Смекни!
smekni.com

Комп’ютеризація навчального процесу (стр. 8 из 10)

Можна, напевно, придумати багато пояснень цьому неприємному явищу. Обмежимося одним, методологічним. Відомо, що всякий новий засіб змінює не тільки процес досягнення мети, але й технологію. У традиційному комп'ютерному навчанні збережена стара докомп’ютерна технологія, пов'язана з налагодженням ефективної комунікації між джерелом інформації ( вчителем - комп'ютером) і її споживачем ( учнем). Саме цьому служив інститут методик навчання, метою яких по суті справи була й залишається «перекачування» знань від учителя до учня. З появою комп'ютера цей підхід не змінилася, і викладацькі методики механічно переносяться на процес комп'ютерного навчання, зберігаючи докомп’ютерну технологію: подача матеріалу - питання - відповідь - знову подача й т.д. Це і є першопричиною малої ефективності використання комп'ютера в утворенні. Виходить, варто змінити технологію, тобто розглядати процес навчання не як «перекачування» знань, а як процес керування станом учня.

Керування навчальною діяльністю

Керування навчальною діяльністю значною мірою залежить від його режиму. Аналіз існуючих навчальних систем дозволяє виділити такі режими керування:

1) безпосереднє керування навчальною діяльністю з боку комп'ютера, коли комп'ютер ставить перед учнем навчальне завдання в реальному виді; з боку учня допускаються питання, що стосуються тільки рішення даного завдання, характер допомоги вибирає комп'ютер;

2) опосередковане керування з боку комп'ютера, коли комп'ютер ставить перед учнем проблеми, які той повинен сформулювати у вигляді навчального завдання; застосовуються завдання на моделювання різних виробничих і соціальних ситуацій, які допускають масу рішень, а також завдання на пошук несправностей, причому навчальні впливи даються у формі евристичних рекомендацій й узагальнених оцінок дій учня;

3) динамічне керування з боку комп'ютера й учня, коли рішення навчального завдання зовні виступає як загальне з комп'ютером рішення завдання, що ставить комп'ютер або учень; характер і міру допомоги може визначати й учень, і комп'ютер; розмір допомоги може змінюватися від підказки до виконання комп'ютером фрагмента рішення навчального завдання.

Істотною вимогою до діалогу учня з комп'ютером є обережне відношення до оцінних суджень. Ефективні системи не допускають реплік, які учень може сприйняти як образливі, не дають негативних оцінок мислення, пам'яті, уваги учня, а тим більше особистісних рис; зауваження роблять у м'якій формі, без зайвої категоричності, наприклад: "Здається, ви сьогодні недостатньо уважні", "Імовірно, сьогодні ви працювали не на повну силу".

Навчання на відстані - що це таке?

За останнє десятиліття ми стали свідками появи безлічі нових термінів і понять. Багато хто з них - калька англомовних слів, що проникають у російську мову, щоб підтримати деяку практику. Типовий приклад - слово «ваучер», що миттєво придбало глобальну популярність і так само швидко вийшло із широкого вживання разом з відповідними цінними паперами. Інший приклад - слово «комп'ютер», що хоч і не схоже на слово «ЕОМ», але витиснуло стару абревіатуру із уживання. Разом з тим у сучасній язиковій практиці кальки іноземних слів використається часом і з інших причин. Наприклад, творці широко рекламованої «Європейської школи кореспондентного навчання» або не знають, що словосполучення «correspondence school» переводиться на російську мову як «заочна школа», або не хочуть використати зрозумілий усім термін(37-73).

Таким чином, термін «навчання на відстані», як правило, зв'язується з деякою навчальною інфраструктурою (студія навчального телебачення, спеціалізовані вузли комп'ютерної мережі, методичні центри, що розробляють і поширюють відповідні матеріали) і ставиться до навчального закладу, що надає відповідні послуги, а не до самих учнів.

У сучасні соціально-економічних умовах можливість одержання заочного й вечірнього утворення дуже важлива. Не менш важливої є завдання перепідготовки й підвищення кваліфікації, і тут дистанційне утворення є незамінним механізмом одержання якісного утворення. Інформаційні технології здешевляють заочну форму навчання й стимулюють учнів, особливо обдарованих дітей, підвищувати свій рівень знань по тим або інших предметах. Дистанційне утворення важливо для дітей, яким з якихось причин ми не можемо забезпечити повноцінне утворення у звичайних умовах школи..

Необхідно дистанційне утворення для початкового, середнього, професійного й вищого утворення, для соціальної реабілітації дитят-інвалідів. Дистанційне утворення представляє реальну можливість одержання якісного утворення без безпосереднього проживання в місті, у якому людина збирається вчитися. Доступ до інформаційних ресурсів бібліотек - це теж проблема, яку можна вирішити за допомогою інформаційних технологій.

