Нарахування регулярного збору до Фонду здійснюється банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду двічі на рік по 0,25 відсотка загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року.
Встановлення спеціального збору до Фонду здійснюється, якщо поточні доходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань щодо обслуговування та погашення залучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладникам банків – учасників (тимчасових учасників) Фонду. Рішення про встановлення спеціального збору приймає адміністративна рада за погодженням з Національним банком України. Загальний розмір спеціальних зборів, сплачених банками – учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду протягом року (в разі вичерпання фінансових можливостей Фонду для виконання покладених на нього завдань), не повинен перевищувати розміру щорічного регулярного збору з банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду.
Національний банк України має право надавати Фонду кредит під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції строком на п'ять років.
Вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.
Ліквідатор банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду має надати Фонду протягом двадцяти робочих днів з дня настання недоступності вкладів повний перелік вкладників[12], які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із визначенням їх розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню відповідно до цього Закону.
На підставі одержаного від ліквідатора банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду переліку вкладників із визначенням розрахункової суми, яка підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Фонд у місячний строк перевіряє подані розрахунки з урахуванням вимог статті 4 цього Закону та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам. Фонд протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб повідомляє вкладників через офіційні засоби масової інформації. З дня настання недоступності вкладів припиняється нарахування відсотків за ними.
Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Строк позовної давності по зверненнях вкладників становить три роки.
3.2 Нормативне регулювання діяльності спеціалізованих ощадних та інвестиційних банків України
Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків [8].
Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу, пов`язаного з іпотекою, інвестиційною діяльністю, кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, – якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Спеціалізованим банкам та уповноваженим банкам, що спеціалізуються на здійсненні однієї чи декількох банківських операцій, залучають кошти фізичних осіб для довгострокового кредитування будівництва житла, у зв`язку із концентрацією ризиків установлюються спеціальні (підвищені) значення економічних нормативів для забезпечення більш високого, порівняно з універсальними банками, рівня адекватності регулятивного та основного капіталу, рівня ліквідності та запобігання надмірному перекладанню банками ризиків на своїх кредиторів (вкладників).
Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) – не менше ніж 30 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) – не більше ніж 5 відсотків;
нормативу максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), – не більше ніж 2 відсотки;
нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), – не більше ніж 20 відсотків.
Для спеціалізованих інвестиційних банків установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) – не менше ніж 20 відсотків;
нормативу адекватності основного капіталу (Н3) – не менше ніж 12 відсотків;
нормативу загальної суми інвестування (Н12) – не більше ніж 90 відсотків;
залучення вкладів фізичних осіб має бути не більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.
Для уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються спеціальні значення таких економічних нормативів:
мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) – не менше ніж 35 відсотків від суми залучених коштів фізичних осіб та одночасно не менше ніж 5 млн. євро;
нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) – не менше ніж 18 відсотків;
нормативу адекватності основного капіталу (Н3) – не менше ніж 12 відсотків;
нормативу миттєвої ліквідності (Н4) – не менше ніж 30 відсотків.
Нормативні значення інших економічних нормативів для спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, установлюються такі самі, як для універсальних банків.
Залежно від виду спеціалізації вищезазначених спеціалізованих банків та уповноважених банків, що залучають кошти фізичних осіб для фінансування житлового будівництва, рівня капіталу банку Національний банк може висувати до них додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цих банків.
Залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками не може становити більше 5 відсотків регулятивного капіталу банку.
До зобов`язань банку за вкладами фізичних осіб належать:
поточні рахунки фізичних осіб;
кошти фізичних осіб у довірчому управлінні;
кошти в розрахунках фізичних осіб;
кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;
нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;
короткострокові депозити фізичних осіб;
довгострокові депозити фізичних осіб;
нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;
ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком (тільки у частині іменних ощадних сертифікатів);
нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком (тільки в частині іменних ощадних сертифікатів).
3.3 Аналіз впливу динаміки ставок обов‘язкового резервування та облікових ставок НБУ на процентну політику залучення вкладів населення
Облікова ставка НБУ, як єдиного емісійного банка України, є фактичною мінімальною ціною «на гроші» [2] в державі, оскільки кредитна емісія – надання кредитів комерційним банкам, а, відповідно, і залучення депозитів виконується на її основі. Резервна норма обов'язкового резервування [12] – це дисконтний механізм регулювання Національним банком грошового мультиплікатора, тобто відношення загальної грошової маси, функціонуючої в державі – М3 до емітованого фактично Національним банком грошового агрегату – М1.
Як показують дані табл. В.1 – В.2 Додатку В за 2002–2005 роки:
– офіційна ціна на «гроші» – облікова ставка НБУ зменшилась з 12,5%
річних до 8–9% річних;
– ставки обов'язкового резервування залучених коштів зменшились з 14%
до 6–7%, при цьому для залучення довгострокових коштів в періоді
2003–2004 роки ставка обов'язкового резервування дорівнювала 0;
Відповідно, за даними табл. Г.1 – Г.4 Додатку Г ставки депозитів для вкладів фізичних осіб в національній валюті зменшились:
- з рівня 22% для 2001 року
- до рівня 18% у 2002 році
- до рівня 16% у 2003–2004 році
Подальше зниження ставок є неможливим, оскільки доходи вкладників стають альтернативно невигідними на фоні фактичної цінової інфляції на товари першої необхідності (15 – 30% на рік).
Таким чином, депозитна політика банків по залученню вкладів населення має певні протиріччя:
- вкладники вимагають якнайбільші ставки депозитів;
- позичальники кредитів вимагають зниження ставок кредитування, що відповідно не дає можливості підняття ставок на депозити;
- банки розпочали масову компанію залучення поточних низькопроцентних депозитів з використанням пластикових платіжних карток з незнижувальним залишком («псевдодепозит»);
- підвищення долі залучених високопроцентних строкових вкладів населення веде до зниження рентабельності роботи банків.
Висновки
Аналіз фінансових характеристик діяльності досліджуємого в курсовій роботі АКБ «Правекс-Банк» на фоні загальних характеристик та тенденцій розвитку банківської системи України виявив наступні особливості його розвитку за 2001–2005 роки:
1) При поступовому рості власного капіталу банку у 2001–2003 роках на +8,5%, обсяги залучених коштів у 2001–2003 роках зросли на + 114,6%, а у 2004–2005 роках банк пройшов кризисну стадію:
- за перших три квартали 2004 року обсяги залучених коштів зменшились на – 23%, а власний капітал зріс на + 37,8% за рахунок додаткових емісій (розширення акціонерного капіталу);
- у четвертому кварталі 2004 та першому кварталі 2005 року обсяги залучених коштів поступово зросли на + 6%, а власний капітал зріс на +9,9% за рахунок додаткової емісії;
2) Аналіз структури кредитно-інвестиційного портфелю АКБ «Правекс-Банк» за 2001–2005 роки показав: