На підставі повноважень з PC, головний банк відправляє до банку-емітента запит про прийняття/оплату документів з розбіжностями. На підставі повноважень бенефіціара, PC може відіслати документи до банку-емітента з інструкціями видати їх проти платежу (на базі інкасо). Електрона копія супроводжувального листа у текстовому форматі повинна бути направлена до головного банку з зазначенням номера поштової накладної. Якщо PC уповноважена на часткове виконання акредитива, робота регіональної структури здійснюється аналогічно вищенаведеній роботі по самостійному виконанню акредитива за винятком: при наданні документів за експортним акредитивом, PC передає документи до головного банку факсимільним зв'язком з відповідним супроводжувальним листом, що зазначає, окрім усього іншого, ті зовнішні ознаки документів, які не можуть бути переданим по факсу (наявність підчисток, виправлень, оригінальних позначок та ін.); рішення про відповідність або невідповідність документів умовам акредитива приймається тільки по узгодженню з головним банком, підтвердженому відповідним електронним повідомленням на адресу PC; в листуванні з бенефіціаром виконуючим банком визначається головний банк.
При передачі документів до головного банку окрім факсимільного зв'язку, можливо використання еквівалентних методів передачі зображення (наприклад, сканування та подальша передача електронною поштою у вигляді графічного файла). У випадку неможливості здійснити якісну передачу документів до головного банку технічними засобами, які є в наявності в PC, документи відправляються для виконання до головного банку. Строк для обробки документів за експортним акредитивом (включаючи повідомлення бенефіціару про розбіжності в документах, якщо такі є) не повинен перевищувати 7 банківських днів з дати надання документів до виконуючого банку. Запити за експортними акредитивами та відповіді на них між головним банком та регіональними структурами виконуються у вигляді аутентованих телекомунікаційних або письмових повідомлень. В особливих випадках по узгодженню сторін запити та пов'язані з ними відповіді можуть виконуватися з використанням факсимільних апаратів. В процесі проведення акредитивної операції PC може здійснювати запити про статус операції. Запит здійснює PC (сторона, яка надає інструкції щодо запиту) на підставі письмового прохання бенефіціара у вигляді аутентованого телекомунікаційного повідомлення, яке направляється до головного банку (сторона, яку запитують). Якщо для отримання інформації за запитом головний банк повинен звертатися до іноземного банку (третя сторона), який приймає участь в акредитивній операції, запит набуває характеру розслідування. У разі необхідності отримання інформації або повноважень від бенефіціара (третя сторона), запит здійснює головний банк (сторона, яка надає інструкції щодо запиту) через регіональну структуру (сторона, яку запитують). Сторона, яку запитують, несе відповідальність за своєчасне виконання інструкцій щодо запиту та передавання відповідним чином оформленої відповіді від третьої сторони. Якщо отримати відповідь неможливо, сторона, яку запитують, повинна сповістити сторону, яка надає інструкції щодо запиту, про неможливість отримання інформації за запитом, причинах цього, подробицях проведення запиту. Строк обробки запита - на протязі 2 робочих днів з моменту отримання повідомлення у відповідному відділі. Якщо отримання інформації за запитом пов'язано зі зверненням до третьої сторони, сторона, яку запитують, головний банк (або Регіональна структура) повинен опрацювати запит у відповідності до вказаних вище термінів и вислати телекомунікаційне повідомлення "Підтвердження виконання інструкцій" (Додаток 3). Контроль за отриманням інформації від третьої сторони повинна здійснювати сторона, яку запитують. В залежності від виду зв'язку з третьою стороною інформація може бути запитана у вигляді письмового або телекомунікаційного запиту на третю сторону. Регіональна структура здійснює операції за документальними акредитивами на підставі положення про філію та письмового дозволу, погодженого з територіальним управлінням Національного банку України, на проведення операцій з валютними цінностями і операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку.
