Мир Знаний

Система бухгалтерського обліку в банках України (стр. 7 из 12)

· рахунки для обліку ресурсів (активів);

· рахунки для обліку зовнішніх джерел утворення ресурсів
(зобов'язань);

· рахунки для обліку власних джерел утворення ресурсів (власного капіталу).

Отже, до складу постійних балансових рахунків входять рахунки, на яких обліковуються елементи балансу. До складу рахунків, на яких обліковуються активи банку, належать готівкові кошти, кошти в інших банках, кредити, надані суб'єктам господарської діяльності, цінні папери в портфелі банку на продаж тощо. Рахунки для обліку зобов'язань включають кошти інших банків, кошти клієнтів, субординований борг. Прикладом рахунків власного капіталу можна назвати статутний капітал банку, резервний капітал, прибутки та збитки минулого року.

Рахунки активів— це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різних активів банку. За характером рахунки для обліку активів є активними і завжди мають дебетове сальдо. Збільшення активів відображається за дебетом, а зменшення - за кредитом. Залишок на кінець облікового періоду обчислюється за формулою:

Залишок на початок облікового періоду (дебет) + Дебетовий оборот - Кредитовий оборот.

Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Рахунки для обліку зобов 'язань пасивні і можуть мати тільки кредитове сальдо. Збільшення зобов'язань відображається за кредитом, а погашення — за дебетом. Залишок на кінець облікового періоду обчислюється за формулою:

Залишок на початок облікового періоду (кредит) + Кредитовий оборот - Дебетовий оборот.

Рахунки власного капіталу — це також: пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу. Рахунки для обліку капіталу — пасивні і також: мають кредитове сальдо. Механізм запису операцій за рахунками капіталу такий самий, як і за рахунками зобов'язань.

З метою уточнення оцінки окремих видів активів, зобов'язань та джерел власного капіталу до постійних балансових рахунків відкривають контрарні рахунки. За призначенням контрарні рахунки є регулюючими. Контрарні регулюючі рахунки уточнюють оцінку постійного балансового рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються зі знаком мінус. Контрактивні відображаються на стороні активів, контр пасивні — на стороні зобов'язань або капіталу. Тому, якщо постійний балансовий рахунок, до якого відкритий регулюючий рахунок, є активним, контрарний до нього буде пасивним і матиме назву контрактивний, тобто він протистоїть активному рахунку. Якщо ж постійний балансовий рахунок пасивний, то регулюючий рахунок, що протистоїть йому, буде активним і матиме назву контр пасивний.

До тимчасових належать рахунки для обліку доходів та витрат банку. Облік витрат банку ведеться за елементами, а доходів — за видами.

Рахунки витрат — це активні рахунки, які використовують для обліку накопичення витрат за їх елементами впродовж: повного звітного періоду.

Рахунки доходів— це пасивні рахунки, які призначені для обліку накопичення доходів за їх видами впродовж: повного звітного періоду.

їх називають тимчасовими тому, що по закінченні повного облікового періоду вони підлягають закриттю. Механізм закриття цих рахунків підпорядкований визначенню фінансового результату за календарний рік, що минув. Сальдо з рахунків за обліком доходів (рахунки шостого класу, кредитове) та рахунків за обліком витрат (рахунки сьомого класу, дебетове) переноситься на рахунок «Результати поточного року, що очікують затвердження». Якщо по закінченні бухгалтерської процедури сальдо на цьому рахунку кредитове, це означає, що банк отримав прибуток, і навпаки, якщо сальдо дебетове, це свідчить про збиток.

Позабалансові рахунки поділяють на дві категорії залежно від об'єктів обліку. Рахунки першої категорії призначені для економічних за змістом об'єктів обліку: тверді потенційні зобов'язання та потенційні вимоги банку. Твердими їх називають тому, що банк не може відмовитися від виконання угод, де такі зобов'язання та вимоги передбачені в односторонньому порядку, та уникнути штрафних санкцій у разі їх невиконання.

У зв'язку з тим, що облік операцій на позабалансових рахунках ведеться із застосуванням методу подвійного запису, виникає необхідність визначення критерію, за яким можна з'ясувати характер рахунка. Характер рахунка визначається залежно від того, як такий рахунок переходить на баланс у разі виконання банком його зобов'язання або вимоги.

Характеристика рахунків — актив або пасив — визначається так:

позабалансовий рахунок — активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 «Гарантії за позиками, що надані клієнтам» — активний, тому що коли клієнт виявиться неплатоспроможним, банк буде змушений платити за наданою гарантією і дебетуватиме рахунок балансу «Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями»;

позабалансовий рахунок — пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 «Зобов'язання за кредитами, які отримані від банків» — пасивний, бо якщо банк скористається, наприклад, кредитною лінією, він кредитуватиме рахунок балансу в розділі «Кошти інших банків» першого класу.

