Отже, виходячи з принципів міжнародного поділу праці, геополітичного становища України як транзитної держави, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючого науково-технічного та ресурсного потенціалу, новий механізм зовнішньоекономічної діяльності має забезпечити реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньої політики – інтеграцію України у світову господарську систему і вирішення таких завдань:
1. Формування ринкової економіки в Україні на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах.
2. Перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.
3. Використання можливостей світового ринку для завершення структурної перебудови економіки України.
4. Активне впровадження в економіку України інноваційно-інвестиційних процесів світового господарства.
5. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.
6. Створення сприятливого клімату для іноземного підприємництва та інвестування.
7. Розвиток взаємозв’язків між Україною і міжнародними економічними й валютно-фінансовими організаціями та інше.
В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути закладені принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації міжнародних економічних відносин, що передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, надання суб’єктам ЗЕД широкої самостійності відповідно до міжнародної практики.[52,402]
Під механізмом зовнішньоекономічної діяльності комплекс організаційних, правових, валютно-фінансових, економічних та інших методів, що забезпечують ефективну взаємодію національних суб’єктів господарської та іншої діяльності із світовими з метою прискореного розвитку продуктивних сил України та покращення соціально-економічних умов життя народу.
Практичні заходи щодо створення нового механізму зовнішньоекономічної діяльності передбачають вирішення трьох основних блоків проблеми:
- формування необхідної законодавчої бази;
- створення ринкового економічного середовища;
- розвиток інституційних структур, що регулюють ЗЕД.
Проте вирішення цих проблем ще не означає вирішення справи. Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму ЗЕД в умовах ринкової системи є валютна, кредитна, депозитна, податкова, цінова та митно-тарифна політика. В Україні ці процеси ще повністю не відрегульовані і потребують подальшого вдосконалення.
Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічної діяльності є валютна політика, що являє собою сукупність заходів держави та національного банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити та ін.) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоспроможність національного виробництва.
Великою складовою частиною механізму зовнішньоекономічної діяльності є митна політика держави, що покликана виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Проблема рівня митних тарифів є досить складною і вимагає врахування не лише конкретної ситуації країни, але й загальних закономірностей міжнародного товарного обміну. Високі митні тарифи стримують імпорт, підвищуючи тим самим ціни на внутрішньому ринку і захищають неефективного місцевого виробника. З цього приводу досить влучно підмітили американські економісти Пол Самуельсон і Вільям Нордгауз: “Заборонне мито або квота не допомагають споживачам країни, а навіть зменшують їх реальні доходи, надто здорожують імпортні товари, а світ в цілому стає менш продуктивним. Країни втрачають від протекціонізму тому, що скорочується обсяг міжнародної торгівлі, втрачається притаманна спеціалізації та поділу праці ефективність” [58, 538].
1.3. Кореспондентські відносини банку
Особлива увага приділяється кореспондентським відносинам банків. Міжнародна банківська діяльність заснована на кореспондентських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі. Кореспондентом є банк, який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення. Кореспондентські відносини - це договірні відношення між банками, з ціллю здійснення платежів, розрахунків і здійснення інших банківських послуг по взаємними угодами. При встановленні кореспондентських відносин банки обмінюються листами, домовляються, за якими рахунками здійснюватимуться взаємні розрахунки, обмінюються зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійної винагороди. Банк може розраховуватися із своїми партнерами за встановленими ним дорученнями.
Можуть встановлюватись між банками і НБУ, безпосередньо між банками - резидентами і нерезидентами України.
Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається банку для здійснення міжбанківських розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок. Всі розрахункові операції між клієнтами різних банків проводяться через кореспондентські рахунки. Вони актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку. Банк здійснює свою економічну діяльність через організацію міжнародного департаменту, закордонної філії, дочірнього банку і через кореспондентські відносини з вітчизняними банками. При цьому міжнародний департамент банку повинен прирівняти придатність іноземних зв'язків із їх прийнятними витратами. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банки можуть встановлювати кореспондентські відносини з Національним банком України та комерційними банками.[41]
Міжнародна діяльність банку поєднується з його вітчизняною діяльність в єдиному фінансовому звіті, в єдиних нормах ліквідності й за достатнього капіталу для банку. Міжнародний банківський бізнес оцінюється через поточний критерій ризику та витрат і через вплив його на рівень банківського капіталу і нормативів. Міжнародний департамент є своєрідним мініатюрним банком. Він здійснює такі операції на міжнародному фінансовому ринку: відкриває депозити; вкладає свої гроші на депозити в інших кредитних установах; оплачує чеки проти рахунків на своїх книгах і виписує чеки проти власних фондів за кордоном; отримує і виплачує перекази; здійснює трансферт коштів; інкасує вхідні та вихідні доручення; кредитує місцевих позичальників. Операції здійснюються через кореспондентські відносини з іноземними банками-кореспондентами, через філії та дочірні банки. Закордонні банки пропонують повний набір банківських послуг. Депозити в них не підлягають мінімальному резервуванню в центральному банку країни, де знаходиться материнський банк. Філії самостійно наймають робітників, виконують вимоги із звітності тощо. Для налагодження ділових контрактів банк може заснувати представництво за кордоном, штат якого складається з представника, асистента і секретаря. Представники не здійснюють банківських операцій, а направляють клієнтів у філію або головний офіс банку. Відкриття представництва часто передує відкриттю філії. У деяких країнах відкриття філій іноземних банків заборонено, тому в них відкривають представництво банку.
Банки-кореспонденти банки, що встановили між собою кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок Лоро - кореспондентський рахунок який відкривається банку-кореспонденту. Кореспондентський рахунок Ностро - кореспондентський рахунок, який відкривається в банку-кореспонденту [ 98, 156].
Після отримання ліцензії Національного банку України для здійснення валютних операцій уповноважені банки України можуть заключати угоди про відкриття кореспондентських рахунків. Установи, які у відповідності з нормативно-правовими актами Національного банку мають ліцензію на право відкриття і ведення рахунків банків-кореспондентів, а також мають відкриті кореспондентські рахунки в іноземній валюті і відкрили у себе кореспондентські рахунки в іноземній і національній (якщо вона виступає як іноземна) валюті, зобов'язані зареєструвати кореспондентські рахунки, які відкриті установами при встановленні кореспондентських відносин в територіальному Управлінні НБУ. Філіали банків не мають права відривати рахунки банкам і в банках, в тому числі заключати угоди про кореспондентські відносини.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись через систему електронних платежів (СЕП) НБУ, через власну внутрібанківську платіжну систему (ВПС), або через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.
Нормативні документи які регламентують відкриття і функціонування рахунків банків-кореспондентів:
- Положення про відкриття і функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів Постанова Правління НБУ №118 від 26.03.98р. зареєстрована в Мін’юсті України 10.04.1998р. №231/2671 з змінами і доповненнями.
- Правила реєстрації кореспондентських рахунків банків НБУ - Постанова Правління НБУ №343 від 15.08.2001р., зареєстрована в Мін’юсті України 04.09.2001р. №780/5971 з змінами і доповненнями.
- Закон України "Про платіжні системи і перекази коштів в Україну" від 05.04.2001р. №2346-Ш.
- Декрет Кабміну України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 з змінами і доповненнями.
- Закон України "Про міри що приймаються відмивання коштів отриманих злочинним шляхом".