Діяльність органів виконавчої влади, функція прийняття рішень (стр. 6 из 18)

Метод „Дельфи " [5 с.39]

Одним із найперспективніших методів формування групової оцінки експертів є метод Дельфи, який отримав назву від грецького міста Дельфи, відомого в минулому своїми оракулами (проповідниками майбутнього).

Метод Дельфи - це послідовно здійснювані процедури, скеровані на формування групової думки з проблем, щодо яких відчувається недостатність інформації

Доцільно зауважити, що процедури, які використовуються в методі Дельфи характеризуються трьома основними рисами: анонімністю, регульованим зворотнім зв'язком, груповою відповіддю.

Анонімність досягається застосуванням спеціальних запитальників або контактом експериментатора з ЕОМ. Регульований зворотний зв'язок здійснюється через проведення кількох турів опитування, результати кожного туру обробляються за допомогою статистичних методів і повідомляються експертам.

В основу методу Дельфи покладені такі передумови:

1) відповіді на поставлені питання можуть виражатись числом;

2) експерти повинні мати достатньо інформації для того, щоб дати оцінку;

3) відповідь на кожне із запитань (оцінка) повинна бути обгрунтована експертом.

Для успішного використання методу Дельфи необхідно провести низку підготовчих заходів. Можна орієнтовно накреслити такі основні етапи проведення експертизи, послідовність і зміст яких будуть змінюватися залежно від реальних умов і обмежень:

• формування мети експертизи і розробка процедури опитування;

• формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи);

• вибір і формування групи експертів;

• наявність чітко сформульованих цілей, зрозумілих потреб є обов'язковою умовою забезпечення надійного результату експертизи.

Група аналітиків повинна забезпечити умови для плідної діяльності, як внаслідок розробки найефективнішої системи контактів з ними, так і через вибір процедури опитування.

Для успішного використання методу Дельфи дуже важливо вибрати експертів. Роботу щодо вибору експертів починають із визначення областей наукових, технічних та адміністративних інтересів, які стосуються вирішення цієї проблеми. Далі складається список осіб, компетентних у цих галузях, який є основою для відбору кандидатів у експерти. Потрібно, щоб кандидат в експерти був всебічно обізнаним, достатньо ерудованим у суміжних галузях. Практика засвідчує, що оптимальна кількість експертів становить 15-20 осіб.

Розглянемо як потрібно використовувати метод Дельфи у підготовці науково-технічних прогнозів.

Перший тур опитування

Перша анкета може бути повністю безструктурною і допускати будь-які відповіді. Її метою є складання переліку подій для прогнозу в певній галузі науки і техніки (наприклад, до 2010 p.). Після обробки висловлених прогнозів отримують перелік подій, який стає основою другої анкети.

Другий тур опитування

Для проведення другого туру розсилаються анкети за певною схемою:

Табл.1.3.

Пропозиції, щодо тенденційрозвитку місцевого транспорту в місті	Пропонований рік реалізації	Міра власності компетентності
Заборона в'їзду власних автомашин у центр міста	1986	4
Заміна трамваїв у центрі електромобілями	1994	5
Завершення будівництва метро	-	0
Розвиток малих власних електромобілів	1997	4
Регулювання наземного транспорту в центрі міста за допомогою радарів, ЕОМ	2010	5

Наступний варіант анкети для другого туру складений на базі оцінки ймовірності.Табл.1.4.

Тенденція розвиткуМісцевого транспорту	Ймовірність реалізації по роках						Міравласноїкомпетентності
	1983 1986	1987 1992	1993 2000	2001 2010	згодом	ніколи
Заборона в'їзду власних автомашин у центр міста	50	40	10	0	0	0	3
Заміна трамваїв електромобілями	0	10	90	0	0	0	5

У графах наведений приклад заповнення анкет.

Міру власної компетентності кожний експерт визначає шляхом самооцінки в межах від 0 до 5. Анкета може бути складена також на базі графічно поданої екстраполяції (Табл.1.4.)

Після другого туру аналітики проводять обробку отриманих оцінок, уточнюють перелік подій та аналізують характеристики ряду, тобто розраховують медіани та квартилі. Для розрахунку медіан та квартилів обирають лише тих експертів, які свою компетентність у певному питанні оцінюють у 3-5 балів.

Приклад 1.Табл.1.5. [7, ст.38]

Екстраполюйте існуючу тенденцію до 2010 р	Взаємозв’язок явищ згідно з вашим прогнозом	Міра власної компетенції
	прискориться ріст капіталовкладень у будівництвохімізація будівництва	затримається фізичне старіння житлового фондуріст капіталовкладень у ремонт житла побудованого в 1945 -1970 рр.

