Усе це сприяло тому, що в надрах сучасної лінгвістики зародилася нова дисципліна - термінознавство, яка поступово уточнює свої самостійні функції на стикові декількох наук - лінгвістики, логіки й відповідних науково-технічних спеціальностей.
Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів кілька вимог. Найважливіші з них:
термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;
термін має бути систематичним;
для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідні поняття;
терміну властива відносна незалежність від контексту;
термін повинен бути точним;
термін має бути коротким, хоча дана вимога часто вступає в протиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;
термін має прагнути до однозначності в межах однієї терміносистеми;
для термінології характерна синонімічність;
терміни експресивно нейтральні [16, ст.38]
Термін - це неізольована, залежна одиниця загальновживаної мови, якості якої притаманні іншим одиницям мови та складають повноцінну частину загального складу мовлення, властивості якої проступають більш визначено та відповідають вимогам професійного спілкування та розуміння.
Отже, правильніше буде казати про бажаний набір властивостей терміна порівняно із загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи іншої особливості в межах різних сфер мови; можна наголошувати на бажаних якостях термінологічної одиниці, але не можна вважати її неповноцінною чи непотрібною лише тому, що в неї відсутня та чи інша якість, хоча даний термін давно застосовується користувачами.
Правильним є розмежування "професіоналізмів" і "термінів", які разом складають поняття спеціальної підмови. Розташовуючись один поряд з іншим, терміни, однак, мають більш упорядкований і нормалізований характер, тоді як професіоналізми є напівофіційними лексичними одиницями, які застосовуються вузьким колом спеціалістів, причому винятково в розмовній мові [16, ст.38].
Професійною лексикою називають слова і мовні звороти, що вживаються представниками певних професій, але не належать до термінів [16, с.38-39].
Отже, професіоналізми - слова, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі та ін. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.
На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни - це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми - конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії.
Здебільшого професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).
Професіоналізми, як відомо, використовують також у літературі з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах [15, с.145].
Таким чином, поняття "термінологія", "терміносистема", "термін" та "професіоналізм" є достатньо визначеними у сучасній лінгвістиці та перекладознавстві, що дозволяє проводити дослідження в межах обраної нами теми.
Хоча в укладеному нами словнику термінів будівельної техніки і немає професіоналізмів, бо матеріалом для вибірки термінологічних одиниць слугували письмові фахові тексти та словники, професійна лексика все ж існує у повсякденному спілкуванні людей, які працюють з будівельною технікою.
Специфіка терміна, що відмежовує його від інших слів мови, полягає в особливому призначенні, функції терміна - по можливості чітко називати спеціальні поняття. Отже, термін - це насамперед функціональна одиниця мови. Бернард Шоу з властивою йому дотепністю визначав термінологію як "змову присвячених", підкреслюючи тим самим замкнутий, різко обмежений характер поширення спеціальної лексики, що доступна лише обраним, людям які розуміють специфіку тієї чи іншої галузі знання.
Кількість термінів у розвинених мовах багатократно перевищує чисельність загальновживаних слів і досягає зараз кількох мільйонів лексичних одиниць.
Сьогодні у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять терміни в таких галузях науки, як комп’ютерна техніка, біохімія, кібернетика, мікробіологія, хімія тощо. Адже поняття, які з’являються в науці, вимагають появи нових термінів.
Не менш образно відзначено цю властивість термінів та термінології в німецькій мові (Fach-Chinesisch - "професійно-китайська мова"), та й саме слово "термін" (від латинської terminus - “границя", “межа”) семантично підкреслює поняття обмеженості, відособленості [37, с.13].
Термінологічні одиниці надходять до мови різними шляхами. Перший шлях - надання статусу термінів загальновживаними лексичним одиницям рідної мови. Такий варіант утворення термінів не завжди є позитивним, оскільки тут часто мають місце переосмислення, метонімічне перенесення, коли слову приписується якесь нове значення (наприклад, терміни плече, ланцюг тощо).
