Смекни!
smekni.com

Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості (стр. 2 из 7)

На рахунку Основного виробництва враховуються відрахування до фонду освоєння нової техніки й до фонду преміювання за створення; н впровадження нової техніки. Вони включаються у витрати на виробництво шляхом розподілу загальної суми пропорційно розколам па переробку. Витрати по переробці як база розподілу складаються із суми витрат палива й енергії на технологічні цілі, основний і додаткової заробітної платні виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, витрат па зміст і експлуатацію встаткування й внутрішньозаводське перекачування.

Відрахування й витрати на науково-дослідні роботи, па стандартизацію, па централізовану технічну пропаганду але заводу в цілому розподіляються між виробничими процесами пропорційно сумі витрат на переробку.

Амортизацію й витрати на поточний ремонт виробничого встаткування відносять безпосередньо на основне виробництво. Під виробничим устаткуванням у нафтопереробці розуміється технологічна установка як єдиний об'єкт. У нього входять печі, колони, теплообмінники, насоси, мотори, електроустаткування, контрольно-вимірювальні прилади, а також (трубопроводи, аварійних резервуарів п т.д. Амортизація й витрати па поточний ремонт зазначеного встаткування включаються прямо у витрати виробничого процесу відповідно до розрахунків нарахування амортизації й документам про фактичну витрату.

Об'єктами обліку витрат на зміст і експлуатацію встаткування, крім його амортизації й витрат па поточний ремонт, цехових витрат, витрат допоміжних виробництв, є підрозділу заводу. Тому вони протягом місяця накопичуються па рахунках Витрат по змісту й експлуатації встаткування, загальноцехових витрат і Допоміжних виробництв у розрізі цехів.

(Стабільність незавершеного виробництва дозволяє не враховувати його при калькулюванні. Тому всі витрати поточного місяця включаються в собівартість випущеної продукції й напівфабрикатів. Однак в одному технологічному процесі виходить кілька видів продукції. Щоб спростити калькулювання собівартості, прийнято підрозділяти отриману продукцію па основну й попутну. Основний уважається продукція, для» одержання якої організується дане виробництво. Одержувані, при цьому газ сухий, газ жирний, мазут, напівгудрон, газойль і т.п. називають попутною, або побічної, продукцією.

Об'єктом калькуляції є сукупність основних продуктів кожного технологічного процесу. Одиницею калькуляції є 1 т основної продукції.

Технологія й організація нафтопереробного виробництва визначає методи обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості вироблюваної продукції. Оскільки нафтосировина проходить ряд послідовних стадій виробництва, облік і калькулювання організуються по попередільному методу. З кожного процесу переробки одні види отриманої продукції направляються на товарний склад як готові продукти, інші - на склад напівфабрикатів, треті - на подальшу переробку. Ті самі напівфабрикати можуть направлятися на переробку в різні виробничі процеси. Ця обставина вимагає визначення собівартості напівфабрикатів і готової продукції після кожного технологічного процесу. Тому зведений облік виробничих витрат ведеться по полуфабрикатному варіанті.

При організації обліку витрат па виробництво й калькулювання собівартості варто враховувати особливості нафтопереробної промисловості.

Виробництво нафтопродуктів здійснюється на каталітичних, термічних і інших технологічних установках, відокремлених одне від другого, але вони одночасно є такими, що взаємодіють між собою і залежать одне від другого. А саме - звичайна сировина проходить послідовно через ряд всіх вище наведених установок.

Тут сировина використовується комплексно. За один виробничий цикл із одного чи кількох видів сировини в більшості випадків одночасно виходить ряд нафтопродуктів, що ускладнює визначення собівартості окремого виду отриманої продукції.

Напівфабрикати, отримані па одній установці, можуть бути спрямовані на подальшу переробку або реалізовані на сторону. Оскільки кількість завантаженої сировини обмежується об'ємом установок, то розмір незавершеного виробництва практично не змінюється.

У нафтопереробній промисловості до основного виробництва ставляться підготовка сировини до переробки, перегонка нафти й нафтопродуктів; переробка сировини шляхом крекінгу й реформинга; коксування й контактна переробка нафтових залишків; переробка газу; очищення газу; очищення нафтопродуктів і газу; виробництво масел, парафіну, водню, синтетичних жирних кислот,сірчаної кислоти, сірки й інших продуктів. Кожне виробництво може бути організоване на різних послідовних або паралельних технологічних установках. Тому одне виробництво може мати десяток відособлених технологічних процесів. Наприклад, переробка сировини шляхом крекінгу й риформинга має процеси каталітичного крекінгу, термічного крекінгу, каталітичного очищення, каталітичного риформинга на одержання високооктанових бензинів і ароматичних вуглеводнів.

