2. Розрізняють методи групового та індивідуального прийняття управлінських рішень. У цій роботі розглядаються лише деякі методи, які найчастіше використовуються у практиці управління.
3. Для вирішення слабоформалізованих проблем застосовуються евристичні методи, які активізують творчу діяльність людей, що приймають УР. До цих методів належать: метод „мозкового штурму”, метод Дельфи, метод ключових питань, метод вільних асоціацій, метод інверсії, метод особистої аналогії, метод номінальної групи, модель рішень Врума-Інтона, метод особистої аналогії, метод 635, метод Кептнера-Трего.
4.Часто при прийнятті УР застосовуються методи індивідуальної роботи: очікування натхнення, метод Мітчета, метод ліквідації безвихідних станів, інтуїтивний метод.
5.Методи групової діяльності мають ту перевагу, що вони посилюють процес розбудови команди за допомогою знаходження згоди між різними фахівцями і відділами організації, активізують колективну відповідальність за наслідки прийняття УР.
6.Індивідуальні методи ПУР доцільно використовувати для стандартних ситуацій, в умовах дефіциту часу на прийняття УР, а також при наявності висококваліфікованих управлінців, які мають великий досвід і добре розвинуту інтуїцію.
РОЗДІЛ 2. МІЖГАЛУЗЕВА КООРДИНАЦІЯ ДІЙ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРИЙНЯТТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ.
2.1 Управлінські рішення – результат діяльності органів місцевого самоврядування. Класифікація управлінських рішень
Управління соціальними системами відбувається шляхом прийняття та реалізації управлінських рішень, через які виявляється цілеспрямованість державного управління.
Рішення - це вольовий, свідомий акт суб'єкта управління, зміст якого полягає у виборі хоча б однієї із двох альтернатив.
Рішення в системі державного управління і місцевого самоврядування є дуже різноманітними і багаторівневими.
Прийняття рішень є центральним пунктом теорії у правління і служить для об'єднання інших функцій управління. На думку Т. Гордона, прийняття рішень - "основа основ державного управління, як і всієї організованої людської поведінки" [8ст.654].
У науковій літературі широко застосовується поняття "державно-управлінські рішення" (ДУПР) [9 ст.300 ], які характеризуються особливою важливістю і масштабністю, на відміну від множини інших рішень у системі державного управління, які за своєю значимістю і наслідками не можна вважати державно-управлінськими і для яких використовується термін "управлінські рішення" (УР) та "рішення".
Державно-управлінські рішення характеризуються такими ознаками:
• спрямованість на вирішення проблем державного рівня;
• прийняття вищими або центральними органами державної влади;
• оформлення у формі нормативно-правових актів, програмно-цільових документів (програм, проектів, концепцій, планів) та організаційно-розпорядчих рішень (доручень, штатних розписів і структур, інституцій тощо);
• приналежність до державно-управлінських відносин (є їх елементами);
• формування на їх основі державно-управлінських впливів;
• обов'язковість для виконання всіма зазначеними в них особами, підприємствами, органами влади;
• першочергове забезпечення необхідними державними ресурсами. Державно-управлінські рішення передбачають:
• визначення та реалізацію державних цілей і стратегій їх досягнення;
• державну політику; організацію державної влади;
• визначення пріоритетів цілей та функцій держави у певний період її розвитку;
• коригування і реалізацію державної політики та окремих її складових;
• формування щорічних державних бюджетів та планів соціально-економічного розвитку;
• реформування державної служби тощо.
Загальну класифікаційну схему ДУПР, розроблену В. Вакуменком [16 ст.160] і доповнену нами у частині контрольно-наглядових рішень, наведено у табл. 1.1.
Таблиця 1.1
Загальна класифікаційна схема державно-управлінських рішень
| Форми ДУПР | Напрями ДУПР | ||
| 3 проблем державного будівництва | 3 проблем формуванняДержавної політики | 3 проблем реалізації державної політики | |
| Нормативно-правові | Нормативно-правові ДУШ5 із проблем державного будівництва | Нормативно-правові ДУПР із проблем формування державної політики | Нормативно-правові ДУПР із проблем реалізації державної політики |
| Програм нo-цільові | Програмно-цільові ДУПР із проблем державного будівництва | Програмно-цільові ДУПР із проблем формування державної політики | Програмно-цільові ДУПР із проблем реалізації державної політики |
| Організа-ційно-розпорядчі | Організа-ційно-озпорядчі ДУПР із проблем державного будівництва | Організа-ційно-розпорядчі ДУПР із проблем формування державної політики | Організаційно-розпорядчі ДУПР із проблем реалізації державної політики |
| Контрольно-наглядові | Контрольно-наглядові ДУПР із проблем державного будівництва | Контрольно-наглядові ДУПР із проблем формування державної політики | Контрольно-наглядові ДУПР із проблем реалізації державної політики |
Базуючись на ДУПР, органи державного управління і місцевого самоврядування приймають свої рішення, які спрямовані на реалізацію державної політики на місцях.
