ПК є потужним засобом для обробки інформації, що представляє у вигляді слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Поряд з іншими відомими інструментами ПК розширюють людські можливості. Однак у відмінність, наприклад, "від молотка, що розширює фізичні можливості, або телефону, що розширює можливості органів почуттів, ПК розширює розумові можливості людини"(23-4). Головною особливістю ПК як інструмента є можливість його настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з одержанням і переробки інформації.
Застосування обчислювальної техніки в навчальному процесі відкриває нові шляхи в розвитку навичок мислення й уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні й самостійні заняття більше цікавими, динамічні й переконливими, а величезний потік досліджуваної інформації легко доступним.
Головними перевагами ПК перед іншими технічними засобами навчання є гнучкість, можливість настроювання на різні методи й алгоритми навчання, а також індивідуальної реакції на дії кожного окремого навчальні. Застосування ЕОМ дає можливість зробити процес навчання більше активним, додати йому характер дослідження й пошуку. На відміну від підручників, телебачення й кінофільмів ПК забезпечує можливість негайного відгуку на дії того, якого навчають,, повторення, роз'яснення матеріалу для більше слабких, переходу до більше складного й надскладного матеріалу для найбільш підготовлених. При цьому легко й природно реалізується навчання в індивідуальному темпі.
У літературі дуже часто рівняються книга й ПК як джерела інформації. Типовий зміст таких міркувань приводиться в наступній таблиці:
ПОРІВНЯЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ КНИГИ Й ПК
| КОМП'ЮТЕР | КНИГА | |
| Доступність | Часткова | Повна |
| Транспортабельність | Відсутній | Повна |
| Характер інформаційної системи | Відкритий | Закритий |
| Обсяг інформації | Кількісно нестабільний і тяжіє до необмеженості | Однозначно обмежений |
| Рівень оперативності обробки інформації | Високий (можливо, автоматизований) | Невисокий, залежить від суб'єктивних факторів |
| Якісний рівень | Допускає можливість поверхневого ознайомлення. | Детальний |
| Суспільна оцінка | Не устояна | Однозначно висока. |
Від викладачів ПК вигідно відрізняють абсолютна об'єктивність в оцінці знань, а також те, що машини не дратуються, не піддані впливу настрою й самопочуття, не випробовує розчарування зі слабкими учнями.
Разом з тим варто пам'ятати, що ПК ніколи НЕ ЗАМІНЯТЬ викладача, але можуть бути надзвичайно корисними його помічниками.
З використанням КІП, з одного боку, ті, яких навчають, одержують можливість працювати у своєму власному ритмі у відповідності зі своїм рівнем підготовки. Це впливає на процес навчання, тому що той, якого навчають, одержує більшу волю у виборі рішень, у ході процесу навчання присутнє елемент змагання із ПК і т.д.
З іншого боку, така індивідуалізація навчання накладає свій відбиток на роботу викладача. Викладач ризикує виявитися або в ролі "човника", що снує між тими, яких навчають,, або в ролі "стовпа Вселеної", до якого ті, яких навчають, повинні ходити по одному або невеликих групах (23-5). При кожному із цих варіантів викладач не має змоги активно впливати на процес навчання й реально оцінювати рівень підготовки тих, яких навчають,, тому що він не має можливості контролювати в динаміку протікання процесу навчання хоча б у більшості.
Звідси виникає проблема організації навчального процесу, що полегшила б взаємодію викладача з тими, яких навчають, без зниження ефективності процесу навчання.
У більшості публікацій автори рекомендують розбити навчальний процес у комп'ютерних класах на 2 етапи:
1) засвоєння теоретичного матеріалу,
2) застосування теоретичних знань на практиці.
На першому етапі головною діючою особою є викладач. Традиційними інструментами в процесі передачі знань є дошка й крейда. Швидкість передачі невисока. У цьому випадку гарним рішенням є застосування демонстраційного встаткування. Це може бути звичний проекційний пристрій для роботи зі слайдами або прозорими плівками, а також пристрою, які дозволяють або проектувати зображення з комп'ютера на екран, або виводити зображення з комп'ютера на телевізор з більшою діагоналлю.
Таке встаткування дозволяє не тільки наочно пояснити теорію, але й показати практичне її втілення у вигляді навчальної комп'ютерної програми, що спричиняє збільшення швидкості інформаційного потоку в системі "викладач - той, якого навчають," й істотне підвищення міцності засвоєння.
На другому етапі викладачеві приділяється роль СПОСТЕРІГАЧА й КОНСУЛЬТАНТА(14-56). Викладач може зі свого комп'ютера спостерігати за ходом роботи тих, яких навчають,. Він може переглядати й, при необхідності оперативного втручання, може зі свого ПК відтворювати керування клавіатурою й мишею того, якого навчають,. Під час роботи обидві сторони можуть обмінюватися один з одним повідомленнями, а при наявності засобів мультимедіа, таких, як відеокамера, мікрофон і навушники - вести живий діалог.
І, нарешті, ще один момент, найбільш важкий і тривожний у психологічному плані - к о н т р о л ь . . .
Контроль у комп'ютерних системах навчання звичайно складається з перевірок трьох рівнів:
- поточних (по кроках навчання),
- проміжних (контрольні роботи),
- підсумкової (іспит, залік).
Ефективність реалізації контролюючої функції багато в чому пов'язана з формою уведення й аналізу відповідей, тобто з формами організації діалогу. Якість контролю багато в чому залежить і від можливості діагностування причин помилок. При цьому викладачеві багато в чому може допомогти раціональне структурування матеріалу.
Коригувальна функція реалізується за допомогою швидкого зворотного зв'язку між тим, яких навчають, і навчальною системою (викладач + ПК). Коригувальна інформація для того, якого навчають, повинна підбиратися таким чином, щоб зацікавити його надалі навчанні, дати відчути йому, що викладач й ЕОМ розуміють кожну його дію і є його надійними помічниками в процесі навчання. Особливу роль при цьому грає пояснення. Воно є заохоченням за правильну відповідь, допомогою й підказкою при типовій помилці або непізнаній відповіді, вказівкою-інструкцією у випадку грубої помилки.
Процес впровадження комп'ютера в навчання йшов, як видно, за схемою, аналогічної іншим застосуванням комп'ютера. Однак у школі він не дав відразу такого ефекту, як в інших галузях.
Досвід комп'ютеризації різних сторін людської діяльності показав, що впровадження комп'ютера дає багаторазове підвищення ефективності (грубо – на порядок, крім обчислень, де ефективність підвищена на багато порядків).
Утворення не одержало настільки переконливого прискорення. Навіть масове використання комп'ютера в навчальному процесі не скоротило помітним образом загальний строк навчання. Звичайної стала ситуація, коли ефективність комп'ютерного навчання треба доводити із залученням досить тонких статистичних критеріїв; іншими словами, КПД комп'ютера в загальному навчальному процесі поки ще дуже малий. І реальне впровадження його в навчання опирається поки лише на ентузіазм і безмежну комп'ютерну віру.