Переробка поліетилену (стр. 4 из 7)

K – коефіціент геометричної форми екструзійної головки. Приймаємо К=0,002 см³.

– константа прямого потоку;

– константа оборотного потоку;

γ – константа потоку утечки.

D = 9 см;

L/9 = 25 => L = 25*9 = 225 см;

h = (0,12÷ 0,16)*D = 0,15*9 = 1,35 см;

(0,8÷12)* D = 1*9 = 9 см;

е = (0,08÷0,1)* D = 0,08*9 = 0,72 см;

(0,002÷0,003)* D = 0,0025*9 = 0,022 см;

17⁰

см³

0.0017см³

γ=

Q_ф=

/С

Установка УРП-1500 працює на базі екструдера ЧП-90–20, швидкість обороту шнека 6–125 об/хв. [22].

Розрахунок швидкості повітря в системах пневмотранспорта:

Рух порошкоподібних і гранульованих матеріалів в системах пневмотранспорту засновано на ефекті псевдоожинення.

U_в=Rе_в*ν/d

де, Reв – число Рейнольда при швидкості вітанія;

ν – кінематична в’язкість повітря;

ν = 15,06*10

d – діаметр гранул полімеру, мм.

Rе_в=

де, Ar – критерій Архімеда;

λ – коефіцієнт опору.

³(ρ-ρ₀)/(ν²* ρ₀)

де, g – прискорення вільного падіння;

ρ – густина полімеру, кг/м

;

ρо – густина потоку повітря, кг/м

;

ρо (ПЕ) = 1,21 кг/м

;

λ = 24/Re при 10

≤Re≤2

λ = 18,2/ Re при 2≤ Re<500

λ = 0,44 при 500≤ Re<10

₁=2*10^-3м

₂=5*10^-3М

Rе=

/(18+0.6

^0.5)

=0,0671

Rе₁=

=0,00372

Rе₂=

=0,00371

Rе_в1=

0,45087

Rе_в2=

0,45086

Розрахунок швидкості вітанія:

Υ_вит1=

=0,0033 м/с

Υ_вит2=

=0,0013 м/с

Розрахунок кількості обладнання при переробці відходів виробництва

Приймаю, що відходів 3% від випуску продукції:

Q_ф=Q*3%/100%

Q_ф= 6500*3%/100% = 195 т/рік

Приймаю лінію гранулювання: АГТВ-90–200, Q_ф= 200 кг/год.

К =

де, П – кількість відходів, т/рік;

Qф – фактична продуктивність, кг/час;

Теф – річний фонд часу, час.

К=2,6*10³/2510,56*200 = 0,0053

Оскільки 1-зміна приймаю 1-ну лінію.

6. Ресурсозбереження і матеріалоємкість

У теперішній час прогрес в області науки і техніки не можливий без інтенсивного використання пластмас. Тому їх виробництво кожного року складає декілька сотень тисяч тон і продовжує збільшуватись. В 60-х роках пластмаси розглядались як доступні і дешеві замінники інших матеріалів. Але розвиток науки і техніки привів к тому, що завдяки унікальному комплексу властивостей вони стали в багатьох випадках незамінними матеріалами. І дійсно, важко уявити собі розвиток робіт по засвоєнню космосу без склопластику; розвиток медицини без штучного серця із пластмас, штучних кровоносних судин тощо. Пластмасові труби, плівки для сільського господарства, вироби електротехнічного призначення, деталі для радіоелектроніки – все це лише деякі приклади незамінного використування пластичних мас у народному господарстві [17].

Високі темпи розвитку виробництва смол і пластичних мас характерні для всіх технічно розвинутих країн. Це обумовлено суттєвими перевагами полімерних матеріалів у порівнянні з іншими. Виробництво пластмас характеризується відносно низькою матеріало – та енергоємністю. Застосування пластичних мас і синтетичних смол дозволяє вирішувати важливі для народного господарства задачі: створювання прогресивних конструкцій машин і апаратів, підвищення якості і розширювання асортименту продукції технічного і побутового призначення, суттєве удосконалення будівельної техніки, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва і ряд інших.

Головною проблемою в області економічного розвитку підприємства вважається збільшення ефективності виробництва, один із напрямків якого заключається у знижені матеріалоємності продукції, раціональному використовуванні матеріальних ресурсів.

Економія матеріальних ресурсів оказує усесторонню дію на збільшення ефективності виробництва.

По перших, зниження розходу матеріальних ресурсів на виробництво

одиниці продукції відповідної якості утворює умови для випуску додаткової продукції з економних матеріалів.

По друге, при економному використанні матеріальних ресурсів збільшення випуску продукції призводить до зросту фондовіддачі.

По третє, зменшення величини спільних матеріальних витрат на одиницю продукції забезпечує зниження собівартості виробів, в якої найбільш значна частина матеріальних витрат. Зменшення матеріальних витрат збільшує прибуток.

По четверте, зменшення матеріалоємності продукції тягне за собою економію «живого» труда в даному циклі виробництва. Зменшення розходів матеріальних ресурсів на випуск запланованого об`єму продукції призводить до більш бережливому відношенню до сировини, використованого на підприємстві.

Матеріалоємність продукції являється узагальнюючим, синтетичним показником, характеризуючим ефективність використання матеріальних ресурсів. Вона розраховується за формулою:

де Ме – матеріалоємність одиниці продукції; Ми – матеріальні витрати на виробництво продукції; Вп – об`єм валовий продукції.

Матеріалоємність продукції являється узагальнюючим, синтетичним показником, характеризуючим ефективність використання матеріальних ресурсів.

Матеріальні витрати діляться на дві групи:

1) сировина, головні матеріали та полуфабрикати;

2) допоміжні матеріали, паливо, енергія.

Матеріалоємність одиниці продукції представляє собою, відношення матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво окремого виду продукції, до оптової ціни виробу.

Для визначення матеріалоємності продукції використовуються натуральні, коштовні та натурально – коштовні показники.

В натуральних показниках визначити повну матеріалоємність промислової продукції практично неможливо, так як при виробці продукції використовуються різні види матеріальних ресурсів, які у своїм натуральнім виді не можуть сумуватися.

Тому в натуральній формі можливо визначити тільки приватні показники матеріалоємності та удільна витрата окремих видів матеріальних ресурсів.

Усесторонню уяву про матеріалоємність промислової продукції дають показники, виражені в коштовній формі.

Матеріалоємність, виражена в коштовній формі визначається як відношення суми усіх матеріальних витрат (без амортизації) до об`єму товарної або чистої продукції.

Натурально – коштовні показники використовуються, коли виникає необхідність визначити витрати сировини та матеріалів у натуральній формі на 1 гривню виготовленої продукції або в коштовній – на 1 тонну виробленого продукту. При визначені матеріалоємності окремих видів продукції використовують звітові калькуляції собівартості цих видів.

Калькуляціонні статті витрат вважаються, як правило, комплексними оскільки майже в кожний з них містяться нематеріальні витрати на заробітну платню, амортизацію, інші грошові витрати.

Такі поняття як «матеріалоємність» і «технологічність», «якість виробу», в переробці пластмас тісно зв’язані між собою.