Основну заробітну плату розраховують на підставі тарифних розрядів, присвоєних працівникам, часових тарифних ставок для відрядників і погодинників, норм виробітку, норм часу та посадових окладів. Для визначення почасового заробітку достатньо знати розряд працівника, часову тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин згідно з табелем.
З метою підрахунку відрядного заробітку на основі тарифної ставки за час роботи визначають розцінку за одиницю роботи, а потім — суму заробітної плати, виходячи з кількості виробленої продукції.
При нарахуванні заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. При відпрацюванні неповного місяця середньоденний заробіток множать на кількість робочих днів.
Премії, які видають працівникам, також належать до основної заробітної плати, їх сума визначається величиною основного заробітку, нарахованого за період преміювання.
Важливо також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, одержаних за годину, день, тиждень тощо; реальна — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.
Сума основної та додаткової заробітної плати (оплати праці) становить фонд заробітної плати. Облік має забезпечити дійовий контроль за його використанням.
У сільськогосподарських підприємствах до складу фонду оплати праці включають:
· оплату праці працівників за обсяг виконаної роботи або відпрацьований час за прийнятими на підприємстві відрядними розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами, натуральну оплату у встановленій оцінці;
· суми, що належать у кінцевий розрахунок за кількість та якість виробленої продукції, оплату за час чергових і додаткових відпусток, виконання державних, громадських обов'язків тощо, передбачену в Положенні про оплату праці, яке кожне сільськогосподарське підприємство розробляє, керуючись діючими нормативними актами. У держгоспах — директор після погодження з профспілковою організацією;
· доплату за перевиконання плану виробництва або реалізації сільськогосподарської продукції, одержання продукції понад досягнутий середній рівень за попередні 3—5 років, виконання важливих сільськогосподарських робіт із високою якістю у встановлений строк чи достроково, скорочення прямих витрат та зниження собівартості продукції, використання і збереження техніки;
· надбавки за класність трактористам-машиністам, звання майстра, стаж роботи за спеціальністю в одному підприємстві, шкідливі й особливі умови праці, догляд за тваринами на пасовищах, вчене звання, керівництво бригадою чи ланкою незвільненим від основної роботи працівникам, а також інші надбавки і доплати, передбачені Положенням про оплату праці.
Склад фонду оплати праці в держгоспах принципових відмінностей не має і формується на загальних засадах. Разом із тим у кожному підприємстві необхідно забезпечити окремий облік сум, що не входять у фонд оплати праці. До них належать премії, які виплачують тільки при наявності спеціальних асигнувань: за розробку та впровадження нової техніки і технології, комплексної автоматизації й механізації виробництва, по винахідництву і раціоналізації, одноразову матеріальну допомогу, яку видають за рахунок фондів економічного стимулювання, якщо вони створюються на підприємстві, або прибутку, використаного для заохочення працівників.
Мистецтво управління ринковою економікою полягає насамперед у виявленні оптимального варіанта поєднання ринкових і державних важелів. Роль держави в регулюванні оплати праці у сучасних умовах має зводитися до: встановлення мінімальної заробітної плати за погодженням із профспілковими об'єднаннями; регламентації деяких державних норм і гарантій щодо оплати праці (за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні тощо); встановлення порядку віднесення витрат на виробництво; визначення механізму регулювання коштів, які направляються на споживання, на підприємствах усіх форм власності; визначення умов оплати праці керівників державних підприємств, працівників державної сфери, державних службовців; участі у переговорному процесі між підприємцями і профспілками в межах системи соціального партнерства.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємства здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода) і виробничому (тарифна угода, яка укладається на підприємстві) рівнях.
Облік праці та заробітної плати регламентується нормативними документами, розробленими і затвердженими Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів і Державним комітетом статистики України. Йдеться, зокрема, про основні положення щодо обліку праці й заробітної плати, вказівки по використанню та заповненню форм первинної документації щодо обліку праці й заробітної плати тощо.