Друга категорія позабалансових рахунків використовується з метою забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю здійснення операцій за балансовими рахунками. Усі такі рахунки вважаються активними. Прикладом цих рахунків є «цінні папери клієнтів у довірчому управлінні», «розрахункові документи за факторинговими операціями».

Для реалізації методу подвійного запису на позабалансових рахунках використовується технічний позабалансовий раху-

нок, який називають контррахунком. Він є контррахунком до будь-якого позабалансового рахунка і має характер активно-пасивний.

Розглянемо пояснення до застосування методу подвійного запису для позабалансових рахунків. Якщо банк надав клієнту гарантію, то для обліку позабалансової операції використовуємо таке бухгалтерське проведення:

*Д-т «Гарантії, які надано клієнтам»;

*К-т «Контррахунок».

Якщо банк, навпаки, підписав угоду з банком-контрагентом про відкриття на його адресу кредитної лінії, то складається таке бухгалтерське проведення:

* Д-т «Контррахунок»;

*К-т «Зобов'язання з кредитування, що надано банку».

Зауважимо, що позабалансові рахунки кореспондують тільки між: собою і в жодному разі не можуть кореспондувати з балансовими рахунками.

Використання позабалансових рахунків дає змогу отримувати інформацію про операції банків, які пов'язані з використанням новітніх фінансових інструментів, і є додатковим джерелом прибутків банку. До таких операцій належать зобов'язання та вимоги за укладеними, але ще не виконаними угодами, а саме:

· кредитні лінії;

· дозволений овердрафт;

· непокриті акредитиви;

· гарантійні зобов'язання;

· спотові, форвардні й умовні контракти з купівлі/продажу іноземної валюти.

Об'єднання бухгалтерських рахунків у балансові частині здійснено за такими принципами:

за видами контрагентів;

за функціями комерційних банків (вид операції);

за принципом ліквідності.

Згідно з першим принципом міжбанківські операції виділені окремо в першому класі, а операції з усіма іншими клієнтами - не банками у другому класі; у межах класу рахунки об'єднуються за видами контрагентів.

Відповідно до другого принципу, наприклад, операції з готівкою та банківськими металами (казначейські інструменти) відображаються за рахунками першого класу. Депозитні, кредитні операції, операції з касового обслуговування бюджетів різного рівня — у другому класі; операції з цінними паперами — у третьому класі; внутрішньобанківські операції — у третьому та четвертому класах тощо.

Згідно з третім принципом активи та зобов'язання (перший — четвертий класи) розміщені за ступенем зниження ліквідності, тобто від найбільш ліквідних (монети та банкноти у касі, кошти на рахунках у НБУ) до неліквідних (сумнівна заборгованість за кредитами, основні засоби); зобов'язання — від зобов'язань на вимогу до довгострокових зобов'язань.

Правильне розуміння ознак, які покладено в основу групування рахунків усередині розділів та класів, надалі полегшить проведення аналізу банківської діяльності.

У першому класі обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних, банків (табл. 1.10).


Таблиця 1.10

Структура першого класу плану рахунків комерційного банку

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції
10 Готівкові кошти 100 Банкноти та монети 101 Дорожні чеки
1 1 Банківські метали 110 Банківські метали
12 Кошти у НБУ 120 Кошти до запитання в НБУ 121 Строкові депозити в НБУ
13 Кошти НБУ 130 Коррахунок НБУ в комерційному банку 131 Короткострокові кредити, які отримано від НБУ 132 Довгострокові кредити, які отримано від НБУ
14 Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ 141 Боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ портфелі банку на продаж 142 Боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ портфелі банку на інвестиції 143 Боргові цінні папери, емітовані НБУ 149 Резерви під знецінення боргових цінних паперів, рефінансуються НБУ
15 Кошти в інших банках 150 Кошти до запитання в інших банках 151 Строкові депозити, які розміщено в інших банках 152 Кредити, які надано іншим банкам 158 Сумнівна заборгованість інших банків 159 Резерв під заборгованість інших банків
16 Кошти інших банків 160 Кошти до запитання інших банків 161 Строкові депозити інших банків 162 Кредити, які отримано від інших банків
Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції
17 Сумнівна заборгованість та резерви за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями 178 Сумнівна заборгованість та резерви за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями 179 Резерви під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями
18 Дебіторська заборгованість за операціями з банками 181 Дебіторська заборгованість за операціями з банками 188 Сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками 189 Резерв під дебіторську заборгованість за операціями з банками
19 Кредиторська заборгованість за операціями з банками 191 Кредиторська заборгованість за операціями з банками

До казначейських інструментів відносять: