ЗМІСТ:
ВСТУП.....................................................................................................................3РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ.........................................................................................5 1.1. Сутність МВФ, його цілі та функції…………………………………..51.2. Основні напрями діяльності та механізм кредитування МВФ……...8
РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ МВФ НА ПРИКЛАДІ РОСІЇ ТА ІНШИХ КРАЇН…………………………………………………………………………….15 2.1. Аналіз діяльності МВФ у Росії.............................................................15 2.2. Аналіз дев’яти найбільших боргових угод 2008-2009 рр...................21РОЗДІЛ ІІІ. СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МВФ.......................................30
3.1. Аналіз співробітництва України з МВФ..............................................30
3.2 Оцінка та перспективи співробітництва України з МВФ....................36ВИСНОВКИ...........................................................................................................40СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................42ДОДАТКИ
Вступ
Міжнародний Валютний Фонд - міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликаються дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко і середньострокових кредитів у іноземній валюті.
Актуальність теми полягає у тому, що економіка різних країн відчуває гостру нестачу фінансових ресурсів, необхідності залучення коштів для сприяння зростанню виробництва й товарообігу, реалізації інновацій, відтворення, а також створення своєрідної опори, звідки економіка могла б отримати додаткові фінансові ресурси. Така необхідність стає особливо актуальною в умовах глобальної фінансової кризи.
Мета курсової роботи полягає в описі МВФ, особливостей його валютної допомги, аналіз співпраці з різними країнами, стан та переспективи співробітництва з Україною.
Відповідно для досягнення мети, завдання полягає у наданні реального уявлення про характер, структуру, аналіз діяльності на світовому рівні, визначення ролі у вирішенні багатьох проблем, а також показати значення співробітництва України з МВФ.
Об’єкт дослідження – МВФ у сфері регулювання міжнародних валютних відносин.
Предмет дослідження – діяльність МВФ на світовому рівні та ії співробітництво з Україною.
При написанні роботи використовувались літературний, статистичний та науковий методи. Інформаційною базою стали наукові статті, журнали, статистичні дані, підручники та інтернет.Перелік основних джерел подано в списку літератури.
Структура роботи: 1-ий розділ охоплює загальний опис МВФ, його сутніть, цілі, напрями діяльності та механізми кредитування. Особливість 2-го розділу полягає у розкритті питання діяльності, у аналізі основних інструментів та механізмів реалізації кредитної політики МВФ у світі: проводиться аналіз діяльності у Росії, а також аналіз дев’яти угод з різними країнами. Сутність 3-го розділу полягає у розкритті досвіду співробітництва України з МВФ, а також обумовлюється наданням оцінки та перспектив співпраці. РОЗДІЛ І. ТЕОРИТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ1.1. Сутність МВФ, його цілі та функції.Необхідність створення організації для регулювання світової валютної системи стала зрозумілою в часи Великої депресії, котра зруйнувала світову економіку в 30-ті роки. Неодноразові спроби вирішення валютних проблем на міжнародних конференціях та зустрічах не мали успіху. Треба було налагодити співробітництво міх усіма державами для створення нової валютної системи і організації міжнародного інституту для здійснення постійного кронтролю за нею.
На початку 40-х років Харрі Декстер Уайт (США) та Джон Мейнард Кейнс (Великобританія) майже одночасно внесли свої пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної постійно діючої організації. Післятривалмх переговорів, міжнародна спільнота погодилася на прийняття нової системи та створення організації для контролю над нею.
Вирішальна зустріч з приводу організації Міжнародного валютного фонду (МВФ) відбулася у липні 1944 р. В Бреттон-Вудсі (Нью-Хемпшир, США), де збіралисяпредставники 44 держав. МВФ було створено 27 грудня 1947 року після підписання 28-ма державами угоди, разробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових питань 22 липня 1944 року[2]. МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39 країн. МВФ почав свою діяльність 1 березня 1947 як частина Бреттон-Вудської системи. У цьому ж році Франція взяла перший кредит. Зараз МВФ об'єднує 186 держав, а в його структурах працюють 2500 чоловік з 133 країн[11].