При використанні цих технологій складається нова (!) організація роботи самого того, якого навчають,. Якщо при традиційному підході студент слухає лекції, веде конспекти, відвідує бібліотеки, семінари, то він фактично убудований в організований навчальний процес. У ситуації дистанційного утворення студент повинен сам собі організувати й одержати необхідний рівень знань, що може бути перевірений за допомогою системи тестування. Т. о. акценти зміщаються убік САМОСТІЙНОЇ роботи, і для студента така форма навчання може бути більше економічної в порівнянні із традиційної. У перспективі, студент може одержати утворення в будь-якому університеті Каліфорнії, Сіднеї, Москві й т.д.

Навчання на відстані ставиться до способу доставки навчального матеріалу (взаємодії) у рамках заочного навчання, а навчання на відстані - самостійній роботі при будь-якій формі навчання. Приклад успішного теленавчання. Протягом двох років група студентів Московського інституту електронного машинобудування, не залишаючи Москви, проходила підготовку для одержання дипломів магістрів Університету штату Нью-Йорк. У проекті, яким керував В. П. Кашицин (37-74), студенти одержували навчальні матеріали від американських професорів у вигляді книг і відеофільмів, а поточні завдання й звіти про пророблену роботу передавалися по електронній пошті. Залікові сесії проводилися в режимі комп'ютерної відеоконференції (використалися студії ИКИ РАН), а дипломні роботи захищалися в режимі комп'ютерної відеоконференції в реальному масштабі часу. (Це перший успішний експеримент такого роду в нашій країні).

Гарним прикладом теленавчання може служити об'єднаними зусиллями педагогів Москви й Барнаула навчальний курс для методистів освітніх телекомунікаційних мереж. Телекурс пропонується всім російськомовним педагогам поза залежністю від місця їхнього проживання, що має:

- необхідний рівень фахової освіти (визначається документами про утворення й педагогічний стаж, а також вступним текстом, що перевіряє навички роботи з комп'ютером),

- регулярний доступ до комп'ютера й глобальній комп'ютерній мережі, іншим необхідним технічним засобам (відеокамера й відеомонітор, сканер, принтер і т.п.)

- можливість вести в ході проходження курсу регулярні заняття зі школярами або педагогами (для виконання з ними навчального телекомунікаційного проекту),

- засоби для оплати надаваних навчальних посібників, відеоматеріалів, комп'ютерних навчальних програм, а також проведених по комп'ютерній мережі регулярних методичних консультацій і сертифікаційного іспиту.

Програма телекурсу містить у собі:

- інтенсивні самостійні заняття (навчання на відстані) «телекурсантів» з наданими їм навчальними матеріалами (книги, комп'ютерні навчальні програми, навчальні відеоматеріали);

- виконання практичних завдань із використанням комп'ютерної мережі: обмін текстовими, графічними й аудиоматеріалами, пошук у мережі необхідної інформації (телеконференції, FTр-сервери, WWW-сервери);

- участь у комп'ютерних конференціях;

- виконання практичної навчальної роботи зі своїми учнями (студентами), у тому числі в комп'ютерній мережі по програмі, передбаченої телекурсом;

- обмін відеозйомками проведених занять між учасниками телекурсів й їхнім наставником;

- інтенсивне мережне спілкування із провідний телекурс методистом і колегами - «телекурсантами»;

- проведення сертифікаційних випробувань із використанням

- засобів комп'ютерної мережі.

Переваги й недоліки комп'ютерних навчальних систем.

Проблемі переваг і недоліків комп'ютерних навчальних систем присвячено чимало робіт, у яких автори приходять нерідко до протилежних висновків. Деякі з них уважають, що такі системи мають переваги в порівнянні із традиційними формами навчання, інші дотримуються прямо протилежної точки зору. Дуже часто й ті, і інші опираються на емпіричні дані, отримані із власного, не завжди вдалого, досвіду. Як парадоксальний зразок негативної думки, отриманого в рамках досить чистого експерименту, приведемо наступне:

Висновки Н. А. Садовской з аналізу досвіду впровадження комп'ютера в школі (43-72).

1. Мотивація учнів до діяльності на ЕОМ значно підвищується з можливістю інтерактивного спілкування з ЕОМ в умовах шкільного комп'ютерного кабінету, однак, немає підстав думати, що ця проблема може бути повністю вирішена засобами обчислювальної техніки.

2. Вплив ефекту новизни на формування мотивації учнів, до діяльності на ЕОМ, не підкріплене відповідним педагогічним впливом, виявляється короткочасним, у ряді випадків приводить до негативних наслідків навіть для позитивно мотивованих учнів, для компенсації негативних наслідків потрібні роки праці.