1.2 Теоретичні основи розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень
Теорія прийняття управлінських рішень (ПУР) - це система знань, що відображає сутність понять "закономірність" і "рішення". "Рішення, розробляються, приймаються і реалізовуються. Основними рисами теорії ПУР повинні бути об'єктивна істина, логічна цілісність, формальна несуперечливість, здатність до розвитку, відносна самостійність, активний вплив на практику".
Необхідною умовою формування теорії ПУР як складової теорії управління є точне визначення її предмета, меж, форм і методів дослідження.
Треба мати на увазі, що ухвалення рішень не є тотожним рішенню. Останнє - це результат ухвалення рішень.
Ухвалення рішень передбачає вибір однієї альтернативи з кількох. Якщо немає вибору, то ухвалення рішень неможливе, бо рішення вже ухвалив хтось інший.
Прийняття рішень (ПР) - це процес, завдяки якому виробляється лінія поведінки як вирішення конкретної проблеми. Ключовими поняттями тут є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Процес прийняття рішень має на меті вирішення проблеми.
Предметом дослідження теорії ПУР є закони (закономірності) управлінської діяльності, її організаційні форми, технології і методи, принципи управління, сутність і зміст рішення.
Об'єктом теорії ПУР є системна діяльність керівників і персоналу управління в процесі розробки, прийняття і реалізації рішень.
Предмет теорії ПУР досліджується з різних боків, що є окремими взаємопов'язаними аспектами, а саме: методологічними, організаційними, економічними, технологічними, соціально-психологічними і правовими [14 ст245].
Методологічні аспекти ПУР відображають єдність і цілісність наукових знань для теорії ПУР.
Організаційні аспекти відображають стан і перспективи розвитку організаційної і функціональної структури органів управління різних ієрархічних рівнів.
Економічні аспекти ПУР з'ясовують вплив економічних чинників на ефективність соціальних систем.
Технологічні аспекти ПУР визначають рівень використовуваних техніки в управлінні, можливість створення людинно-машинних систем ПУР.
Соціально-технологічні аспекти відображають діяльність людей із різних боків у процесі ПУР.
Правові аспекти ПУР характеризують відносини між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в процесі прийняття УР.
Ця теорія виконує дві функції - пізнавальну і прогностичну.
Пізнавальна функція виявляється в розкритті сутності процесів ПУР, закономірностей і принципів, пояснює основні властивості і взаємозв'язки предмета дослідження.
Прогностична функція теорії ПУР полягає у визначенні тенденцій подальшого розвитку процесів і системи ПУР, організаційних форм і методів діяльності персоналу управління в процесі ПУР.
Основними завданнями теорії ПУР є:
• формування теоретичної бази і узагальнення досвіду у сфері ПУР;
• виявлення і дослідження об'єктивних закономірностей процесів ПУР і формування їх принципів;
• обгрунтування організаційних форм, методів і технологій прийняття і реалізації УР;
• розробка науково-практичних рекомендацій у сфері ПУР.
1.2.1 Основні підходи до розвитку теорії прийняття управлінських рішень
На сьогодні сформувалось два основних підходи до теорії і практики ПУР -натуралістичний і системодіяльний.
Натуралістичний підхід досліджує системи діяльності і мислення (що вивчають дійсність), базуючись на тих засобах і методах техніки і технології, процедур і операцій, які утворюють структуру "миследіяльності" і є основними формами її організації [16 ст.669].
Системодіяльний підхід дає змогу визначити, що таке об'єкт, який розглядається. Такий підхід забезпечує цілісне уявлення про систему, до якої належить організація людей, дає можливість сформувати принципи розумової діяльності, методики дослідження.
На сьогодні сформульовані принципи діалектичної логіки, з урахуванням яких можна науково обґрунтувати управлінські рішення. Розглянемо ці принципи.
Об'єктивність дослідження - це вихідний принцип будь-якого пізнання, він вимагає розгляду ПУР без елементів суб'єктивізму, особистої, групової чи корпоративної обмеженості.
Всесторонність дослідження об'єкта. Ця вимога є наслідком виконання законів діалектичної логіки про всезагальний зв'язок і взаємозалежність явищ. Цей принцип охоплює сходження від абстрактного до конкретного, від явищ - до сутності.