Найбільше значення надається впливові шкідливих факторів у період вагітності і пологів. З пренатальних факторів ризику порізу нервової системи слід зазначити відхилення в стані здоров'я матері й акушерському анамнезі. До них відносяться конституціональні порушення, соматичні, ендокринні, інфекційні захворювання, шкідливі звички, повторні викидні, мертвородження, тривалий період безплідності ускладнення попередніх вагітностей і пологів, наявність у родині дітей з патологією нервової системи. До факторів ризику також відносяться: вік матері менш 18 і старше 30 років, хитливий соціально-економічний і родинний стан жінок, імунологічна несумісність матері і плоду, переношена вагітність, багатоплідна вагітність, низька маса тіла дитини при народженні. Шкідливий вплив на плід може робити прийом вагітними лікарських препаратів, стресові стани матері, пізні токсикози, погроза викидня, маткові кровотечі[6, 24, 29].
До шкідливих факторів, що несприятливо діють на плід внутріутробно, відносяться:
- Інфекційні захворювання, перенесені майбутньою матір'ю під час вагітності (вірусні інфекції, краснуха, токсикоз);
- Серцево-судинні і ендокринні порушення в матері;
- Токсикози вагітності;
- Несумісність крові матері і плоду по резус-факторі;
- Гемолітична хвороба (хвороба крові) немовлят, може виникнути в тих випадках, коли в матері кров резус-негативна, а в батька – резус-позитивний і плід успадкував приналежність батька. В основі гемолітичної хвороби лежить руйнування (гемоліз) еритроцитів плоду під впливом резус-антитіл матері. Захворювання плоду виникає в середньому в однієї з 25-30 резус-негативних жінок. З кожної наступної вагітністю імовірність резус-конфлікту підвищується;
- Психічні травми, у тому числі і негативні емоції;
- Фізіологічні фактори (перегрівання або переохолодження, дія вібрації, опромінення, у тому числі й ультрафіолетове у великих дозах);
- Деякі лікарські препарати;
- Екологічне неблагополуччя (забруднені відходами виробництва вода і повітря; зміст у продуктах харчування великої кількості нітратів, ядохімікатів, радіонуклідів, різних синтетичних добавок).
До інтранатальним факторам ризику відносяться асфіксія в родах і внутрічерепній родовій травмі[10, 13, 38].
В даний час, численними дослідженнями доведено, що більш 400 факторів можуть зробити вплив, що ушкоджує, на ЦНС плоду, що розвивається. Сполучення внутрішньоутробної патології з родовою травмою, вважається в даний час однієї з найбільш частих причин виникнення ДЦП.
Дія родової травми звичайно сполучиться з асфіксією (патологічним станом організму, що характеризується недоліком кисню в крові і надлишковому нагромадженні вуглекислоти, порушенням подиху, серцевої діяльності). Діти, що перенесли стан асфіксії й особливо клінічну смерть (відсутність подиху і серцевої діяльності), мається високий ступінь ризику виникнення ДЦП.
ДЦП може виникнути, і після народження в результаті перенесених нейроінфекції (менінгіту, енцефаліту), важких забитих місць голови [4, 33, 38].
У даній роботі розглядається атонічно-астатична (гіпотонічна, мозжечкова, атаксія) форма ДЦП. Від інших форм ДЦП відрізняється тим, що на перше місце виходить атаксія, під якою розуміють порушення координації рухів і рівноваги. Цей розлад виникає не відразу після народження дитини. На першому році життя звичайно відзначається лише загальна гіпотонія м'язів і відставання у фізичному розвитку (гіпотонічна форма ДЦП), і зовні діти схожі на хворих синдромом «млявої дитини» рисунок 1.1.
Маються також порушення координації рухів і рівноваги, але ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.
У положенні на спині дитина млява, малорухома. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Рух рук більш активні.
Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.
Один з частих, симптомів, що спостерігаються при даній формі ДЦП, – тремор рук і голови. Якщо з положення лежачи на животі дитина піднімається і спирається на руки, то з'являються качальні рухи тулуба і тремор голови. Останній нерідко спостерігається при ходьбі.
Тремор руки виникає, коли дитина намагається взяти в руку предмет. Сидіти тривалий час діти можуть тільки з підтримкою. Ходити такі хворі починають у 2-3 року. При цьому їхні рухи нескоординовані, хода хитлива. Дитина ходить і ходить на широко розставлених ногах, відводячи руки в сторони, робить багато додаткових рухів, щоб зберегти рівновагу.
Порушення координації рухів і рівноваги, ці симптоми не є домінуючими. Інша особливість цієї форми полягає в тім, що рухові порушення неодмінно сполучаться з різкою затримкою розвитку мови і психіки.
У положенні на спині дитина млявий, малорухомий. Тонус м'язів знижений, причому в руках менше, ніж у ногах. Руху рук більш активні.
Голову дитина починає тримати тільки після 6 місяців. Якщо його взяти під мишки, він не може удержати вертикальну позу, голова і тулуб нахилені вперед. У положенні на животі – не в змозі тримати голову протягом тривалого часу і спиратися на руки.
Сидіти дитина починає в півтора – два роки. У цьому положенні ноги широко розведені, повернені (роторовани) назовні. Виражені кіфоз грудного відділу хребта. Поза хитлива, тулуб розгойдується зі сторони убік. Стійкість з'являється у 4 – 6 років[4, 38].