МВФ створений для регулювання валютно-розрахункових відносин між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, позик в іноземній валюті. В своїй діяльності МВФ керується статутом, відомим під назвою Статті угоди МВФ (Статті). Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. Міжнародний валютний фонд має такі цілі:
- сприяти міжнародному співробітництву забезпеченням механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;
- сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних дходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів;
- сприяти стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігати конкурентному знеціненню валют;
- сприяти створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях і прагнути до ліквідації валютних обмежень;
- тимчасово надавати спільні ресурси Фонду державам-членам (за відповідних гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх платіжних балансів, уникаючи заходів, котрі могли б задавати шкоди на національному або міжнародному рівнях;
- скоротити терміни і масштаби дефіциту платіжних балансів.
Учасники Бреттон-Вудської конференції доручили фондові виконання трьох основних функцій:
- контролю за дотриманням «кодексу поведінки» (тісне співробітництво в питаннях міжнародної валютної політики і міждержавного платіжного обігу);
- надання членам фонду фінансових ресурсів для забезпечення дотримання ними «кодексу поведінки»;
- організації форумів для взаємних консультувань країн-членів і співробітництва з міжнародних валютних питань.
Пізніше країни-члени визначили для МВФ і додаткові функції та обов’язки залежно від потреб часу. Нині МВФ має такі функції: здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют; надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного співробітництва; надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування).
Спеціальні права запозичення (СПЗ) (англ. special drawing rights, SDR, SDRs) — резервний та платіжний засіб, що емітується Міжнародним Валютним Фондом (МВФ). Існує лише у безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках.
СПЗ були створені МВФ в 1969 році, для підтримки Бретон-Вудської системи обмінного курсу. Країні, що брала участь у цій системі потрібні були офіційні резерви — урядові або центральні банківські капіталовкладення у формі золота і загальноприйнятих іноземних валют, які могли б бути використані, щоб донести чисту валюту на міжнародний валютний ринок, з метою збереження його обмінного курсу. Світовий попит на два ключових резервних активи — золото і долар США — довели неадекватність світового торгівельного та фінансового розвитку, що мали місце в той час. Таким чином, світова спільнота вирішила створити резервні активи під протекцією МВФ.
Проте, лише через декілька років Бретон-Вудська система зруйнувалась і головні валюти перейшли до режиму плаваючого обмінного курсу. На додачу, ріст на світових ринках капіталу полегшив процес надання позик кредитоспроможними урядами.
Сьогодні SDR має обмежену сферу використання таку, як резервний актив, також їх головна функція — служити як розрахункова грошова одиниця МВФ і деяких інших міжнародних організацій. SDR є ані валютою, ані вимогою на МВФ. Це, швидше, потенційна вимога на взаємокорисних валютах членів МВФ. Власники SDR можуть одержати ці валюти в обмін на їхні SDR двома шляхами:
-через угоду про добровільний обмін між членами,
-через переназначення членів МВФ з сильними зовнішньоекономічними позиціями, щоб розповсюдити SDR від членів із слабкими зовнішньоекономічними позиціями.
Ресурси МВФ формуються шляхом внесків держав – членів. Кожна з них має відповідно розраховану квоту (внесок), від розміру якої залежить кількість голосів країни у МВФ: кожна держава – член дістає 250 голосів незалежно від розмірів її квоти плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Таким чином, величина квоти визначає можливості країни впливати на політику організації. Сплачується квота на 25% у СПЗ та на 75 % у національній валюті. З другого боку, цим же визначається і обсяг кредитів, які держава – член може отримати від МВФ.
Країна – член цієї організації могла запозичити до 450% від виділеної їй квоти та використовувати ці грошові надходження для купівлі своєї валюти з метою підтримки її вартості. З метою врахування змін у відносному становищі держав – членів у світовому господарстві періодично здійснюються загальні перегляди квот.
Вищий керівний орган МВФ — Рада керуючих (Board of Governors), в якій кожна країна-член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень Ради належить — вирішення ключових питань діяльності Фонду: внесення змін до Статей Угоди, прийняття і виключення країн-членів, визначення і перегляд їх часток в капіталі, вибори виконавчих директорів. Керуючі збираються на сесії зазвичай один раз на рік, але можуть проводити засідання, а також голосувати через пошту в будь-який час.