Основними частинами ядерних боєприпасів є: ядерний зарядний пристрій (ядерний заряд), блок підриву і корпус боєприпасів. До вибуху загальна кількість ЯВВ повинна бути розділена на окремі частини, кожна з який має масу менше критичної. Для вибуху необхідно з'єднати ці частини для створення надкритичної маси. У цей момент реакцію розподілу варто ініціювати від спеціального джерела нейтронів.
Є два способи здійснення ядерного вибуху.
Перший: два або декілька підкритичних шматків ЯВВ швидко з'єднати в один шматок, розміри і маса якого більше критичної. Це заряд «душечного типу».
Другий спосіб: пропонує сильне обтиснуті підкритичні маси ЯВВ, що підвищує густина речовини заряду в кілька разів і переводить систему в надкритичний стан. Такий спосіб називається імплозивним.
При вибуху потужністю 20 тис.т. у ланцюгову реакцію вступає 1 кг урану або плутонію. Інше розсіюється.
В залежності від задач, розв'язуваних застосуванням ядерної зброї, ядерні вибухи можуть проводиться в повітрі, на поверхні землі і води, під землею і водою. Відповідно до цього розрізняють висотний, повітряний, наземний (наведений), і підземний (підводний) вибухи.
Висотний ядерний вибух – це, вибух зроблений з метою знищення в польоті ракет і літаків на безпечній для наземних об'єктів висоті (понад 10 км.). Його поражаючими факторами є: ударна хвиля, світлове випромінювання, що проникає радіація й електромагнітний імпульс (ЕМІ).
Повітряний ядерний вибух – це, вибух зроблений на висоті до 10 км, коли світна область не стосується поверхні землі (води). Повітряні вибухи поділяються на низькі і високі. Сильне радіоактивне зараження місцевості утвориться тільки в поблизу епіцентрів низьких повітряних вибухів. Зараження місцевості по сліду хмари істотного впливу на дії військ не робить. Найбільше повно при повітряному ядерному вибуху виявляються ударна хвиля, світлове випромінювання (СВЯВ), проникаюча радіація і ЕМІ.
Наземний (надводний) ядерний вибух – це вибух, зроблений на поверхні землі (води), при якому світна область стосується області землі (води), а пиловий (водяний) стовп із моменту утворення з'єднаний із хмарою вибуху. Характерною рисою наземного (надводного) вибуху є сильне радіоактивне зараження місцевості (води) як у районі вибуху, так і по напрямку руху радіоактивної хмари. Поражаючими фактора вибуху є : ударна хвиля, СІЯВ, проникаюча радіація, радіоактивне зараження і ЕМІ.
Підземний (підводний) вибухи – це вибух під землею (під водою) і характеризується викидом великої кількості ґрунту (води), перемішаної з продуктами ядерної вибухової речовини (ПЯР).
Поражаючими факторами вибуху є: для підземного ЯВ: сейсмовибухові хвилі, сильне радіоактивне зараження місцевості, утворення лійки; для підвідного ЯВ: базисна хвиля, що утвориться при обваленні султана (стовпа) води.
- Поражаючі фактори ядерного вибуху.
Повітряна ударна хвиля – являє собою область сильного стиску середовища, распостранящуюся в усі сторони від крапки вибуху з надзвуковою швидкістю. Поражаюча дія обумовлена надлишковим тиском у фронті хвилі і швидкісним напором повітря рухаючогося в хвилі з великою швидкістю, що проходить першу тисячу метрів, за 3 сек; 2000 м - за 5 сек; 3000 м – за 8 сек. Крайнє важке ураження - при спостережливому тиску у фронті ударної хвилі - 0,6 – 0,8 кг/см2; середнє – 0,4 кг/см2; легке – 0,2 – 0,4 кг/см2.
Світлове випромінювання – потік променевої енергії на світній області вибуху, що включає ультрафіолетову й інфрачервону областї спектру. Діє декілька секунд. Основною характеристикою світлового випромінювання, що визначає його поражаючу дію, є світловий імпульс, що викликає опіки чотирьох ступенів:
1 ступень - 2-4 кал/см2; 2 ступень - 4-5 кал/см2; 3 ступень - (омертвління шкіри) - 5-кал/см2; 4 ступень - (обвуглювання шкіри і тканин) - понад 7 кал/см2.
| Потужність ЯВ | Час світіння, с | Діаметр, м |
| Сверхмала Мала СередняВеликаСверхвелика | Близько 0,21-22-55-1020-40 | 50-200200-500500-10001000-20002000-5000 |
Проникаюча радіація – це потік гама променів і нейтронів, що випускаються з зони вибуху. Вона діє в течії 15-20 секунд з моменту вибуху і може привести до хвороби особового складу, променевою хворобою чотирьох ступенів: 1 - легка (100-250 рад); 2 - середня (250-400 рад); 3 - важка (400-600 рад); 4 - вкрай важка (понад 600 рад).
Блискавична форма променевої хвороби виникає при дозах 10000 рад. Ураження військової техніки, радіоелектронної апаратури, визначається іонізуючим впливом проникаючої радіації й одержаниям радіаційних змін і порушень у матеріалах.
Поражаюча дія проникаючої радіації характеризується величиною дозою випромінювання. Розрізняють дози випромінювання в повітрі (експозиційну дозу) і поглинену дозу.
