• чи можна вирішити частину завдання, виконати частину умови?
• чи всі дані і умови виконані?
• чи взято до уваги всі поняття, що є у завданні? Здійснення плану:
• реалізуючи план рішення, контролюйте свої кроки.
• чи зумієте Ви довести його правильність? Контроль і самоконтроль одержаного рішення:
• чи можна перевірити результат?
• чи можна перевірити процес рішення?
• чи можна одержати цей же результат іншим способом?
• чи можна перевірити правильність одержаного результату?
• чи можна в якомусь іншому завданні використати одержаний результат?
• чи можна вирішити завдання, протилежне цьому?
Метод інверсії
Проблему часто можна вирішити, змінивши напрям пошуку на протилежний, тобто такий, що суперечить сучасним традиційним поглядам, які обумовлені логікою і здоровим глуздом.
Класичний приклад інверсії- винахід ракети К. Ціолковським. Він вирішив, що придумав гармату, але гармату, що літає, з тонкими стінами і таку, що випускає замість ядер гази.
С.І Метод інверсії базується на принципі дуалізму (двоякості), діалектичної єдності і оптимального використання протилежних (прямих і зворотніх) процедур творчого мислення, діалектичного підходу до аналізу об'єкта дослідження
Рекомендації для керівника:
• заохочувати членів групи до неодноразового переформулювання проблеми з метою її осмислення;
• паралельно з прямим завданням пропонувати зворотнє;
• дотримуватися діалектики аналізу і синтезу розмірковувань;
• пропонувати членам групи в процесі вирішення проблеми використати протилежні процедури.
Рекомендації для членів групи:
• пам'ятати, що інверсія - це пошук ідеї в напрямах, протилежних традиційним поглядам, переконанням, здоровому глузду, формальній логіці;
• починати вирішення завдання із спроби його переформулювання;
• до будь-якого завдання шукати контрідею;
• вирішуючи завдання, намагатися використати протилежні процедури, засоби.
Щоб активно застосувати цей метод, треба розвивати творчі здібності, володіти базовими знаннями і навиками.
Метод особистої аналогії
Метод особистої аналогії передбачає заміщення об'єкта (процесу), що вивчається іншою особою. Об'єкту дослідження приписують свої почуття, емоції, цілі, функції тощо. Так досягається можливість злиття з об'єктом, його відчуттями
За допомогою методу можна:
• розвивати уяву, фантазію (образне мислення), і на цій основі одержувати оригінальне вирішення проблеми;
• "дослідити" об'єкт зацікавлення, не витрачаючи засоби і ресурси. Використовуючи метод, можна одержати тільки ідею вирішення проблеми.
Метод номінальної групи [8 ст.11].
Цей метод використовується для вибору найкращих варіантів вирішення проблеми. Кількість членів групи від 6 до 15, тривалість роботи групи до 5 годин.
Груповий спосіб ухвалення рішення виконується так:
1. Члени групи зустрічаються, але дискусія не розпочинається доти, доки не з'ясовано проблеми і доки кожен у письмовій формі не висловить свої ідеї.
2. Кожен член пропонує одну ідею, і поки не висловляться всі ідеї, дискусія не проводиться.
3. Групове обговорення покликане увиразнити і оцінити ідеї.
4. Кожен член оцінює кожну ідею з остаточним рішенням, що грунтується на ідеї, яка визнана кращою.
Цей спосіб зводить до мінімуму проблеми міжособового спілкування, сприяє досягненню згоди без занадто великих зволікань, зумовлених обговореннями.
Метод 365 [9 ст.300с.]
Група із шести учасників формулює задану проблему. Кожен із учасників записує у формуляри три пропозиції з вирішення проблеми (упродовж 5 хвилин) і передає формуляри сусіду. Сусід не бере до уваги пропозиції свого попередника, а під іншими записами на трьох берегах вносить ще три власних пропозиції. Ці пропозиції використовуються надалі для розробки записаних рішень, але можуть вписуватися й інші. Процес закінчується тоді, коли учасники опрацювали всі формуляри.
Метод Кептнера-Трего
Метод Кептнера-Трего (КТ) спрямований на пошук ефективних, дієвих і економних шляхів виправлення відхилень від норми. Він не вимагає високої творчості, а зорієнтований на послідовний раціональний аналіз.
Метод КТ передбачає одержання відповідей на такі запитання:
1. У чому полягає проблема або відхилення?
2. Де це зазвичай трапляється?
3. Коли це відбувається або відбулося?
4. Як давно відбувся процес, коли вперше з'явилася ця проблема?
5. Як часто таке трапляється?
6. Наскільки ця проблема обширна?
Навіть якщо Ви не зможете розпізнати причини, Ви все одно з'ясуєте дещо важливе. Якщо Ви повинні виправити ситуацію, що вийшла з-під контролю, Вам потрібно знайти причину, порівнюючи те, що відбулося, і т є, чого ще не відбулося.
Отже, у Вашому аналізі поряд із кожним фактом, який вказує на те, що відбувається, необхідно розглянути ще один - з протилежними свідченнями. У табл. 5.1 наведено просту інструкційну картку для реалізації методики КТ.
