буде відповісти на чотири підпитання (Що таке глобус і що таке масштаб? Що таке план і карта? Що таке умовні знаки? Як на площині зображуються нерівно­сті земної поверхні?). На першо­му уроці буде знайдено відповідь на перше з них.

3. Після цього вчитель повідомляє учням тему уроку, його план, основне питання уроку та очікувані результати.

II. Виконавчий етап діяльності учнів на уроці (33 хв)

1. Способи зображення Землі

(Фронтальна, евристична бесіда, 6 хв.)

Учитель. Отже, життєві потреби людей змусили їх шукати способи зображення земної поверхні. Спо­чатку це були плани місцевості, потім карти, ще пізніше − глобуси і, врешті-решт, коли з'явилися літаки, космічні кораблі та фотографування,− аерофотознімки (тобто знімки земної поверхні, зроблені з висоти, з повітря (від лат. аерос − „повітря“). (Демонструє названі способи зображення Землі.)

З усіх названих способів зображення Землі сьогодні ми будемо говорити лише про глобус. Давайте спочатку знайдемо відповідь на два запитання:

• Що повинні були, зобразити люди?

• Які вимоги ми повинні висувати до будь-якого зображення (тобто яким має бути зображення)?

Ви вже вивчили тему „Земля в космічному просторі“ і зможете відпо­вісти мені на такі запитання. (Всі відповіді фіксує стовпчиком на дошці).

1) Земля об'ємна чи пласка? (Об'ємна)

2) Яку форму має Земля? (Геоїд)

3) Який діаметр Землі? (12 750км)

4) Яка довжина екватора? (40тис. км)

Отже, нам необхідно зобрази­ти предмет, який має об'єм, фор­му геоїда, діаметр якої 12750 км, а протяжність у районі екватора − 40 тис. км.

Скажіть, будь ласка, які вимоги ми висуваємо до будь-якого зображення? Яким воно має бути? Поясніть чому (Заслуховує кілька відповідей учнів). Отже, зображення має бути якомога більш точним, подібним до того, що ми зображуємо.

2. Глобус − об'ємна модель Землі

(Фронтальна, евристична бесіда, 10 хв.)

Учитель демонструє учням глобус і шляхом бесіди з ними визначає основні ознаки зображення Зем­лі на глобусі, записує їх на дош­ці в стовпчик. (Зображення Зем­лі, об'ємна модель, подана у масш­табі (зменшена в декілька разів), в цілому правильно передає фор­му Землі).

Спираючись на з'ясовані ознаки, вчитель дає визначення глобуса, а учні записують його в зошити.

(Цей момент важливий, тому що, згідно з ним, на наступному уро­ці в учнів формуватиметься вміння давати визначення.)

3. Масштаб та його види.

(Фронтальна, групова, індивідуаль­на робота; евристична бесіда, ро­бота з підручником, картометричні вимірювання на глобусі, 15 хв.).

Учитель. Отже, ми з вами дійшли висновку, що зменшене, об'ємне, максимально точне зображення Землі називається глобусом.

• Як ви вважаєте, зменшення роз­мірів Землі для її зображення у вигляді глобуса робиться до­вільно чи має якісь правила? Які? Для чого?

• Як називається число, що пока­зує, у скільки разів розміри зо­браження на плані, карті або гло­бусі менші за розміри на місце­вості?

Альтернатива. Прийомом „від зна­йомого (побутового) до незнайомо­го (наукового)“. Прийом може ви­користовуватися або як основний замість фронтальної бесіди, або як коригувальний у разі, якщо учні не зрозуміли суті поняття „масш­таб“. Учитель показує учням аркуш формату А4 (АЗ) і звичайний кон­верт. Він каже, що написав лис­та товаришу, але лист більший за конверт, і просить учнів дати йому пораду, що потрібно зробити, щоб лист вмістився в конверті. Викону­ючи поради учнів, учитель щоразу складає аркуш лише навпіл і нама­гається покласти його до конверта, і так доти, поки лист не помістить­ся в конверті. Вчитель дякує учням за поради й організовує коротку бе­сіду за питаннями:

• Що ми зробили, щоб лист поміс­тився в конверті? (Склали = змен­шили).

У скільки разів зменшили? (У чо­тири рази).