Медіана - значення середньої оцінки (значення середнього числа ряду, при якому число оцінок з початку і з кінця ряду буде однаковим). Якщо кількість оцінок непарна, то медіана - середнє арифметичне двох середніх оцінок (рис. 1.8.).

Квартил - значення чвертної та тричверної оцінки.

Припустимо, що від експертів отримано певну кількість оцінок, наприклад - 7. Отже, оцінка буде збігатися з оцінкою № 4. Після цього визначають верхній і нижній квартилі (№ 2 і № 6). Значення цих квартилів у першому наближенні дорівнюють значенням оцінок ряду в інтервалі, що становить 25% від початку і - 25% з кінця.

Тобто, отримані показники приймаються як характеристики розподілу оцінок: медіана є характеристикою групової відповіді, а переважаючий інтервал квартилів-показником розкиду індивідуальних оцінок.

Рис. 1.7. Оцінка результатів опитування [9 ст.63]

Третій тур опитування

Кожному експертові повідомляються значення характеристик другого туру (рис. 1.8.) з їх обґрунтуванням (доказами). Якщо за результатами другого туру оцінки когось із експертів суттєво відрізняються, то він зобов'язаний в анкеті, запропонованій на третій тур, або змінити свою оцінку, або письмово обгрунтувати її (приклад 2).

Четвертий і п 'ятий тури опитування.

Завдання четвертого і п'ятого туру полягає у тому, щоб у кожного прогнозованого явища поступово зменшувалась відмінність в оцінках. Для наближення оцінок експертів достатньо провести 4 і 5 тури.

Метод Дельфи можна успішно застосувати в галузі будівництва, будівельних конструкцій та виробів, розвитку житла, розміщення виробництва.

Приклад 2. Табл.1.6.

Результат другого туру (Ваша оцінка позначена товстою лінією). Після вивчення доказів, розміщених у сусідніх стовпчиках, дайте свою оцінку	Докази, наведені експертами в 2-му турі		Обґрунтування Вашої оцінки, якщо вона виходить за межі інервалу між квар-тилами	Оцінка власноїкомпетенції
	прискорення розвитку	затримання розвитку

Рис.1.8.

Метод ключових питань

Суть методу полягає у заданні ключових питань для формування стратега і тактики вирішення завдання, розвитку інтуїції, формування алгоритму мислення, підштовхування людини до ідеї вирішення проблеми

Вимоги до застосування методу є такими:

1. Проблемність і оптимальність. Вміло поставленими питаннями необхідно зменшити проблемність задачі до оптимального рівня або знижувати невизначеність проблеми.

2. Цілепокладання. Кожне нове запитання повинно формувати стратегію, модель вирішення проблеми.

3. Подрібнення інформації. За допомогою питань треба розділити проблему на підпроблеми.

Рекомендації для керівника

• питання повинні стимулювати думку, а не підказувати ідею вирішення проблеми;

• питання повинні містити мінімальну інформацію;

• при задаванні низки питань необхідно знижувати рівень проблемності задачі, ставити запитання логічно зв'язані, цікаві за формою, тобто такі, що сприяють виникненню оригінальних поглядів на цю проблему;

• необхідно стимулювати як емпіричне, аналітичне, так і діалектичне мислення;

• проблему треба розбити на підпроблеми, етапи рішення. Рекомендації для членів групи:

• запам'ятовувати найхарактерніші питання і намагатися систематизувати їх;

• ставити перед собою питання, що спрощують проблему, дають змогу осмислити її з неочікуваного боку, стимулюють використання знань і виробничих навиків, поділяють проблему на підпроблеми, мотивують до самоорганізації і самоконтролю.

Рекомендується поетапна постановка питань, що стимулюють вирішення проблеми, підвищують її визначеність. Послідовність дій:

• що відомо?

• що дано?

• у чому полягає умова?

• чи достатня умова для визначення невідомого?

• зробити креслення (схему).

• ввести необхідні позначення.

• розділити умову на частини.

• спробувати записати їх.

Знаходження ідей і розробка плану вирішення:

• як знайти зв'язок між відомим і невідомим?

• чи відоме якесь споріднене завдання?

• чи можна ним скористатися?

• чи можна скористатися методом його вирішення?

• чи доцільно внести якийсь допоміжний елемент, щоб скористатися попереднім завданням?

• чи можна сформулювати завдання інакше, простіше?

• чи можна придумати доступніше, загальніше, частковіше, аналогічне завдання?