Комп'ютер надає вчителеві великий резерв технічної й технологічної підтримки, що вивільняє значну частину його часу саме для живого спілкування з учнями, і дає можливість зробити це спілкування навіть більше близьким і людяним, чим раніше.
1) Комп'ютер замикає на собі більшу частину контрольних функцій й оперативних реакцій на помилки учня. Всі помилки негайно фіксуються комп'ютером, але стають у значній мірі приватною справою учнів, а не приводом для одержання ними негативних емоцій. Учитель стає більше вільний і позитивний у своєму відношенні до дітей.
2) Комп'ютер, вступаючи з учнем у партнерські відносини, дозволяє кожному учневі встановлювати найбільш сприятливий для себе темп і ритм навчальної діяльності, і звільняє вчителя від необхідності постійно контролювати й активізувати цей процес.
3) Звільнившись від завдань безперервної дріб'язкової опіки, учитель одержує більшу можливість бачити обстановку в цілому й приділяти індивідуальну увагу кожному окремому учневі.
Таким чином, ПК не тільки не перешкоджає педагогічному спілкуванню, а навпаки - відкриває для нього значно більші можливості; потрібно тільки їх бачити й правильно користуватися.
- "не завжди підвищує ефективність навчального процесу;
- нераціонально використається;
- його роль зводиться до «перекидання сторінок»;
- комп'ютер не стимулює школярів до інтелектуальної діяльності, знижує ефективність роботи пам'яті й мислення й загальний творчий потенціал (особливо в молодшому шкільному віці);
- надає розважальний характер навчанню на шкоду систематичному й послідовному засвоєнню необхідних знань." ( 25-7)
У наведеній цитаті жодне з висловлень не витримує ніякої критики. Як правило, такі висловлення робляться людьми, які або просто не працювали із ПК і всерйоз не знають предмета дискусії, або тими, хто просто не хоче або не може вкласти в підготовку комп'ютерних матеріалів належну міру власної праці й таланта. Щоб сховати власну бездіяльність, вони намагаються "науково" довести, що цього взагалі не слід робити.
Крім сказаного, у число функцій, що змінилися, педагога входить надзвичайно складне завдання - у нових умовах зберегти за собою роль "ідейного наставника", "лоцмана у світі знань", старшого товариша й авторитетного порадника. Педагогові буде необхідно враховувати той факт, що учні, завдяки можливостям комп'ютерних комунікацій, знають не те й не тільки те, що їм звичайно задавалося на уроках, а іноді й взагалі знайомі з такими речами, про які педагог не має подання. Це - нормальна, природна ситуація нової педагогіки, прямий результат комп'ютеризації й характерна риса нової парадигми навчання. Від педагога в таких умовах буде потрібно не абсолютне "всезнайство" (його не може бути!), а мудре розуміння зв'язку явищ, їх наукової й життєвої значимості. До такого розуміння своєї ролі в цей час готовий далеко не кожен учитель, і вузівська система підготовки вчителів поки ще прямо на це не орієнтується.
Природно, що все це реалізується при гарному технічному, програмному й методичному забезпеченні уроку, а сам учитель повинен досить невимушено володіти загальними навичками роботи з комп'ютером і правильно усвідомлювати свою роль, що змінилася.
Основними функціями викладача в навчальному процесі із застосуванням ПК є: відбір навчального матеріалу й завдань, планування процесу навчання, розробка форм пред'явлення інформації тим, яких навчають,, контроль навчання матеріалу, корекція процесу навчання. Розглянемо коротко особливості реалізації цих функцій.
Функція відбору матеріалу й завдань є найбільш складною й творчою. Тут чільну роль грає досвід викладача, глибина знання їм предмета. Основними вимогами при реалізації цієї функції є необхідність чіткого виділення головних і другорядних моментів у дисципліні, і диференціація матеріалу по ступені складності.
Планування процесу навчання із застосуванням ПК повинне здійснюватися, як відзначалося вище, у напрямку його максимальної індивідуалізації. Індивідуалізація навчального процесу може вироблятися: «по послідовності подання досліджуваних понять, по методу викладу матеріалу (індукція, дедукція), за рівнем науковості матеріалу, глибині матеріалу, за часом навчання, по пропонованих роз'ясненнях і довідкових матеріалах» (23-51). Необхідно звернути увагу на те, що індивідуалізація навчального процесу є останнім часом однієї із провідних ідей шкільного навчання. Стає усе більше очевидним, що школа повинна, "опираючись на індивідуальні особливості учнів, підготовляти їх до тієї сфери життєдіяльності, до якої вони найбільш розташовані, і в якій зможуть принести найбільшу користь суспільству" (14-72).
Психолог Е. И. Машбиц вважає за доцільне розділити поняття "індивідуальне " й "індивідуалізоване" навчання.