• Як у математиці називається по­казник, що показує, у скільки разів зображення менше, ніж реальні (справжні) розміри пред­мета? (Масштаб).

„Отже, якщо нам необхідно зобра­зити великий предмет, ми змен­шуємо його зображення в декіль­ка разів, − робить учитель висно­вок.− Число, що показує, у скільки разів зображення менше за справ­жній предмет, називається масш­табом“. Учитель записує на дошці: Масштаб − це число, яке показує, у скільки разів зображення на кар­ті, плані чи глобусі менше, ніж зо­браження на місцевості.

Учитель зазначає, що масштаб зав­жди вказується на карті, плані чи глобусі, інакше ми не зможемо встановити реальні розміри об'єк­тів, що зображені. До речі, зауважує він, запишіть ще одну особливість зображення Землі на глобусі: масш­таб у всіх точках глобуса однаковий. Далі учням пропонується самостій­но прочитати другий і третій абзаци на с. 33, перший абзац на с. 34 і роз­дивитися рис. 9 на с. 44 і рис. 10 на с. 34 підручника. Попередньо вчи­тель називає запитання, на які учні повинні знайти відповіді:

• Які види масштабів існують?

• Що означає перша цифра в масш­табі?

• Що означає друга цифра в масш­табі?

• Чому в числовому та іменовано­му масштабах перша цифра зав­жди 1?

• Для чого в лінійному масшта­бі перший відрізок поділений на менші відрізки, які через один заштриховані?

• Як і з допомогою чого відбува­ється робота з лінійним масшта­бом?

Після самостійної роботи учнів з підручником учитель проводить бесіду за цими запитаннями.

Учитель пропонує учням роздиви­тися глобуси, що стоять на їх пар­тах, і визначити, в якому вигляді на них подано масштаб і що він озна­чає. Далі він повідомляє, що учні будуть тренуватися у визначенні ре­альних відстаней, які зображені на глобусі.

• Чи можна для цього використати циркуль-вимірювач? Чому?

• Який вихід ви запропонуєте з цієї скрутної ситуації? (Навіщо на кожній парті лежить гнучка лі­нійка і нитка? Як їх можна вико­ристати?)

Учитель показує учням дії та їх по­слідовність з вимірювання відста­ней на глобусі та їх переведення в реальні відстані на місцевості. Розрахунки він проводить на дош­ці. Учні повторюють дії вчителя на своїх глобусах, а розрахунки − в зо­шитах.

Учні виконують тренувальні впра­ви. Бажано, щоб кожен учень вико­нав кожну вправу самостійно. Піс­ля кожної вправи вчитель шляхом бесіди проводить рефлексію за та­кими запитаннями:

• Який результат ви отримали?

• Що ви зробили, щоб отримати його? (У разі виявлення помил­ки додаються запитання: Яка по­милка допущена? Чому ми при­пустилися помилки? Як її можна виправити?)

Завдання 1. Визначте відстань від Києва до Північного полюса.

Завдання 2. Визначте найменшу від­стань від Києва до екватора.

Завдання З*. У вас різні за розмі­рами глобуси, але довжина еква­тора одна й та сама − 40 тис. км. Поміряйте, скільки сантиметрів за­ймає екватор на вашому глобусі, та визначте його масштаб. Знайдіть масштаб на глобусі та порівняйте його зі своїм результатом. Про що це свідчить?

Практична робота 2. Розв'язування задач з переведення числового масштабу в іменований

(Практична робота проводиться в практичному зошиті для 6 кла­су (автор О.Г. Стадник, ТОВ „Ви­давництво "Ранок"“, 2005, с. 5-7). Як зразок виконуються по одному прикладу з трьох завдань.

III.Контрольно-коригувальний етап уроку (5 хв.)

Учитель нагадує дітям основне пи­тання уроку і називає по черзі його очікувані результати. Після кожно­го очікуваного результату учні від­повідають, чи досягли вони його.

Учитель підбиває підсумок уроку, виставляє і стисло коментує оцін­ки, задає домашнє завдання.

IV.Домашнє завдання

Прочитати підручник (с. 32-34), висновки 1, 5 (с. 39), самостійно дати відповіді на очікувані резуль­тати уроку (усно), закінчити прак­тичну роботу [34; 55].