Розглянемо застосування методу Кептнера-Трего на прикладі 5.6.
Приклад 5.6
У місті N, навпроти універсаму (65 м), є відрізок вулиці, який за останні три роки ремонтували 6 разів. Щовесни, а також після дощів, ця ділянка вулиці перетворюється на непрохідне болото; на ній утворюються глибокі ями, що робить експлуатацію вулиці неможливою. Мер міста N звинувачує дорожників у безвідповідальності і неякісному ремонті вулиці, ті, своєю чергою, захищаючи себе, аргументують, що інші ділянки вулиці, які вони обслуговують перебувають у відмінному стані. Зростає соціальне напруження між мешканцями міста і міською владою. У цей конфлікт втручається все більше мешканців міста, управлінців, фахівців. Однак за три роки цю проблему так і не було вирішено.
Таблиця 1.7. Відхилення чи дефект
| Запитання | Дефект присутній | Дефект відсутній | Відмінності між присутістю та відсутністю дефекту | Зміни, що могли б помітити ці відмінності | ||
| Ідентфікація | Якого товару (послуги) стосується проблемавідхилення? | |||||
| У чому полягає проблема? | ||||||
| Місце | У якій точці процесу спостерігаємо виникнення проблеми? | |||||
| знаходження | У якому параметрі об'єктаспостерігаємо виникнення проблеми? | |||||
| Часовий розрахунок | Коли вперше було зафіксовано виникнення проблеми? | |||||
| На якому етапі життєвого циклу об'єкту вперше зафіксовано виникнення проблеми? | ||||||
| Важливість | 3 якою частотою трапляється ця проблема? | |||||
| Наскільки довготривалими є наслідки? | ||||||
| Яка частина об'єкта є виражена | ||||||
Заповнимо таблицю 1.7 і побачимо, що:
1. Проблема порушена три роки тому навесні.
2. Часті ремонти не вирішили проблему, яка періодично поновлювалась.
3. Проїзд вулицею у певні періоди неможливий.
4. Проблеми почалися з часу аварії каналізаційної мережі універмагу.
5. Рішення про ремонт вулиці приймалось в умовах дефіциту часу і ресурсів.
Із вищесказаного можна зробити такі висновки:
1. Виникнення проблеми збігається з аварією каналізаційної мережі і має сезонний характер.
2. Можна припустити, що проблему створює поганий водовідвід або зруйнована каналізаційна мережа, що призводить до підмочування основи вулиці і її частого руйнування.
3. Розпочинати подальші ремонтні роботи доцільно лише після детального огляду основи дороги геологами і перевірки справності інженерних комунікацій.
Метод Мітчета. [15 ст.118 ст.]
Метод базується на застосуванні певних "нажимів мислення" для створення, контролю і застосування способу мислення для вирішення проблеми.
Цей метод передбачає застосування:
• стратегічних схем (діяти відповідно до стратегії);
• "образів" (уявляти проблему у формі схем, рисунків);
• "паралельних площин" (спостерігати за своїми думками під час їх "перехрещення");
• різних думок, поглядів;
• "основних елементів" (варіанти рішень, суджень, понять, тактик, відношень, перешкод).
Метод ліквідації безвихідних станів
У цьому методі передбачаються правила варіювання рішень: використовувати по іншому, пристосувати, модифікувати, посилити, послабити, замінити, переробити, об'єднати.
Інтуїтивний метод
В основі інтуїтивних процесів прийняття управлінських рішень є дослідження Бернарда про "логічні" та "нелогічні" методи прийняття рішень. Бернард висловлюється так: "... під "логічними" процесами я розумію свідоме мислення, яке може бути виражене за допомогою слів або інших символів, тобто "розмірковування". "Нелогічними "процесами я називаю розмірковування: процеси, які стають відомими лише завдяки рефлективній реакції, рішення або дії..." .
Бернард стверджує, що керівники, на відміну від науковців, рідко можуть дозволити собі приймати рішення на основі суворого раціонального аналізу і, значною мірою, покладаються на інтуїцію та рефлексивну реакцію, на ситуації, що вимагають прийняття рішення. Тому, в жодному випадку не доцільно нехтувати нелогічним та інтуїтивним аспектами цього процесу.
Чимало керівників саме так і приймають "рішення" з першої спроби, що може поставити під сумнів наукові методи менеджменту.
Висновок
Отже, є певний простір стилів прийняття рішень, який має тісне поєднання логічних та інтуїтивних навиків. Найімовірніше основним чинником, що визначає, яка стала комбінація навиків буде найефективнішою, є тип проблеми, що підлягає рішенню.
1. Методи - це організація прийомів і способів діяльності, що дає змогу людям досягти поставлених цілей, за умови врахування об'єктивних законів і закономірностей суспільного розвитку. Методи взаємопов'язані між собою і взаємообумовлені вже в силу того, що суб'єктом і об'єктом прийняття УР є людина, що перебувала на певному рівні ієрархії управління.