Індивідуальним він пропонує вважати навчання, що здійснюється за принципом: один той, якого навчають, - один комп'ютер. Оскільки комп'ютер частіше використається при груповому навчанні й колективній діяльності учнів[3] , він далеко не завжди виступає як засіб індивідуального навчання.
Індивідуалізоване навчання - це навчання, при якому передбачається в максимальному ступені враховувати особливості даного учня. Індивідуалізованим у повному розумінні слова варто вважати навчання школяра не по усередненому стандарті, а відповідно до деякої моделі, у якій відбиті його психологічні особливості. Причому ці моделі попередньо повинні бути уведені в навчальну систему й у процесі навчання можуть уточнюватися й видозмінюватися.
Таким чином, щоб навчання могло бути індивідуалізованим, воно повинне бути індивідуальним. Переважна більшість фахівців-футурологів, організаторів науки й виробництва вважає, що в цьому питанні майбутнє - за комп'ютерами.
У цей час комп'ютер з усіма його можливостями виступає в школі у двох ролях: як предмет вивчення, і як технічний засіб навчання.
Поки не зовсім ясно, як вплине комп'ютеризація на поводження, моральні норми, психіку й життя майбутніх поколінь. Але вже зараз очевидно, що учні ставляться до роботи із ПК по-різному. Педагоги й психологи, що спеціалізуються в області комп'ютеризації, підкреслюють важливість формування позитивного відношення учнів до комп'ютера.
Застосування ПК дозволяє планувати різні схеми проходження навчальних завдань, розчленовувати складні завдання на складені елементи різного рівня, практикувати найбільш раціональні форми їхнього сполучення. Можливість простій й об'єктивна статистична оцінка тимчасових витрат (?) на різних стадіях навчання дозволяє оптимизировать дозування завдань.[4]
Застосування комп'ютерної техніки представляє можливість використання різноманітних форм пред'явлення матеріалу. Апаратних і програмних можливостей ПК цілком достатньо для ефективного введення діалогу й забезпечення природної й наочної форми подання текстів, формул, малюнків, що рухаються об'єктів і т.п. Пред'явлення інформації може вестися в різному тимчасовому темпі (з адаптацією під конкретний вік і навіть під конкретного учня). При цьому природно забезпечується можливість сигнального виділення сюжетно важливої інформації (зміна кольоровості, мерехтіння, підкреслення, негатив і т.п.)
Послідовність фаз основного циклу проходження інформації, необхідна для гарантованого оволодіння знаннями будь-яким що навчається, складається з п'яти стадій:
- одержання й осмислення нової навчальної інформації,
- виконання тренувальних завдань і самостійних робіт,
- перевірка якості засвоєння знань і правильності виконання практичних робіт,
- роз'яснення помилок, допущених у практичних завданнях, і робота з їхнього попередження в подальшій діяльності,
- розгляд можливостей практичного застосування знань, отриманих у ході вивчення конкретної теми (роздягнула).
У повному обсязі реалізація даної послідовності з використанням традиційних методів навчання практично неможлива, а реально здійсненна тільки в умовах індивідуального навчання, або при класно-груповому навчанні із широким використанням ПК.
Застосування комп'ютерів при навчанні приводить до необхідності перерозподілу функцій між учасниками навчального процесу. У таблиці перераховані основні функції, і знаком «+» зазначені їх "виконавці". У випадку можливості виконання функцій одночасно декількома учасниками навчального процесу знаком «!» відзначений найбільш якісний виконавець.
| № п/п | ФУНКЦІЯ | ВИКЛАДАЧ | ПК | УЧЕНЬ |
| 1 | Вибір стратегії навчання | + | - | - |
| 2 | Відбір навчального матеріалу й завдань | + | - | - |
| 3 | Визначення послідовності вивчення матеріалу | + | + | + |
| 4 | Виклад нового матеріалу й пред'явлення завдань | + | + | - |
| 5 | Виконання завдань | - | - | + |
| 6 | Перевірка й оцінка рішень | + | + ! | - |
| 7 | Повідомлення результатів | + | + ! | - |
| 8 | Вказівка про подальші дії | + | + ! | - |
| 9 | Реєстрація даних про хід процесу | + | + ! | - |
| 10 | Допомога в ході процесу навчання | + ! | + | + |
Індивідуалізація навчання є першим, але не єдиним кроком на шляху підвищення ефективності навчального процесу. Досить важливим моментом є також реалізація не тільки індивідуального, але й диференційованого підходу в навчанні (24-54). Слід зазначити, що засобу обчислювальної техніки дозволяють істотно диференціювати діалоги з учнями в залежності від їхньої підготовленості, швидкості і якості виконання завдань. Стає можливої диференціація не тільки по тимчасових параметрах, але й по обсязі досліджуваного матеріалу. Алгоритм навчання може будуватися таким чином, що продовження руху по навчальній програмі стає можливим тільки при повнім виконанні необхідного набору завдань.