З метою диференціації подібних лексичних одиниць терміни часто змінюють форму написання, вимови тощо, оскільки вони не дані в мові самі по собі, а діють в міру усвідомлення їхньої необхідності. М.Н. Володина стверджує, що термінологічна номінація - цілеспрямований, творчий процес, обумовлений взаємодією зовнішніх і внутрішніх мовних факторів. Але термінологічна номінація відноситься не лише до вказаного шляху, а до всіх [8, с.47].
Будучи мовним вираженням спеціальних понять, терміни утворюються відповідно до законів конкретної мови. "Термінологія народжується й еволюціонує на ґрунті конкретної мови, і творці термінології є носіями цієї мови" [8, с.47].
Однак специфіка терміна накладає свій відбиток і на термінологічну номінацію, особливості якої певною мірою сприяють тому, що термінологія, найтіснішим образом зв'язана з національною загальнолітературною мовою, являє собою явище, достатньо самостійне не тільки у функціональному, але й у структурному плані.
М.Н. Володина, посилаючись на роботи інших вчених, виділяє три моменти, що нерідко супроводжують формування нового терміна [8, с.65].
По-перше, це широко розповсюджене в науці використання "старого" найменування для позначення нового явища, засноване на принципі "переносу значення за аналогією понять". У міру того, як нове досягнення науки і техніки оформляється в самостійне явище, що одержало широке визнання, виникає нагальна потреба в спеціальній назві для вираження зв'язаного з ним поняття. Так, Галілео Галілей називав створений ним телескоп загальновживаним словом occiale (окуляри),і тільки багато пізніше член академії Лінчі Демісіані запропонував спеціальний термін telescopium для позначення нового винаходу.
Прагнення називати предмет чи явище, що становлять собою єдине ціле, не словосполученням, а одним словом, відрізняє і термінологічну номінацію.
По-третє, існує примітне явище, пов'язане з формуванням термінів, що виражають ключові поняття якої-небудь галузі науки і техніки. Маються на увазі випадки найменування нових понять, для яких у тій чи іншій мові "заготовлені" свої назви.
Так, слово "літак" було відомо в російській мові задовго до появи авіації. Поряд з казковим "килимом - літаком" стародавнє російське слово самолет (рос), у значення якого покладена ідея самостійного польоту, використовувалося також для позначення різного роду швидкорухаючихся пристроїв і швидкісного транспорту. Німецьке слово Schreibmaschine (друкарська машинка) було запропоновано одним з учених ще в 1789 р., хоча винахід самої машинки відбувся значно пізніше.
Подібні мовні явища узяті на озброєння представниками ідеалістичного напрямку в мовознавстві.Л. Вайсгербер, зокрема, використовує дані факти мови для захисту свого формулювання: "Слова раніш речей" [8, с.65].
Більш популярним та виправданим є утворення термінів шляхом запозичення з інших мов. На різних етапах становлення суспільства терміни запозичуються з різних мов, що зумовлюється різними історичними умовами. Так, музична та комерційна термінологія провідних європейських мов є, в основному, італійського походження (легато, адажіо та ін), театральна та поштова - французького (антракт, бандероль), спортивна - англійського (футбол, ринг). Навігаційна термінологія в українській, російській, англійській та деяких інших мовах складається з голандських лексичних елементів. Загально технічна, реміснича та військова термінологія багатьох мов має численні запозичення з німецької мови (плац, еркер, стандарт).
Особливий тип запозичень - вживання слів і словотворчих моделей грецької та латинської мов. Такі терміни утворюються на різних етапах розвитку мови і в різних терміносферах. В деяких субмовах не завжди можна віддати перевагу тільки одній мові. Надто у теперішній час нерідко нові терміни утворюються за змішаним типом: один корінь грецького походження, інший - латинського (наприклад, слово "термінологія" складається з латинського та грецького елементів).