Смекни!
smekni.com

Комп’ютеризація навчального процесу (стр. 4 из 10)

§ 2 Особистісний аспект проблеми сприйняття інформації

В умовах інформатизації життя суспільства природно виникає питання про шляхи сприйняття й обробки інформації індивідуальною свідомістю. Відповідь на це питання цікавить у першу чергу тих, хто прагне поширити інформацію (донеся її з мінімальними витратами), але немаловажне значення він має й для людей, що займаються проблемами формування когнітивних структур особистості, - педагогів, психологів. Як говорити, щоб бути правильно понятим, щоб тебе хотіли слухати? У сучасних умовах ці (традиційно важливі) питання модернізуються в додатку до різним друкованого й відеоматеріалам (у тому числі розповсюджуваним по всесвітній комп'ютерній мережі), а також доповнюються питаннями іншого порядку: як впливати на людей, не травмуючи їхню психіку? Не секрет, що через недостатню увагу до проблеми передачі інформації результат часто буває протилежний передбачуваному. На жаль, уже багато фахівців (фізіологи, психологи, педагоги й т.д.) висловлюють побоювання, що існує схований поки процес негативного впливу на свідомість споживачів інформації (особливо дітей), що проявляє свої результати тоді, коли їхні когнітивні структури виявляться в основному сформованими, і пізно буде що-небудь міняти. "Саме поняття інформації, хоча й прийшло з техніки зв'язку, але є по своєму походженню людським, фізіологічним і навіть психологічним: адже все почалося з вивчення передачі по технічних каналах семантичної інформації від людини до людини", - відзначає А. Н. Леонтьев. Інформація приходить до людини через кілька основних каналів. Перший (найбільш очевидні й загальновизнаний) - органи почуттів. Крім того, ми одержуємо інформацію за допомогою уяви й генетичним шляхом. Надходячи у свідомість різними шляхами, інформація зберігається в «упакованому» тим самим способом виді й впливає на наше життя, використовуючи той самий механізм. Найбільший вплив на людину робить та інформація, що впливає одночасно на кілька органів почуттів, і запам'ятовується вона тим краще, чим більше каналів сприйняття було активізовано. Тому найбільш яскраві спогади містять і візуальний образ, і звуковий, і дотикальний, і нюховий аспекти, а також у них є присутнім той невловимий компонент, що прийнятий називати емоціями або відношенням й який реєструється в організмі не дуже давно відкритим органом почуттів - лімбічним центром.

У людській свідомості мислеформи зберігаються в дуже компактному виді, нагадуючи своїми властивостями маленькі осколки голографічних пластин[1] : оживаючи у свідомості, вони створюють цілісний ефект реальності одержання інформації, що відбувається незалежно від первинного джерела.

Відомо, що навіть сама алогічна ідея, будучи впровадженої в глибинні шари свідомості, робить на поводження людини такий же вплив, як й об'єктивно існуючі обставини. Позитивна сторона цієї особливості свідомості знайшла відбиття в афоризмі: «Усе, що розум усвідомлює й у що вірить, можна здійснити». Використовуючи досягнення вікової психології, від концепції " швидкого розвитку" Жана Пиаже до робіт наших сучасників (Маргулис Е.Д., Ченців В.М.), можна показати, як формуються основні інформаційні ресурси людини, що роблять вплив на його "свідому" життя. Під впливом особистісного резонансу[2] людина із самого раннього віку сприймає саме ту інформацію, що життєво важлива для існування й (або) розвитку організму. Зрозуміло, що подання про світ не вичерпуються розглядом тільки фізичної сторони його прояву. Після того, як надзвичайна залежність дитини від матері небагато слабшає, приблизно у віці від двох до чотирьох років, для нього дуже важливо довідатися, хто такий він сам, яка його роль у цьому світі. Коли людина виростає, у нього можуть з'явитися більше різноманітні знання про свою особистість і свої здатності. Завжди існує вибір: продовжити формування захисних механізмів (влада, слава й т.п.) або розкривати свою особистість через самопізнання, відчуття впевненості в собі, творчість. В умовах економічної кризи в педагогіці загострилася проблема вироблення таких методів виховання й навчання, які допомагали людині усвідомити, що в нього при будь-яких обставинах залишається право вільного вибору свого внутрішнього стану.

Дуже багато чого тут залежить від спрямованості уваги, що піддається контролю й корекції. Наше життя наповнене такою кількістю інформації, що свідомість щоб уникнути ми бажаємо використати в цей момент. У зв'язку із цим необхідно звернутися до проблеми потреб і мотивів. Для життя й розвитку людини необхідна наявність більш-менш стійкої емоційної й пізнавальної спрямованості особистості до предметів й явищ дійсності, що одержала назву в психології "інтерес". Інтереси - найважливіша рушійна сила діяльності людей у всіх сферах громадського життя. Починаючи формуватися в ранньому віці, інтереси заглиблюються, диференціюються, а в міру формування світогляду й виникнення цілісної орієнтації особистості складається вибірковість інтересів.