Для розподілу функцій між Головним банком і Регіональною структурою за документальними акредитивами, які обслуговують зовнішньоекономічні контракти і підпорядкованим УПДА, визначається 3 рівня повноважень Регіональної структури:
1-й рівень; функції банку наказодавця за імпортними акредитивами КБ “Фінанси та кредит” і авізування експортних акредитивів,
2-й рівень; часткове виконання акредитивів (з визначенням лімітів сум);
3-й рівень; самостійне виконання експортних акредитивів, не підтверджених КБ “Фінанси та кредит” (з визначенням лімітів сум).
Рівень повноважень визначається головним банком за результатами проведення учбового стажування і результатами роботи за документальними операціями (для 2 та 3 рівней). Головний банк може будь-коли переглянути повноваження регіональної структури на проведення операцій з документальними акредитивами. Для виконання функцій з 1-м рівнем повноважень достатньо успішного проходження учбового стажування одним (чи більше) співробітником відділу міжнародних розрахунків / документальних операцій регіональної структури. Порядок учбового стажування встановлює головний банк.[94,405]
2.3. Моніторинг фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит"
До моніторингу фінансових операцій КБ "Фінанси та кредит" відносяться запобігання та захист з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Методи і способи відмивання грошей змінюються відповідно до розвитку контрзаходів. Останніми роками група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) виявляла дедалі складніші комбінації способів, зокрема такі, як активізація використання юридичних осіб для приховання справжньої власності і контролю за доходами, одержаними злочинним шляхом, та активізація використання професіоналів для надання консультацій і сприяння у відмиванні кримінальних доходів. Ці фактори, що поєднуються з досвідом, набутим у країнах і на територіях, які не співпрацюють у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також ряд національних та міжнародних ініціатив зумовили перегляд і перевірку сорок рекомендацій FATF з метою посилення протидії відмиванню грошей і фінансуванню тероризму в нових умовах. Нині FATF закликає всі країни вжити необхідних заходів для приведення їх національних систем стосовно боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванням тероризму у відповідність з новими рекомендаціями FATF та ефективного їх здійснення.[125,675]
FATF - міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. На сьогодні до його складу входить 33 члени: 31 країна та 1 уряд, 2 міжнародні організації, а також понад 20 спостерігачів: 5 регіональних органів FATF та більше як 15 інших міжнародних організацій або органів. Процес перегляду сорок рекомендацій, який проводився з метою вищезгаданої перевірки, був широким, відкритим для членів FATF, не членів цієї організації, спостерігачів, фінансового та інших секторів заінтересованих сторін. Цей консультаційний процес дав змогу накопичити великий обсяг інформації, яку було повністю враховано в процесі перегляду. Переглянуті сорок рекомендацій застосовуються не тільки до відмивання грошей, а й до фінансування тероризму, і разом з вісьмома спеціальними рекомендаціями з боротьби з фінансуванням тероризму створюють розширену, вичерпну і послідовну структуру заходів у боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. FATF визнає, що країни мають різні правові та фінансові системи, а отже, не можуть вживати ідентичних заходів для досягнення спільної мети, особливо що стосується деталей. Тому рекомендаціями встановлюється мінімум стандартів для імплементації рішення відповідно до умов країни і конституційних рамок. Рекомендаціями охоплюються усі заходи, які повинні вживатися в межах системи кримінальної юстиції і регулятивної системи, а також превентивні заходи для фінансових установ та деяких інших підприємств і сфер діяльності, а також у сфері міжнародного співробітництва. Базові сорок рекомендацій FATF були розроблені у 1990 році як ініціатива щодо боротьби з протиправним використанням фінансових систем особами, які відмивають гроші, одержані від реалізації наркотиків. У 1996 році рекомендації вперше були переглянуті з метою відображення типів відмивання грошей, які змінюються. Сорок рекомендацій у редакції 1996 року були схвалені більш як 130 країнами і є міжнародним стандартом у сфері боротьби з відмиванням грошей. У жовтні 2001 року FATF поширила свій мандат на питання фінансування тероризму і зробила важливий крок, підготувавши вісім спеціальних рекомендацій щодо боротьби з фінансуванням тероризму. Ці рекомендації містять комплекс заходів, метою яких є протидія фінансуванню терористичних актів та терористичних організацій, і доповнюють сорок рекомендацій.[126,207]