У даній галузі для одержання готової продукції використовується велика кількість напівфабрикатів власного виробництва, тому вони в калькуляції : відбиваються окремою статтею. Ці напівфабрикати власного виробництва оцінюються по фактичній собівартості. У самостійну статтю виділяються допоміжні матеріали на технологічні цілі.

У калькуляційних листах по статтях «Сировина й матеріали» і «Напівфабрикати власного виробництва» показується в тому числі вид сировини: нафта, конденсат, газовий бензин, дистилят та ін. Потім вказується кількість безповоротних втрат і відходів, які пов'язані з фізико-хімічними властивостями сировини, що переробляється, (випар легких фракцій, витік, просочування й ін.). У статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі» відбиваються реагенти й каталізатори.

Значна питома вага у витратах на зміст і експлуатацію становлять амортизація технологічного устаткування (більше 60%) і витрати на поточний ремонт, тому вони виділяються із загальних витрат.

У статті «Внутрішньозаводське перекачування» відбиваються витрати на зміст резервуарів, трубопроводів, зливальних і наливних пристроїв по перекачуванню, зберіганню, зливу й наливу нафти й нафтопродуктів у межах заводу.

Крім розходжень, пов'язаних з галузевими особливостями, номенклатура й сполука витрат по статтях мають і інші відхилення від типових.

Так, у статті «Поворотні відходи» відбивається вартість не тільки відходів, одержуваних при виробленні продуктів (таких, як кислий гудрон, відходи бітуму, парафіну, коксу), а також відходів коксу при чищенні трубчастих печей. По цій статті враховується вартість продукту, який є сумішшю , якщо він виходить у господарстві, виділеному в самостійний підрозділ (цех). Цим продуктом у нафтопереробних заводах уважається суміш різних видів сировини, напівфабрикатів, що вловлюються на спеціальних спорудженнях. Продукція такого господарства оцінюється по середній плановій вартості нафти, що надходить на завод. Кількість і вартість сумішеподібного продукту відбиваються по процесі прямої перегонки нафти в статті «Поворотні відходи», При цьому зменшується кількість поворотних відходів.

Якщо відходи отримані від використання допоміжних матеріалів (реагенти, глина й ін.), вони оцінюються по планових ціпах; або ціпам можливому реалізації. На вартість цих відходів: зменшуються витрати по статті «Допоміжні матеріалі па технологічні співали».

В статтю «Витрати на зміст і експлуатацію встаткування» включаються й витрати по поточному ремонті приміщень цехових контор, що перебувають у виробничих будинках, хоча по призначенню вони повинні ставитися до цехових витрат. Виробничі витрати по перекачуванню продукції між основними виробничими цехами й товарно-сировинним цехом ставляться на цехові витрати.

В процесі переробки нафти не буває непоправного браку, тому що нестандартна продукція може бути виправлена. По-цьому у статті «Витрати від браку» відбиваються витрати тільки па виправлення шлюбу. До складу, цих витрат включаються фактичні витрати па переробку, повторне очищення, вторинну перегонку й інші процеси, а також знижки, що представляються перекладом бракованої продукції в нижчий сорт. Якщо шлюб виправляється шляхом змішання з нафтопродуктами більше високого : якості, то у втрати від шлюбу включаються тільки додаткові Витрати але внутрішньозаводському перекачуванню. Різниці між цінами! змішаних нафтопродуктів більше високої якості й отриманих нафтопродуктів уважаються втратами від позапланових накачувань нафтопродуктів. Ці втрати відбиваються на фінансових результатах зниженням оптової піни й виторгу через низьку якість продукції.

Запаси вугілля на території України зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. В загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну — 87,0% (101,9 млрд. т), Львівсько-Волинському та Дніпровському — відповідно 2,0% (2,3 млрд. т) та 3,5% (4,1 млрд. т).

Крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі — 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т віднесено до прогнозних ресурсів.

Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо-геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.

РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАПАСІВ ВУГІЛЛЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ на 01.01.2003 p.*

Запаси всього Балансові запаси Забалансові запаси
басейни млрд % А+ В + С, С2 Всього млрд. т %
млрд. т % млрд. т % млрд. т %
Україна 117,1 100,0 45,7 100,0 11,2 100,0 56,9 100,0 17,4 100,0
Донецькуйбасейн 101,9 87,0 42,2 92,3 10,7 95,5 52,9 93,0 16,7 96,0
Львівсько-Волинський басейн 2,3 2,0 1,2 2,6 0,25 2,2 1,5 2,6 0,4 2,3
Дніпровський басейн 4,1 3,5 1,9 4,2 0,25 2,2 2,2 3,9 0,2 1,1

* За даними Державного балансу запасів корисних копалин України (вугілля).