Умови оплати праці на підприємствах регулюються Законом України про оплату праці, який сприяє поліпшенню економічного становища народного господарства держави, зростанню реальної оплати праці й стриманню інфляційних процесів. У Законі визначено права працівників щодо оплати праці та їхнього захисту. Так, працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності й умов відповідно до законодавчих актів на підставі укладеного трудового договору.
2.3 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в рослинництві
В рослинництві використовується акордно-преміальна оплата праці. При такій оплаті праці нарахування зарплати здійснюється за кінцевими показниками (за одержану продукцію). Нараховану оплату праці по розцінках встановлених на початок року за 1 ц продукції, який визначається на основі даних технологічних карт. З технологічних карт беруть тарифний фонд оплати праці збільшений на відповідний відсоток (20-50%) і ділять на плановий вихід продукції. Продукція рослинництва надходить не рівномірно, а роботи по її вирощуванню ведуться протягом року, тому до одержання урожаю оплату праці нараховують по відрядних розцінках за виконану роботу з оплатою надбавок (стаж, класність і інше) В кінці року роблять перерахунок:
· розцінку множать на фактичний вихід продукції і визначають оплату за продукцію;
· від визначеної оплати віднімають уже нараховану оплату праці з надбавками і одержану різницю доплачують працівникам.
Розподіл доплати між працівниками здійснюється пропорційно до нарахування протягом року оплати праці.
В рослинництві оплата праці нараховується згідно встановленим та робочих ставок на кожен розряд робіт. Щоб визначити оплату праці необхідно знати:
· назву роботи (щоб визначити до якого розряду відноситься)
· фактичний об'єм виконаних робіт
· норм) виробітку
· тарифну ставку
Σ опл. праці = (факт, об'єм вик. робіт)/ (норма виробітку) · тарифну ставку
Для обліку робочого часу і заробітку використовують Обліковий лист тракториста-машиніста, а для працівників, які виконують роботу вручну або за допомогою живої тяглової сили,— Обліковий лист праці та виконаних робіт.
Основним первинним документом для обліку польових, стаціонарних та інших робіт, що виконують трактори, комбайни й самохідні машини (крім транспортних робіт тракторів), є Обліковий лист тракториста-машиніста. Його складають на кожного тракториста-машиніста на 5, 10, 15 днів, а в період збирання врожаю — щоденно, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообороту. До початку роботи бригадир (обліковець) записує в обліковому листі прізвище, ім'я і по батькові, а також табельний номер тракториста-машиніста, найменування, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, прізвище причіплювача, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання роботи і номер бригади (ланки), для якої виконуватиметься робота. По закінченні робочого дня обліковець (або бригадир) вказує кількість та якість виконаної роботи, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Якщо трактор працює в дві зміни, то на кожного тракториста виписують окремий обліковий лист. Агроном робить відмітку про якість виконаних робіт.
Підписаний обліковий лист праці та виконаних робіт має два варіанти. Перший використовують для обліку по бригаді в цілому. Якщо бригада протягом одного дня виконує кілька видів робіт, то обліковий лист ведуть щоденно. Якщо ж вона протягом кількох днів виконує одну і ту ж саму роботу під одну культуру, то його складають на кілька днів, вказуючи при цьому тільки затрачений час і обсяг виконаних робіт за кілька днів.
Другий варіант документа призначений для обліку праці та виконаних робіт окремого працівника протягом 15 днів. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи і нараховану суму. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку й розцінку. Кількість вироблених коне-днів наводять в останньому рядку по кожному виду робіт.
У деяких підприємствах для обліку праці та її оплати в рослинництві замість облікових листів ведуть Книжку бригадира по обліку праці й виконаних робіт. Вона складається з двох частин: у першій облічують виконані роботи і нараховують заробітну плату, а в другій — відпрацьований час та нараховану оплату праці окремо на механізованих і кінно-ручних роботах.
2.4 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в тваринництві
Для обліку праці працівників ферм та їх оплати використовують Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва. По кожному працівнику ферми вказують відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати (оплати праці) та кількість відпрацьованих на фермі коне-днів.