Такі тенденції розвитку сучасної сім'ї породжують багато соціальних проблем, у вирішенні яких значну роль повинні відіграти соціальні служби.
Українське законодавство опосередковано впливає на розвиток соціальної роботи. Важливу роль у розвитку соціальної сфери відіграють державні соціальні стандарти -встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи, на основі яких визначають рівні основних державних соціальних гарантій. Для практичної соціальної роботи важливими є закони «Про попередження насильства в сім'ї», «Про охорону дитинства», Кодекс про шлюб та сім'ю та ін. різноманітні положення, затверджені указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, які визначають порядок діяльності певних соціальних установ.
Технології роботи у аспекті сімейного насилля можна реалізовувати як в соціальних службах реабілітації сім'ї, центрах допомоги сім'ї і дітям, так і в загальноосвітніх закладах. Такі технології можуть бути різних рівнів: профілактичний рівень, діагностичний рівень, реабілітаційний рівень.
Торкаючись питання класифікації методів соціальної роботи, варто зазначити, що цей компонент організації соціальної роботи в спеціальній літературі знаходиться лише в стадії становлення.
Практичну реалізацію методів соціальної роботи наочно виявляє таке поняття як «форма соціальної роботи». Під формою роботи розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові види соціальної роботи. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, унаочненням певних способів організації соціальної роботи. Завдяки формам методи наповнюються конкретним змістом соціальної роботи.
Аналіз наукової літератури показав, що останніми роками проблема насильства в сім'ї почала вивчатися більш детально і в нашій країні. Зокрема вивчаються соціально-психологічні аспекти проблеми насильства, специфіка родинного насильства, вплив ситуації насильства на особистісний розвиток людини; проводиться соціологічний аналіз явища «домашнього насильства»; аналізуються особливості впливу сім'ї на девіантну поведінку неповнолітніх; розробляються методичні рекомендації щодо попередження насильства в сім'ї та допомоги жертвам домашнього насильства.
У рішенні соціальних проблем соціальне проектування знаходить також усе більш широке вживання. Мета соціального проектування полягає в організації процесу, який дає початок змінам в соціальному середовищі. В даному випадку проект Кризовий Центр для жертв насильства в сім'ї «Допомога» спрямований на досягнення цілей за рахунок поліпшення якості та полегшення доступу до соціальних послуг на рівні громад; розбудови спроможностей місцевих громад щодо розвитку та впровадження ініціатив на місцевому рівні; розробки та апробації інноваційних моделей соціальних послуг; розвитку інституційного потенціалу місцевих органів виконавчої влади у плануванні, впровадженні соціальних послуг.
Узагальнення результатів дослідження дало змогу сформулювати низку висновків і пропозицій, які мають теоретичне і практичне значення.
1. З’ясовано, що суспільство повинно усвідомити, що домашнє насильство, незалежно від його форми - фізичне, економічне, сексуальне чи психологічне, є найпоширенішою формою порушення прав людини. Це явище має великі негативні моральні та соціальні наслідки і є складною проблемою, яка потребує свого вирішення.
2. Встановлено, що для покращення стану справ у сфері боротьби з насильством у сім’ї виникає необхідність у чіткій координації спільних дій, дієвому правовому механізмі, у системному впровадженні інформаційного механізму що наблизить вирішення існуючої проблеми - насильства у сім’ї.
3. Виявлено, що аналіз роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є корисним для прогнозування динаміки взаємодії з іншими державними структурами і громадськими об’єднаннями у напрямку подолання негативних явищ.
4. Доведено, що ефективне використання програм щодо подолання насильства у сім’ї, через механізм співпраці державних установ й громадських об’єднань, можливе лише за умов стабільного розвитку суспільства, підвищення рівня життя людей, зростання їх духовно-морального потенціалу.
Отже, проблема вирішення насильства в сім'ї є актуальною для кожного громадянина , оскільки суть її у порушенні прав людини і прав члена родини у сім'ї. на жаль можемо констатувати, що українська сім'я сьогодні не може виконувати всі притаманні їй функції в повному обсязі. Її ознакою стало сімейне неблагополуччя, що дістало надзвичайного поширення і потребує професійного втручання для його подолання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України, - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30. // http://www.rada.gov.ua.
2. Про державну допомогу сім’ям з дітьми, - ВВР, 1993, N 5. // http://www.rada.gov.ua.
3. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, - ВВР, 2000, N 35. // http://www.rada.gov.ua.
4. Про попередження насильства в сім'ї, - ВВР, 2002, N 10. // http://www.rada.gov.ua.
5. Про охорону дитинства, - ВВР, 2001, N 30. // http://www.rada.gov.ua
6. Про соціальні послуги, - ВВР, 2003, N 45. // http://www.rada.gov.ua.
7. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, - ВВР, 2000, N 48. // http://www.rada.gov.ua.
8. Сімейний кодекс України, - ВВР, 2002, N 21-22. // http://www.rada.gov.ua.
9. Черняк Е.М. Социология семьи. - Дашков и К, 2004. – 123 - 238 с.
