3.2 Співвідношення затрачених ресурсів у процесі прийняття управлінського рішення з показниками ефективності отриманих результатів
У системі державного управління застосовуються численні різноманітні рішення, що мають різну владну силу. Тільки порівняно невелика їх частка безпосередньо пов’язана з вирішенням найважливіших проблем держави і приймається на рівні вищих та центральних органів державної влади. Управлінська діяльність завжди має прикладний характер, оскільки вона не має самоцінності, а призначена для реалізації цілей і функцій управління, забезпечення підготовки і впровадження у життя управлінських рішень і дій.
Одним з найважливіших і найскладніших процесів управлінської діяльності , в якому від кожного керівника в системі державного управління вимагається компетентність, висока оперативність і наполегливість, знання і навички використання методів та технологій управління, є розроблення та прийняття рішень.
Особливість управлінського рішення полягає в тому, що ціна його помилки набагато вища, ніж ціна прийняття рішень в індивідуальній або груповій діяльності.
Розглянемо структуру прийняття управлінського рішення.
Процес прийняття рішення включає в себе:
1.Етап: Аналіз ситуації, вивчення проблеми. (Чия ця проблема хто має її вирішувати).
2.Етап: Прогнозування результатів вирішення проблеми, що ми очікуємо від прийняття даного рішення, на що це рішення буде впливати.
3.Етап: Пошук шляхів та методів вирішення проблеми, аналіз пропонованих варіантів прийняття управлінського рішення.
4.Етап: Прийняття управлінського рішення, впровадження його в дію за допомогою нормативних актів: указів, розпоряджень.
5.Етап. Аналіз співвідношення отриманого результату з прогнозованим показником, та вивчення відповідності витрачених ресурсів в процесі прийняття рішення з результатом отриманого рішення.
Розглянемо процес прийняття управлінського рішення на прикладі затвердження Коломийською районною радою Програми запобігання дитячій бездоглядності на 2004-2006 роки та на 2007-2008 роки.
Дана програма була прийнята з метою розв’язання проблем дитячої бездоглядності, створення бездоглядності, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей, забезпечення житлом дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування.
Якщо проводити порівняльний аналіз програми, що була прийнята на 2004-2006 роки з відповідною програмою на 2007-2008 роки можна зробити висновок, що в останній програмі є відпрацьований механізм її реалізації , в зв’язку з чіткою диференціацією розроблених заходів по напрямках вирішення проблеми бездоглядності неповнолітніх, виділення коштів в розмірі 20 тис. з метою виконання даних заходів.
Так, в програмі запобігання дитячій бездоглядності на 2004-2006 роки шляхи вирішення проблеми бездоглядності неповнолітніх в Коломийському районі зводились до ліквідації наслідків дитячої бездоглядності у вигляді проведених рейдів з метою вилучення та оприділення бездоглядних неповнолітніх в сім’ї, заклади державного забезпечення, тобто увага акцентувалась на подолання наслідків, а не на попередження проблеми: запобігання вчинення неповнолітніми злочинів, бродягування, проведення профілактичної роботи з ними та їхніми батьками.
Програма запобігання дитячої бездоглядності на 2007-2008 роки спрямована на реалізацію соціального захисту прав неповнолітніх: надання матеріальної допомоги дітям-сиротам, позбавленим батьківського піклування, дітям які перебувають у складних життєвих обставинах, з малозабезпечених сімей, проведення консультування їхніх батьків з питань соціального забезпечення, проведення профілактичної роботи з неповнолітніми, що мають девіантну поведінку.
Завданням програми є ліквідація проблеми бездоглядності на початковому етапі розвитку, з метою недопущення наслідків, що утворюються в результаті запізнілого реагування на „симптоми”, що передують її утворенню. Наприклад, з метою подолання явища дитячої злочинності та бездоглядності неповнолітніх, що проживають в неблагополучних сім’ях вживаються такі заходи: сім’ї беруться на облік, систематично здійснюється їхній соціальний супровід, батьків попереджується про адміністративну відповідальність в разі невиконання ними батьківських обов’язків по відношенню до власних дітей, пропонуються можливі варіанти вирішення побутових проблем з метою покращення умов проживання неповнолітніх, але при відсутності результатів превентивної роботи вживаються заходи щодо вилучення дітей з таких сімей, та подальшого їхнього влаштування в заклади державного забезпечення, прийомні сім’ї.
