11
утворюватись батьківські комітети . Вони покликані надавати допомогу
освітньо-виховному закладу, а також сім’ям у вихованні дітей .
Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її талантів, здібностей, нахилів. Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Правові організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначає Закон України < Про загальну середню освіту > від 13 травня 1999р. Систему загальної середньої освіти становлять :
загальноосвітні навчальні заклади всіх типів і форм власності ;
навчально-виробничі комбінати;
позашкільні заклади ;
науково-методичні установи та органи управління системою загальної середньої освіти;
професійно-технічні та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації що надають повну загальну середню освіту.
Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут який затверджується власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних закладів – відповідним органом управління освітою)та реєструється місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування .
Управління системою загальної середньої освіти здійснюється Міністерством освіти і науки України ,іншими центральними органами виконавчої влади , яким підпорядковані навчальні заклади , Міністерством освіти АР Крим , відповідними органами управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських ,районних , районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. А також органами місцевого самоврядування .
Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей , учнівської та студентської молоді , задоволення їх інтересів і потреб у професійному визначенні . Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти , сім’єю ,трудовими колективами ,громадськими організаціями, товариствами, фондами. До позашкільних закладів освіти належать: палаци , центри , учнівські та студентські клуби , школи мистецтв , студії бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним закладам освіти надаються спортивні об’єкти, культурні, оздоровчі заклади безплатно та на пільгових умовах .Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань , інтересів, здібностей,
12
перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Правові, організаційні та фінансові засади її функціонування і розвитку визначає Закон України < Про професійно-технічну освіту > від 10 лютого 1998р.
Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, навчально-методичних, наукових , навчально-виробничих, навчально – комерційних ,культурно-освітніх , фізкультурно- оздоровчих та інших підприємств ,установ, організацій.
До державних органів управління професійно-технічною освітою належать:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти;
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади ;
Рада міністрів АР Крим обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою;
міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.
Професійно -технічними навчальними закладами освіти є:професійно-технічне училище відповідного профілю , професійно-художнє училище, училище-агрофірма , вище професійне училище ,навчально-виробничий центр , центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів інші заклади, що надають профтехосвіту.
Вища освіта забезпечує фундаментальну , наукову ,професійну та практичну підготовку. Вищими закладами освіти є:
технікум (училище) , коледж , інститут , консерваторія , академія , університет
Управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (президент), начальник, директор. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень :
- вирішує питання діяльності вищого навчального закладу
затверджує його структуру і штатний розпис
- видає накази і розпорядження обов’язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу
- представляє вищий навчальний заклад у державних та інших органах відповідає за результати його діяльності перед органом управління у підпорядкуванні якого перебуває цей заклад
- є розпорядником майна і коштів
- виконує кошторис укладає угоди дає доручення відкриває банківські рахунки
- приймає на роботу та звільняє з роботи працівників та визначає їх функціональні обов’язки
13
- формує контингент осіб що навчаються у вищому навчальному закладі
- відраховує та поновлює на навчання осіб які навчаються у закладі
- контролює виконання навчальних планів і програм
- здійснює контроль за якістю роботи викладачів організацією навчально- виховної та культурно-масової роботи
- разом із профспілковими організаціями подає на затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує його. [1]
Для вирішення основних питань діяльності вищого закладу освіти відповідно до його статуту створюються робочі та дорадчі органи:
робочі органи – ректорат, деканати , адміністративна рада, приймальна комісія;
дорадчі органи – вчена рада , педагогічна рада , бюджетно-фінансова комісія.
Положення про робочі та дорадчі органи та їх функції затверджуються наказом керівника вищого закладу освіти.
Також особами що навчаються у вищих навчальних закладах можуть створюватись власні органи самоврядування для вирішення питань що не належать за статутом до компетенції керівництва та статутних органів самоврядування.
Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів ) забезпечує одержання нової кваліфікації , нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої освіти і досвіду, практичної роботи поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю та професією. Така освіта здійснюється закладами післядипломної освіти на договірних засадах з підприємствами , установами, організаціями з урахуванням державного контракту ( замовлення).
До закладів післядипломної освіти належать:
* академії ,інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки , вдосконалення ;
* підрозділи вищих закладів освіти ( філіали , факультети, відділення);
* професійно-технічні заклади освіти ;
* відповідні підрозділи в організаціях і на підприємствах.
Заклади освіти , наукові установи системи освіти ,органи державного управління освітою мають право укладати договори про співробітництво,
1. Закон України < Про вищу освіту > від 17 січня 2002р. № 2984-III
14
встановлювати прямі зв’язки із закладами освіти ,науковими установами
системи освіти зарубіжних країн , міжнародними організаціями , фондами відповідно до чинного законодавства України.
IV. Правові засади управління наукою.
Наука – це діяльність із планування, організації і проведення фундаментальних , пошукових ,прикладних науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і здійснення інноваційної діяльності .
Держава надає пріоритетну підтримку розвитку науки як визначального джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти , створюючи необхідні умови для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності , забезпечуючи використання досягнень науки і техніки для розв’язування соціальних , економічних , культурних та ін. проблем. Згідно з ст. 54 Конституції України держава сприяє розвиткові науки встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.
Правові основи формування державної політики у галузі науки та науково-технічної діяльності започаткував Закон України < Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності > від 13 грудня 1991р. Цей закон поставив перед українською наукою якісно оновлені завдання , визначив механізми створення умов для підвищення ефективності науково-технічної діяльності , прискорення практичної реалізації конкретних наукових результатів впровадження вжиття науково-технічних досягнень .
Згідно з цим законом державне управління і регулювання науковою діяльністю здійснюється за принципами:
органічної єдності науково-технічного економічного соціального та духовного розвитку суспільства