Метафора „Спрага”
Якщо Вас буде оточувати тисяча вмираючих від спраги людей, а у вас лише порожнє відро, то Ви нічого не зможете зробити, поки не наповните його водою. Навчитися турбуватися про себе, означає наповнювати водою своє відро. Ви зможете дати іншим будь-що тільки в тому випадку, якщо спочатку у вас буде, що дати.
Турбота про себе є благом для Вас і для Вашої дитини”. Тому періодично задавайте собі запитання „А чи дійсно я хочу зараз так вчинити? Це бажання мого Я чи моїх стереотипів?”
ІІ СЕСІЯ
Модуль VI. Усвідомлення наслідків негативної поведінки.
Вправа на активізацію „Дощ”
Мета: забезпечити психоемоційне розвантаження учасників та сприяти створенню позитивної психологічної атмосфери у групі.
Час: 5 хв.
Хід проведення
Учасники стають у коло. Інструкція тренера:
- Чи знаєте Ви, що таке австралійський дощ? Ні! Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком Ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Слідкуйте уважно!
- В Австралії піднявся вітер (ведучий тре долоні).
- Починає крапати дощ (клацає пальцями).
- Дощ посилюється (почергово плескає долонями в груди).
- Починається справжня злива (плескає руками по стегнах).
- А ось град – справжня буря (тупає ногами).
- Але, що це? Буря стихає (плескає долонями по стегнах).
- Дощ стихає (плескає долонями в груди).
- Рідкі краплі падають на землю (клацає пальцями).
- Тихий шелест вітру (потирає долоні).
- Сонце! (руки піднімає догори).
Інтерактивна міні-лекція „Опис поведінки”
Мета: відпрацювати в учасників навички конструктивного опису поведінки дитини, навчати учасників висловлювати свої почуття без оцінок, невдоволення, образ.
Час: 20 хв.
Ресурси: плакат з правилами „Опис поведінки дитини” (див. Додаток 15).
Хід проведення
Етап І. Тренер знайомить учасників з особливостями конструктивного опису поведінки дитини, використовуючи інформаційне повідомлення (див. Додаток 16).
Етап ІІ. Моделюючи ситуації, які викладені на розданих папірцях, учасники описують поведінку дитини.
Запитання для обговорення:
• Чи допомагає запропонований опис, не критикуючи дитину, вплинути на негативну поведінку дитини?
• Чи важко було виконувати завдання, чому?
Тренувальна вправа „Я-повідомлення”[18]
Мета: формувати вміння ефективно взаємодіяти в спілкуванні, використовуючи „Я-повідомлення”.
Час: 20 хв.
Хід проведення
Етап І. Тренер знайомить учасників з алгоритмом „Я-повідомлення” (див. Додаток 17).
Етап ІІ. Учасники, використовуючи алгоритм „Я-повідомлення”, розігрують модельовані ситуації, конструктивно висловлюючи незадоволення стосовно неприйнятної дитячої поведінки.
Психогімнастична вправа „Концентричні кола”
Мета: розвивати самоповагу та позитивне ставлення до себе.
Час: 15 хв.
Хід проведення
Учасники, розрахувавшись на 1-2, об’єднуються в дві групи. Перша група створює внутрішнє коло, друга – зовнішнє коло. Всі повертаються один до одного обличчям, утворюючи пари. Учасники, спілкуючись у парах, закінчують речення:
1. Мені подобається у моїй зовнішності...
2. Мої найбільші досягнення...
3. Мені б хотілося...
4. Моя ціль у житті...
5. Ти досягнеш своєї мети, тому що...
Після обговорення кожного речення учасники зовнішнього кола роблять крок вліво, таким чином, створюючи нові пари.
Мозкова атака „Мета покарання”
Мета: сприяти усвідомленню значення та мети покарання, його вплив на становлення особистості дитини.
Час: 25 хв.
Ресурси: аркуш ватману, кольорові маркери.
Хід проведення
Тренер говорить, що існують ситуації, коли дитина робить щось не так. Важливою є наша реакція на таку поведінку. Якщо реакція відсутня, то це означає, що ми згідні з нею.
Тренер запитує учасників:
o Чи караєте Ви своїх дітей?
o З якою метою Ви їх караєте ?
Тренер записує відповіді на останнє запитання на аркуші паперу.
До уваги тренера!
Необхідно визначити мету, з якою батьки використовують покарання. Це може бути наступне: для безпеки, для профілактики, щоб дитина відрізняла добро від зла, так діти вчаться відповідальності, щоб захистити дитину від злих наслідків її поганої поведінки тощо.
Робота у малих групах „Наслідки покарань”
Мета: визначити основні види покарань та стереотипні підходи щодо їх використання.
Час: 45 хв.
Ресурси: чотири аркуші А3, кольорові маркери.
Хід проведення
I етап. Тренер об’єднує учасників у чотири групи за назвами улюблених дитячих занять: „Гратися, співати, малювати, фантазувати...” Групи отримують завдання: написати види покарань та визначити серед них, які є найбільш ефективними та популярними.