Під потужністю експозиційної дози розуміють дозу гамма-випромінювання, що накопичується за одиницю часу. Вимірюють експозиційну потужність дози випромінювання в рад/годину або мрад/годину.
Гамма-випромінювання сильніше всего послабляється важкими матеріалами (свинець, сталь, бетон), а потік нейтронів найкраще послабляється легкими матеріалами, що містять ядра легких елементів (вода, поліетилен).
Радіоактивне зараження місцевості – обумовлено радіоактивними продуктами (осколками) розподілу ядерного пального, не прореагувавшей частини ядерного заряду, а також наведеною активністю ґрунту. Радіоактивні продукти утворюють на місцевості слід радіоактивної хмари.
Альфа (α) – випромінювання - потік ядер гелію. Володіють великою іонізуючою здатністю і малою проникаючою здатністю. Обмундирування захищає.
Бета (β) – випромінювання – потік електронів. Володіє більшою, ніж α-випромінювання проникаючою здатністю (одяг захищає на 50%), але меншою іонізуючою здатністю. β-випромінювання небезпечні при попаданні на шкіру і, особливо, всередину організму.
Гама (γ) – випромінювання – це кванти (порції) електромагнітного випромінювання (подібно рентгенівському). Володіє великою проникаючою здатністю і меньшою, ніж α,β іонізуючою здатністю.
Нейтронне (n) – випромінювання – потік нейтронів. Через відсутність заряду має велику проникаючу і іонізуючу здатність.
Іонізуючі випромінювання (ІІ) не мають кольору і запаху, а швидкість їхнього розпаду не може бути змінена фізичним або хімічним способом.
Електромагнітний імпульс – являє собою короткочасне сильне електромагнітне поле, що виникає в момент ядерного вибуху і діє декілька секунд, що наводить у провідниках електродвижучу силу в десятки тисяч вольт і виводячі з ладу радіоелектронну апаратуру. γ-кванти, що випускаються з зони протікання ядерних реакцій, вибивають з атомів повітря швидкі електрони, які заражені негативно і летючі в напрямку руху γ-квантів зі швидкістю світла, а позитивні іони залишаються на місці. В результаті такого поділу електричних зарядів в просторі утворяться елементарні і результуючі електричні та магнітні поля ЕМІ.
Найбільш піддані впливу ЕМІ лінії електропередач, зв'язку, сигналізації і керування. Прийняті в цих лініях кабелі й апаратура мають електричну міцність до 8-10 кв. При використанні звичайних засобів захисту від впливу розрядів небезпечна напруга для такої лінії складає 50 кв.
2. Хімічна зброя
- Хімічною зброєю – називаються отруйні речовини і засоби їх бойового застосування. Вона призначена для ураження або тимчасового виводу з ладу живої сили, а також для зараження місцевості і об'єктів на ній.
Отруйними речовинами – називаються речовини, що при бойовому застосуванні можуть нанести ураження не захищеній живій силі в результаті біохімічного впливу, що викликає порушення нормальної діяльності організму. Отруйні речовини складають основу хімічної зброї.
Хімічна зброя є засобом масового ураження живої сили, утруднення бойових дій військ і роботу тилу. Основними видами застосування хімічної зброї є: авіація, ракети, ствольна і реактивна артилерія, хімічні фугаси і розпилювачі (генератори) аерозолей.
Застосування ОР приводить до ураження організму людини різного ступеня:
- 1 ст-смертельне ураження – гине після впливу ОР у різний термін (від декількох секунд, до доби);
- 2 ст-важке ураження – вимагає тривалої госпіталізації (більше місяця);
- 3 ст-среднє ураження – вимагає госпіталізації не більш ніж на 2 тижні;
- 4 ст-легке ураження – вимагає амбулаторного лікування або короткочасної госпіталізації уражених на термін два тижня і більше.
По характерні дії на організм ОР – поділяються на наступні групи: нервово-паралітичної дії, шкірно-наривної дії, загальотруйної дії, психохимичної дії.
ОР-нервово-паралитичної дії (Ві-Ікс, зарин, зоман, бінарний Ві-Ікс, бінарний зарин).
Зарин (GB) – фторангідрід ізопропілового ефіру металфосфоновой кислоти.
Зарин – безбарвна або злегка жовтувата рідина, добре розчиняється у воді і органічних розчинниках, майже без запаху, має значну летючість, взимку не замерзає.
Бойовий стан головним чином - пар, відноситься до нестійких ОР, з яскраво вираженим міотичним ефектом (звуження зіниць ока), властива кумулятивна дія (накопичення в організмі).
При концентрації пару зарину в повітрі 5х10-4 г/м3 ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, затруднення подиху, біль у грудях, параліч.
Дегазація: дегазуючий розчин пакету ІПП-8, ІДП-1, ДР №2-бщ (ащ), РД, РД-2, водна суспензія ДТС-ГК; на обмундируванні – ДП-С. Захист: протигаз і ЗЗК.
Допоміжні речовини для змивання і дегазації: гаряча мильна вода, водний розчин порошку СФ-2у, аміачна вода, водний розчин їдкого натру, спирт, бензин, керосин, дизельне паливо, ДХЕ.
Ці ж речовини і розчини застосовуються для дегазації зоману.
Зоман (GD) – фторангідрід пінаколінового ефіру метилфосфонової кислоти.