Також кожна країна під час загального розподілу зможе збільшити кількість СПЗ приблизно на 74,13%. Частка України складає близько $2,04 млрд. в еквіваленті. Водночас, Росія отримає 4,4 млрд. СПЗ, що відповідає $6,8 млрд. МВФ наголошує, що СПЗ розподіляються між акціонерами МВФ відповідно до розміру їхніх квот.
Росія поки що не буде користуватися кредитними ресурсами Міжнародного валютного фонду. це пояснюється тим, що Росія має достатні золотовалютні резерви й у цей час має ринкові механізми фінансування свого дефіциту, проводить політику збалансованості бюджету й поетапного скорочення дефіциту. У Росії немає необхідності користуватися резервною позицією в SDR найближчим часом[19].
15 листопада 2008 р. У Вашингтоні на саміті G-20, ішла мова про те, що Росія, активний одержувач кредитів МВФ у 1990-х, сама почне кредитувати Міжнародний валютний фонд - до кінця року на це, можливо, знадобиться $ 1 млрд. Участь у рятуванні проблемних економік не позбавить Росію від необхідності виконувати міжнародні рекомендації: як і інші учасники G20, Росії потрібно посилити фінансове регулювання. Поки що основним досягненням Росії у процесі є рекомендація G20 так званому форуму фінансової стабільності (ФФС) прийняти у нього країни, що розвиваються. ФФС - організація, створена у 1999 році найбільшими країнами світу для боротьби з наслідками азіатської кризи та економічних проблем країн колишнього СРСР, у тому числі Росії, і у рамках ФФС саміт G20 вирішив координувати частину діяльності з подолання світової кризи. За словами Кудріна, до березня 2008 року G20 будуть вироблятися глобальні рішення по новій архітектурі фінансових ринків світу[19].
Підсумкові рішення країн G20 на саміті були зафіксовані у восьмисторінковій заяві країн-учасників. Заходи G20 по боротьбі з кризою ставлять у необхідність координувати у боротьбі з кризою дії національних регуляторів, у тому числі центробанки та Мінфіни, посилити роль міжнародних організацій.
Росія у рамках G20 може вперше стати великим донором подібних програм. Сторони зобов'язалися вивчити і необхідність додаткового фінансування МВФ, у який з вересня 2008 року надходять заявки від країн-учасниць на стабілізаційні кредити. Вже схвалені кредити Україні, Угорщині, на черзі - Білорусія, Франція, Ісландія, Пакистан, швидше за все, до них приєднається Болгарія. Заступник глави мінфіну Дмитро Панкін учора вже оголосив, що Росія до кінця 2008 року може надати МВФ (на позиковій основі) близько $ 1 млрд на екстрену підтримку національних економік.
Якщо це б здійснілося, Росія була б донором антикризових програм МВФ. Але 3 вересня 2009 р. Російський прем'єр Володимир Путін доручив Мінфіну країни довести до керівництва МВФ позицію про відмову РФ виступати донором у рамках програми SDR (спеціальні права запозичення, SDR 1 = $ 1,5) у найближчій перспективі. Це було пояснено тим, що Росія здійснює серйозну підтримку країн, що найсильніше постраждали від кризи по інших напрямках[22].
2.2. Аналіз десяти найбільших боргових угод 2008-2009 рр. Найкрупніші кредитні угоди з Фондом були укладені, починаючи з листопада 2008 року. Саме тоді особливо загострилася світова фінансова криза, відзначившись масовим спадом експортних та інвестиційних надходжень у більшості країн світу. Фінансова криза продовжувала поширюватися за загальною схемою: спад світового попиту на товари, негативне сальдо платіжних балансів орієнтованих на експорт економік, скорочення виробництва, зростання безробіття, девальвація національних валют, поглиблення бюджетних дефіцитів, колапс банків. Саме тому МВФ були надані кредити для допомоги цим країнам. У цій главі буде проведено аналіз дев’яти найбільших боргових угод, підписаних різними країнами світу з Міжнародним валютним фондом. Таблиця з інформацією (додатки).За найбільшими сумами в МВФ звернулися країни Центральної та Східної Європи - Україна, Угорщина, Білорусія, Латвія, ліберальні держави Латинської Америки - Мексика, Гватемала, Сальвадор, Коста-Рика, а також такі не схожі між собою Пакистан та Ісландія. Кошти, у межах узгоджених сум, МВФ виділяє окремими порціями протягом 1-2,5 років на умовах повернення і сплати відсотків, що прив'язані до ставки LIBOR. Крім того, Фонд висуває кожній з країн низку вимог щодо дотримання встановлених ним макроекономічних показників. Даний режим, за словами керівників МВФ, повинен не менше, ніж самі фінансові ін'єкції, сприяти економічному оздоровленню боржників, але в першу чергу - гарантувати платоспроможність[17].
Що спільного і відмінного в кредитних угодах і як проходить їх виконання, демонструють приклади конкретних держав.