Більшість із існуючих на сьогоднішній день визначень інформації, незважаючи на розходження, мають щось загальне: вони припускають існування принаймні чотирьох компонентів. Крім властиво переданої інформації, це суб'єкт, що передає інформацію; суб'єкт, що сприймає інформацію; а також як окремий компонент виділяється процес пізнання об'єкта, про яке передається інформація.

Свідомий вибір створює потужну внутрішню квантову "хвилю інтересу", що проходить через все поле свідомості, свідомо або направля несвідомо живучими в ньому мислеформами. Лауреат Нобелівської премії Р. Сперри показав, що мислеформи володіють "потенціалом причини", тобто здатністю викликати події й впливати на них (8-36). У результаті виникає поле, що створює й підсилює ефект фокуса свідомості.

Діяльність людини формує його свідомість. Інформація впливає на наше життя остільки, оскільки ми виділяємо її як особистісно значиму.

Все вищесказане дозволяє зробити висновок: щоб при передачі інформації максимально розкрити потенціал ситуації, необхідно настроїтися на потенційні позитивні здатності того, до кого звернена інформація, і прикласти зусилля для активізації хвилі його інтересу. Ніж більше творчим буде підхід, тим більшого успіху можна досягти.

Глянемо на вищевикладене з позицій педагогіки. Використання генетичної інформації в реальній педагогічній практиці практично неможливо. · До творчому, що відтворить уяві учнів учитель може звертатися тільки в рідких, особливих випадках через особливу тонкість і специфічність цього інструмента мислення. Отже, єдиним реальним шляхом відновлення й інтенсифікації навчального процесу залишається включення в нього інших, не слухово-вербальних способів пред'явлення інформації. У першу чергу мова йде про інформації зорової й слуховий (невербальної). Подальшим кроком на цьому шляху є комплексне пред'явлення різнорідної, але взаємозалежної за змістом інформації в одночасному сполученні. Саме такі можливості відкриває сучасна комп'ютерна техніка, зокрема - т.зв. технології мультимедіа. Крім того, своєрідність сучасних Windows-технологій, закладена в них можливість довільно набудовувати практично будь-який елемент інтерфейсу дозволяють якоюсь мірою "олюднювати" комп'ютер, пристосовувати до власних смаків зовнішній вигляд екрана, образну, колірну й звукову обстановку (звичайно це називається терміном "оточення"), наділяти ПК деякими рисами особистості його власника. І особливо істотно те, що в процесі самостійної роботи за ПК, маючи доступ до більшого й різноплановим масивам інформації, учень неминуче буде відволікатися від основного стрижня навчальної програми, буде намагатися "заглянути" у сусідні розділи й дисципліни. У таких умовах формований їм звід знань ніколи не зможе бути строго уніфікованим - він завжди буде особистісним, а це - саме вагоме свідчення того, що комп'ютерне навчання істотне збагачує методичний арсенал сучасної педагогіки й відкриває нові більші можливості для вільного, всебічного розвитку особистості тих, яких навчають.

§ 3 Особистісно-орієнтовна педагогічна взаємодія вчителя й учнів при комп'ютерному навчанні

Мінлива роль учителя.

Педагогіка співробітництва, діяльнісний підхід до навчального процесу, активація учнів, індивідуалізація навчання - всі ці тенденції сучасної педагогіки змушують задуматися про кардинальне переосмислення ролі вчителі в навчальному процесі. Авторитарна схема синхронного керування класом з декількох десятків людин, при всій її економічності й гаданій ефективності, поступово й неухильно губить свою універсальність.

Як альтернатива педагогами-новаторами пропонувалося багато різних схем організації занять із учнями різних вікових груп. Незважаючи на високу ефективність таких новацій, всі вони базувалися на існуючій матеріальній базі навчального процесу й мали надзвичайно яскраво виражений особистісний характер. У силу названих причин жодна з них не змогла здійнятися до рівня універсальності. Зміна матеріальної основи, що намітилася з появою комп'ютерів, відкрила нові обрії для глибинних педагогічних пошуків, у тому числі - і пошуків принципово нових структур навчального процесу. Однак поруч із позитивними судженнями відразу ж сформувалися й негативні, найчастіше - недостатньо аргументовані.

Насамперед, хотілося б застерегти від помилкового й досить розповсюдженого погляду на комп'ютер як на перешкоду в педагогічному спілкуванні, що обмежує можливість прямих контактів учителі з учнем і значимість цих контактів.