Далі групи презентують результати своєї роботи.
Запитання для обговорення:
• Які думки та почуття у вас виникали при виконанні даної вправи?
• Які висновки можна зробити?
II етап. Далі тренер, імпровізуючи, програє ситуації найбільш популярних видів покарання, де у ролі “неслухняних дітей” опиняються учасники тренінгу. Після цього учасники, які були включені у такі модельовані ситуації, діляться враженнями стосовно того
- що їм хотілося робити у ситуації змодельованого покарання (поведінка),
- що вони переживали (почуття),
- що вони думали у цей час (думки).
Всі відповіді записуються на аркуші Фліпчарту у три колонки відповідно.
III етап. Далі тренер порівнює ці записи із тими, які були зроблені, коли обговорювалася мета покарання. І всі разом переконуються, що ні одна причина, заради якої карають дітей, не досягається в результаті покарання. Оскільки у дітей, як правило, виникають думки, почуття, поведінка, далекі від тих, які є метою покарання. Більше того у них часто закріплюється негативна поведінка, що сприяє формуванню небажаних рис характеру. Підсумовуючи, тренер використовує Додаток 18.
IV етап. Тренер пропонує кільком учасникам потренуватися, розглядаючи ситуації на картках (див. Додаток 19).
ІІІ СЕСІЯ
Модуль VI. Емоції та поведінка дитини.
Творче завдання „Асоціативний ряд”
Мета сприяти усвідомлення і розумінню суті поняття „емпатія”, розширити його змістовне поле.
Час 10 хв.
Ресурси: аркуш паперу на фліпчарті, кольорові маркери.
Хід проведення
На фліпчарті по вертикалі записується слово “емпатії”.
Тренер пропонує учасникам скласти асоціативний ряд до слова „емпатія” так, щоб кожне слово-асоціація відображало зміст поняття „емпатія” і починалося на одну з букв цього слова.
Учасники висловлюють власні думки стосовно розуміння слова „емпатія”, його значення у спілкуванні людей.
ЕМПАТІЯ (від грец. empatheia – співчуття, співпереживання) визначається як розуміння емоційного стану, проникнення-вчування в переживання іншої людини. У психології емпатія розглядається як здатність розуміти внутрішній стан іншої людини, або як уміння перейматися переживанням іншого, відтворюючи модальність емоційного стану співрозмовника.
Люди, які мають високий рівень емпатії – емоційні, оптимістичні, зацікавлені іншими, пластичні, легко будують взаємини з людьми. Ті, хто має низький рівень емпатії – ригідні, інтроверти, стримані, егоцентричні. Особистості такого типу завжди відчувають труднощі під час спілкування з іншими, важко ідуть на контакт. Співпереживання – це перенесення себе на місце іншого, вміння уявити й відчути емоційний стан іншої людини. Співпереживання дарує людині почуття, які переживає співбесідник, це збагачує її внутрішній світ.
Рольова ситуаційна гра „Коло”
Мета: сприяти розумінню ролі емпатійного реагування у спілкуванні.
Час 20 хв.
Хід проведення
Тренер пропонує 5-ом учасникам вийти за двері і кожному пропонує продемонструвати прояв якогось почуття чи емоційного стану за допомогою міміки і жестів.
Ситуації:
Ти сумуєш, тому що поїхала твоя подруга.
Ти щаслива від того, що здала екзамен.
Ти здивований, побачивши чудову картину.
Ти боїшся зайти в кабінет до стоматолога.
Ти закоханий в однокласницю.
Ведучий всім іншим учасникам дає завдання стати у коло і при демонстрації емоційних станів того учасника, що зайде в кімнату, ніяк не реагувати, - ні словами, ні мімікою, ні жестами.
Далі один із учасників заходить у кімнату і демонструє емоційний стан (як правило, з надією побачити реакцію оточення і бажанням, щоб учасники скоріше відгадали емоцію, яку він демонструє).
Витримавши паузу, ведучий дає сигнал, плеснувши в долоні. Лише тоді всі учасники вгадують, яка була продемонстрована емоція.
Коли вгадали емоцію, учасник приєднується до всіх і стає в коло. Так вправа продовжується, доки всі п’ять учасників не продемонструють свої емоційні стани.
Запитання для обговорення:
1. До кожного із п’яти учасників: Як ви почувалися, коли, демонструючи емоційний стан, ви не відчували підтримки чи якоїсь реакції від інших учасників?
1. Опишіть ваші почуття, коли нарешті ви побачили реакцію оточення на ваш емоційний стан.
2. До всієї групи: Які висновки можна зробити після виконання даної вправи?
Ведучий підсумовує, що розіграні ситуації показують, яке значення має у спілкуванні емпатійне реагування. Коли, спілкуючись з людьми, ми зустрічаємо байдужість і нерозуміння, нас опановує роздратування, розгубленість і небажання далі контактувати з цією людиною. Навпаки, коли ми бачимо прийняття, співчуття, включеність у розмову, розуміння наших переживань, нам хочеться в подальшому продовжувати стосунки з цією людиною і так само розуміти і підтримувати її.