1. Мексика
Країна - південний сусід Сполучених Штатів, з якими тісно співпрацює у рамках регіонального утворення НАФТА. Постачальник дешевої робочої сили в найрозвинутішу економіку світу займає лідерську позицію за обсягом узгодженої з МВФ кредитної лінії на 47 мільярдів доларів. При цьому, на відміну від інших, Мексика поки-що не використала ані цента зі свого кредитного ліміту, тому де-факто ще не є боржником Фонду. Тобто узгоджена сума боргу носить характер "профілактики".
На думку МВФ, зараз нема причин застосовувати цей борговий інструмент, оскільки країна має порівняно здорові показники економічного розвитку і гарний стан платіжного балансу. Проте тісна фінансова залежність від зовнішньої торгівлі зі США наражає її на можливе зростання ризиків.
Найбільша фінансова угода в історії МВФ стала першою у новоствореній програмі FCL - гнучких кредитних ліній. Борги, взяті на умовах FCL, відзначаються відсутністю вимог щодо зміни економічної політики, необмеженими обсягами траншів, які у разі необхідності боржник може отримати в будь-який час, а також гнучкими умовами їх повернення. Такі кредити надаватимуться країнам з хорошими макроекономічними показниками.
Побічні наслідки - мінімальні. Гнучка кредитна лінія виконує роль антикризової страховки. Обсяги боргу та графік його повернення мексиканський уряд буде здатний варіювати відповідно до потреб своєї економічної політики.
2. Угорщина
У 2008 році темпи росту ВВП сповільнились до 2,5% внаслідок зниження експортних надходжень і масового відпливу іноземного капіталу. Нестача кредитних ресурсів посилила тиск на курс угорського форинта, що продовжував вільне падіння.
Іноземні банки, які майже повністю контролюють банківську систему країни, виявилися неспроможними надати необхідні кредити своїм дочірнім банкам. Уряд був змушений звернутись до МВФ.
Будапешт отримав кошти, пообіцявши знизити державні видатки, втримати дефіцит бюджету на рівні 2,9% ВВП, не збільшувати зовнішні зобов'язання, зберігати інфляцію на рівні 4-5% та наростити золотовалютні резерви. Більшу частину першого траншу уряд витратив на стабілізацію національної валюти, що девальвувала на 30% відносно долара.
Важливими цілями кредитування було підвищення капіталізації та ліквідності банківської системи, покращення стабільності податкової системи, відновлення довіри до державних позик.
Під час переговорів щодо наступного траншу МВФ погодився на розширення ліміту дефіциту бюджету до 3,9% ВВП. Крім Фонду, Угорщину кредитує Європейський центральний банк і Світовий банк.
Побічні наслідки. У березні 2009 року уряд угорського прем'єра Ференца Дюрчаня пішов у відставку внаслідок активних протестів суспільства проти урізання видатків на соціальну сферу та зарплат у державному секторі, як того вимагав МВФ. Незважаючи на значні фінансові вливання, у 2009 році прогнозується спад ВВП на 2,5%.
3. Пакистан
Азіатська країна, більшість населення якої живе за межею бідності - на 2 долари в день, сильно постраждала від десятиліть політичної нестабільності, зниження експортної виручки та низького рівня іноземних інвестицій. Після значного зростання бюджетного дефіциту, виснаження золотовалютних резервів та інфляційного стрибка уряд звернувся за допомогою до МВФ.
В кінці 2008 року Пакистан отримав кредит на 8 мільярдів доларів для недопущення дефолту за міжнародними зобов'язаннями уряду та для підтримки платіжного балансу.
Влада зобов'язалася радикально скоротити дефіцит бюджету, підвищити облікову ставку і приборкати 25-відсоткову інфляцію.
Після весняного перегляду умов угоди МВФ підняв максимальну планку дефіциту бюджету з 3,4% до 4,6% ВВП, але не допустив зниження процентних ставок.
Побічні наслідки. Скорочення дефіциту бюджету майже вдвічі, крім сповільнення інфляції, призведе до дальшого зубожіння населення. Цю негативну тенденцію посилить спад обсягів надходжень від пакистанців, що працюють у багатих країнах Перської затоки. Зниження світових цін на нафту уже встигло позначитись на цій важливій статті платіжного балансу.
Дослідники Центру економічних та політичних досліджень відзначили хибність інфляційного таргетування, оскільки інфляція в Пакистані з початком 2009 року і так почала знижуватися. На їхню думку, пріоритетом державної політики має стати ліквідація соціальної нестабільності і терористичних загроз.
4. Білорусія
Економічні проблеми у Білорусії розпочалися 2007 року. Саме відтоді спостерігається спад торговельної активності республіки з давнім союзником - Росією.
Кремль вніс зміни в нарахування ПДВ, запровадив мито на нафту, експортовану в Білорусію, і встановив вимогу про розподіл прибутків від реекспорту російської нафти на свою користь. Крім цього, Москва вирішила підвищити для Білорусії ціни на газ до світового рівня.
Залучення зовнішніх запозичень і налагодження стосунків із Заходом були обрані владою як пріоритетні інструменти у боротьбі з кризою.
Перший транш кредиту обсягом 0,79 мільярда доларів Білорусія отримала за ставкою LIBOR + 0,75% річних у січні 2009 року. Наступні порції позичкових коштів будуть надаватися з врахуванням квартальних звітів уряду.