Отже, можна зробити висновок, що при комплексному аналізі проблеми (в даному випадку дитячої бездоглядності ) враховуються всі можливі варіанти її вирішення, тобто здійснюється порівняльний аналіз співвідношення використаних ресурсів для досягнення прогнозованих показників, з отриманими результатами, що ми отримали внаслідок проведеної роботи по подоланню явища дитячої бездоглядності.
ВИСНОВКИ
Спрямованість державно-управлінських рішень на розв’язання важливих завдань державотворення зумовлює доцільність створення науково обґрунтованого інформаційно-аналітичного забезпечення цього процесу. Враховуючи, що зазначені рішення фактично становлять основу управління, у магістерській роботі досліджено шляхи підвищення якості прийняття управлінських рішень. Результати дослідження зводяться до наступних висновків і положень.
1. Для дослідження проблеми прийняття управлінських рішень необхідно застосовувати міждисциплінарний підхід, який враховує методологічні напрацювання представників різних наук, що розглядають процес прийняття управлінських рішень.
2. Запропонований у магістерській роботі алгоритм підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення має узагальнюючий характер, що найбільш яскраво виявляється у багатоваріантності досягнення цілей. Вибір оптимального рішення вимагає опрацювання не однієї, а множини моделей та їхнього порівняння, що суттєво впливає на формування регіональних програм, планів та інших управлінських рішень.
3. Основними блоками процесу прийняття управлінського рішення є:
-виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення;
-підготовка необхідної інформації;
-розробка та оптимізація варіантів рішення;
-організація реалізації рішення.
Принципово важливим є положення щодо необхідності запровадження системного підходу до розгляду різних етапів прийняття й реалізації управлінського рішення, який визначає основні фактори впливу на рішення: цілі об’єкта управління.
4. Розвиток досліджень щодо підвищення ефективності та результативності державного управління, зокрема управлінського рішення, вимагає аналізу методів та моделей їх прийняття. Класифікація відомих методів прийняття рішень (евристичні, колективні, економіко-математичні) пов’язана з характером проблем, що підлягають розв’язанню.
5. Аналітичне забезпечення прийняття управлінського рішення залежить як від проблеми, так і від основної мети та проміжних цілей управлінського рішення.
6. Якість державно-управлінських рішень залежить не лише від аналітичного забезпечення, а й від повноти інформації, що використовується у процесі їхнього прийняття: чим повніше і достовірніше інформація, тим глибше обґрунтованість і вище потенційна результативність управлінського рішення.
7. З метою підвищення якості інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінського рішення доцільно застосовувати методи математичного моделювання. Дослідження можливості реалізації різних варіантів управлінського рішення у математичному вигляді сприяє підвищенню рівня їх обґрунтованості і зростанню ефективності державного управління в цілому.
8. Застосування запропонованих методологічних підходів до прийняття державно-управлінських рішень у процесі інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення проблеми, що досліджується, дозволить підвищити ефективність та результативність державного управління.
Отже, до основних шляхів підвищення якості управлінських рішень можна віднести:
1) ґрунтовний аналіз проблеми, що вимагає вирішення, визначення можливих варіантів її вирішення;
2) використання найбільш ефективних методів обґрунтування і прийняття управлінського рішення;
3) прогнозування отриманих результатів, аналіз співвідношення „бажаного” з „отриманим”, пошук шляхів оптимізації прийняття рішення;
4) аналіз використаних ресурсів на прийняття рішення з отриманим результатом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. М.Лесечко, А.Чемерис, Р.Рудніцька „Технологія прийняття управлінських рішень у державному управлінні та місцевому самоврядуванні”.-Львів: Львівський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, 2003.- С.456
2. Афанасьєв В.Г. „Человек в управлении обществом.-М.,1977.-С.346.
3. „Социальное управление” Словарь/ під ред.В.Н.Добренькова, І.М.Слєпцова. – М.: Вид-во МГУ,1994.-С.867.
4. М.Лесечко, А.Чемерис, Р.Рудніцька „Технологія прийняття управлінських рішень у державному управлінні та місцевому самоврядуванні”:Навч. посіб.- Львів: ЛФ УАДУ, 2001 – С.656
5. Федоренко Н.П.”О методах соціально-економического прогнозирования – ВКН.: Методология прогнозирования економического развития СССР.-М.:Економіка,1971.-С.490..
6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. „Основи менеджменту”/ пер.з англ.-М.: „Дело”, 1998.-С.890