Розладу координації рухів завжди супроводжуються чітко вираженим зниженням тонусу м'язів. Нерідко спостерігається не різко виражена затримка психічного розвитку.
Для оцінки ваги рухових проявів, були запропоновані наступні рівні патології рухового розвитку, по тім же принципам виділяють особливості мовних порушень, поєднуючи них у комплексі з руховими.
Виділяються:
- 0-й рівень. Хворий не формує позу сидячи, коштуючи, не повертається в положенні лежачи, не пересувається. Рухів у руках ні, або вони мінімальні. Важка дизартрія або анартрія. Збережені всі або більшість тонічних рефлексів. Олігофренія. Цей рівень типовий для хворих ДЦП у формі подвійній геміплегії.
- I рівень. Хворий пересувається зі сторонньою допомогою (підрівень «а») або з опорою на ходуни (подуровень «б»), самообслуговування відсутнє або часткове, у невеликому обсязі. Сидить у дефектній позі, з опорою, позу коштуючи не утримує. Збережені всі або частина тонічних рефлексів. Дизартрія, різна по вазі. Інтелект може бути знижений, можлива олігофренія, але може бути і нормальним, і ці діти можуть учитися по програмі масової школи.
- II рівень. Хворий пересувається з опорою на милиці або тростини («а»), самообслуговування незначне обмежено через патологічні установки в суглобах рук або гіперкінезів, атаксії. Сідає і сидить сам у дефектній позі, позу стоячи може створити з працею, але неї без підтримки не утримує. Мова може бути дизартрична у 60 – 70% хворих. Інтелект може бути нормальним, у 20 – 30% випадків – олігофренія в ступені дебільності. Тонічні рефлекси частково збережені.
- III рівень. Ходьба дефектною ходою, але самостійна на короткі відстані без додаткової опори («а»), або на значні відстані («б»). Функція рук порушена незначно, самообслуговування повне, утруднена тільки дрібна моторика. Інтелект нормальний, трохи знижений, або ж олігофренія в ступені дебільності в 15 – 20% випадків. Дизартрія в 45 – 50% випадків. Тонічні патологічні рефлекси можуть відсутні, але їхнього наслідку у формі патологічних сінергій збережені[4, 13,24].
1.3. Лікувальна дія фізичної культури при реабілітації дітей з атонічно-астатичною формою ДЦП.
Лікувальна фізична культура – ЛФК (кінезотерапія, фізична реабілітація) являє собою вид діяльності, заснованої на природно-біологічній потребі організму – русі. Інформація про рух від пропріоцептивного нервового апарата сухожиль, м'язів і суглобних сумок (почуття кінестезії) у ЦНС постійно зіставляється і коректується з одночасно надходить інформацією від органів почуттів – зорового, слухового, вестибулярного й іншого аналізаторів, тобто під час будь-якого руху постійно здійснюється зворотний зв'язок або сенсорна корекція. У здійсненні виправлень до руху за допомогою органів почуттів у різних випадках у різному ступені беруть участь усі види чутливості, тому дефект найбільш необхідних для руху видів чутливості і забезпечуваних ними сенсорних корекцій веде до важких порушень рухової координації [3,5,11,34].
При дитячому церебральному паралічі (ДЦП) порушення рухової сфери виявляються у виді розладів регуляції м'язового тонусу, впливу патологічних тонічних рефлексів або наслідків їхнього впливу. Вони сумістяться з недорозвиненням або патологією системи пропріорецепції м'язів, суглобів, зв'язувань, що забезпечують потік аферентних імпульсів у мозок, тобто з патологією кінестезії – здатністю відчувати розташування частин тіла у просторі, на основі якої будується сприйняття схеми тіла, схеми поз і рухів. У зв'язку з цим процес перебудови патологічних поз і рухів у дітей із ДЦП, як правило, відбувається довгостроково і важко, оскільки стара, закріплена патологічна схема тіла для їхнього сприйняття є зручна і звичної, а всяка спроба нормалізувати порочне положення викликає відчуття дискомфорту і нової, незвичної дії.
Розладу кінестезії впливають і на процес освоєння маніпуляцій із предметами, що стає причиною недостатності активного дотику, негативно позначається на розвитку пізнавальної діяльності і рівні психічного розвитку хворої дитини [6, 15, 17, 30]. Рухові розлади і патологія кінестезії часто збільшуються патологією органів зорами слуху, що є причиною неправильного формування просторових представлень. Порушення погодженості дій руки й око або координації очей – рука відбивають на розвитку навичок самообслуговування і навчальних навичок. Виникає залежність дитини від навколишніх дорослих, пасивність, порушуються процеси становлення мотивації. Розладу загальної моторики, як і подиху, часто тісно зв'язані з мовними розладами. Порушеннями функції вестибулярного апарата багато в чому визначається патологія анти гравітаційного тонусу, що виявляється у хворого ДЦП у вертикальному положенні (сидячи, стоячи, у ходьбі) – страждає рефлекторний механізм, що забезпечує збереження рівноваги. У такий спосіб діти з церебральним паралічем – це діти з множинними порушеннями, що ведучими серед яких є рухові і чуттєві (сенсорні) розлади.