10. Антонов А.И., Борисов В.А. Социология семьи. - М.: Наука, 2008.
11. Алєксєєнко Т.Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Український соціум. К.: 2008. - 143с.
12. Антонов А.І. Мікросоціологія сімї // Соціологія і сучасність. М.: Наука, М., 2009. - 368с.
13. Антонов А.І. Сучасна сім'я // Соціологія сімї. М.: 2005. - 640 с.
14. Алєксєєнко Т.Ф., Бойко В.П. Соціально-економічні причини насильства в сім'ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання // Соціологія сім'ї.К., 2007. - 139 с.
15. Бабенко К. Насильство в сім’ї. Бесіди з батьками // Завуч. – 2004. – №22. – С. 26-40.
16. Балакірєва О., Бабак О. Права дітей в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – №1. – С. 3-8.
17. Безукладникова Л.А. Исследование насилия в семье на основе системного похода в семейной психотерапии: Д, -27 – 242 с.
18. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ – Студіо, 2009. – 64 с.
19. Волавка Я. Біля витоків насильства: агресивність батьків – причина агресивності їхніх нащадків? // Безпека життєдіяльності. – 2003. – №10. – С. 24-25.
20. Гайдаренко Н.В. Психологические последствия жестокого обращения с детьми / Н.В. Гайдаренко, Н.Д. Ярославцева. – М.: Психология и Педагогика, 2004.
21. Громадська програма запобігання насильству в сім’ї: Проект "Гармонія". – Львів, 2004. – 95 с.
22. Дети социального риска и их воспитание: Учебно-методич. пособие / Под науч. ред. Л.М. Шипицыной. – СПб.: Изд-во "Речь", 2003. – 144 с.
23. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист: Збірник документів. – Ч. II. – К.: АТ "Видавництво "Столиця", 2008. – 292 с.
24. Дмитренко Н.И. Предотвращение домашнего насилия: Методичeские рекомендации / Н.И. Дмитренко, Н.В. Тропин, П.А. Власов. – Днепропетровск: Днепропетровский юридический институт МВД Украины, 2001. – 50 с.
25. Жестокое обращение с детьми // Социально-психологические и медицинские аспекты жест окости / Сост. В.Симпсон. – К.: Сфера, 2002. – №1 (2). – С. 148-157.
26. Забадыкина Е.В. Памятка социальному работнику. Основные сведения о насилии в семье // Социальные работники за безопасность в семье / Под ред. М.И. Либоракиной. – М.: РИК Русанова, 2009. – С. 138-142.
27. Запобігання і протидія насильству в сім’ї: Методичні рекомендації для соціальних працівників. – К.: ДЦССМ, 2004. – 192 с.
28. Квашис В.Е. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений. – М., 2006.
29. Когаловская А.С. Вопросы профилактики семейного насилия и жестокого обращения с детьми // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – М.: Консорциум "Социальное здоровье России", 2002. – №3. – С. 82-86.
30. Лавриненко В. Н., Нартов Н. А., Шабанова O. A., Лукашова Г. С.; Под Ред. проф. В. Н. Лавриненко Социология: Учебник для вузов /. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 114-407 с.
31. Левченко К.Б. Чи може Україна стати вільною від тілесних покарань дітей // Безпека життєдіяльності. – 2007. – №9. – С. 9-12.
32. Лисенко І. Кримінально-правовий захист дітей від експлуатації // Право України. – 2007. – №4. – С. 65-69.
33. Лиханов А.А. Драматическая педагогика: Очерки конфликтных ситуацій. – М., 2000.
34. Мазур О. Дитячі страхи. Діагностика та корекція // Психолог: Додаток до газ. "Шкільн. Світ". – 2007. – №39. – С. 15-18.
35. Максимова Н.Ю. Конфліктна сім’я потребує допомоги: про психологічні аспекти попередження насильства в таких сім’ях // Практична психологія та соціальна педагогіка. – 2004. – №7. – С. 14-19.
36. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна. – К.: Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003. – 344 с.
37. Мансудов Р.П. Защита от насилия в семье: проблема, разработчики и запуск комплексной социальной технологии // Социальные работники за безопасность в семье / Р.П. Мансудов, М.Т. Кимер. – М., 2009. – С. 84-89.
38. Московка М.М. Жорстокість та насильство до дітей у сім’ї як соціальний феномен // Все для вчителя. – 2009. – №1. – С. 43-46.
39. Нечерда О. Коли в сім’ї насильство // Науковий світ. – 2000. – №8. – С. 14-15.
40. Онищенко Ю.В. Насильство в сім’ї: стан та проблеми // Педагогіка толерантності. – 2001. – №3-4. – С. 39-47.
41. Основы социальной работы / Отв. ред. П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 395 с.
42. Реан А.А. Социальная и педагогическая психология / А.А. Реан., Я.Л. Коломинский. – С-Пб., 2009. – С. 87-93.
43. Ролінський В. Соціально-педагогічна проблема запобіганню насильства над підлітками та подолання його // Психолог. – 2004. – №19. – С. 10-16.