Смекни!
smekni.com

Оцінка економічної ефективності підприємства готельно-ресторанного бізнесу (стр. 3 из 14)

1.2 Формування й використання прибутку

У практичному плані прибуток являє собою узагальнюючий показник результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності.

Розподіл і використання прибутку є найважливішим господарським процесом, що забезпечує покриття потреб підприємців і формування доходів держави.

Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб усіляко сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання. Однієї з найважливіших проблем розподілу прибутку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється у доходах бюджету й, що залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів економічно обґрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою й максимально забезпечити виробничі, матеріальні й соціальні потреби підприємства.

Об'єктом розподілу є балансовий прибуток підприємства[11]. Під його розподілом розуміють напрямок прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, що надходить у бюджети різних рівнів у вигляді податків і інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрати прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання перебуває в компетенції підприємства.

Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:

· прибуток, одержуваний підприємством у результаті виробничо-господарської й фінансової діяльності, розподіляється між державою й підприємством як господарюючим суб'єктом;

· прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків і зборів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їхнього обчислення й внесків у бюджет установлюються законодавчо;

· розмір прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в росту обсягу виробництва й поліпшенні результатів виробничо-господарської й фінансової діяльності;

· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, у першу чергу направляється на накопичення, що забезпечує його подальший розвиток, і тільки в іншій частині - на споживання.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів. З її стягуються санкції, що сплачуються в бюджет і деякі позабюджетні фонди[12].

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується їм самостійно й направляється на подальший розвиток підприємницької діяльності. Ніякі органи, у тому числі державу, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки власного прибутку. Розвиток конкуренції викликає необхідність розширення виробництва, його вдосконалювання, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів.

Чистий прибуток є джерелом погашення власних оборотних коштів. Крім того, він направляється на сплату відсотків по кредитах, отриманим на заповнення недоліку власних оборотних коштів, на придбання основних коштів, а також сплату відсотків по прострочених і відстрочених кредитах.

За рахунок чистого прибутку сплачуються деякі види зборів і податків, податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки й персональних комп'ютерів, збір з угод по купівлі-продажу валюти на біржах, збір за право торгівлі й інші.

Поряд з фінансування виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, направляється на задоволення споживчих і соціальних потреб[13]. Так, із цього прибутку виплачуються одноразові заохочення й допомоги, що йде на пенсію, а також надбавки до пенсій, провадяться видатки по оплаті додаткових відпусток понад установлений законом тривалості, оплачуються видатки на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого й соціального розвитку, а також матеріального заохочення, але й використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкцій.

Так, із чистого прибутку сплачуються штрафи при недотриманні вимог по охороні навколишнього середовища від забруднення, санітарних норм і правил, при завищенні регульованих цін на продукцію. Із чистого прибутку стягується незаконно отримана підприємством прибуток.

У випадках утаювання прибутку від оподатковування або внесків у позабюджетні фонди також стягуються штрафні санкції, джерелом сплати яких є чистий прибуток.

Розподіл чистого прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробництва й розвитку соціальної сфери.

Розподіл чистого прибутку - один з напрямків внутріфірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу й використання прибутку на підприємстві фіксується в уставі підприємства й визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних служб і затверджується керівним органом підприємства. Відповідно до уставу підприємства можуть становити кошториси видатків, фінансованих із прибутку, або утворювати фонди спеціального призначення: фонди нагромадження (фонд розвитку виробництва або фонд виробничого й науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення).

Кошторис видатків, фінансованих із прибутку, включає видатки на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

До видатків, пов'язаним з розвитком виробництва, ставляться видатки на науково-дослідні, проектні, конструкторські й технологічні роботи, фінансування розробки й освоєння нових видів продукції й технологічних процесів, витрати по вдосконалюванню технології й організації виробництва, модернізації встаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємств[14]. У цю же групу видатків включаються видатки по погашенню довгострокових позичок банків і відсотків по них. Тут же плануються витрати на проведення природоохоронних заходів і ін. Внески підприємств із прибутку як внески засновників у створення статутного капіталу інших підприємств, кошти, що перераховуються союзам, асоціаціям, концернам, до складу яких входить підприємство, також уважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає видатки по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, організації й розвитку підсобного сільського господарства, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів і т.п.

До витрат на матеріальне заохочення ставляться одноразові заохочення за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за створення, освоєння й впровадження нової техніки, видатки на надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, одноразові допомога ветеранам праці, що йде на пенсію, надбавки до пенсій, компенсація працівникам подорожчання вартості харчування в їдалень, буфетах підприємства у зв'язку з підвищенням цін і ін.

Весь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, підрозділяється на дві частини. Перша збільшує майно підприємства й бере участь у процесі нагромадження. Друга характеризує частку прибутку, використовуваної на споживання. При цьому необов'язково весь прибуток, що направляється на нагромадження, використовувати повністю. Залишок прибутку, не використаної на збільшення майна, має важливе резервне значення й може бути в наступні роки спрямований для покриття можливих збитків, фінансування різних витрат[15].

Нерозподілений прибуток у широкому змісті як прибуток, використаний на нагромадження, і нерозподілений прибуток минулих років свідчать про фінансову стабільність підприємства, про наявність джерела для наступного розвитку.

Розподіл і використання прибутку товариств і акціонерних товариств мають свої особливості, обумовлені організаційно-правовою формою цих підприємств.

Основним джерелом одержання торговельним підприємством прибутку є валовий дохід.

Валовий дохід в математичному вираженні визначається як різниця між продажною й покупною вартістю товарів.

Валовий дохід від реалізації товарів відображає ціну торгівельних послуг, тобто частку торгівлі в роздрібній ціні товару. Роздрібна ціна товару в узагальненому виді обчислюється по формулі:

РЦ = СС + ПII + ТНII + ПДВ + ТН + ППр,

де, РЦ - роздрібна ціна товару, грн.;

СС - собівартість виробництва товару, грн.;

ПII - прибуток виробничого підприємства, грн.;

ТНII - торговельна надбавка посередницького підприємства, грн.;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.;

ТН - торговельна надбавка роздрібного торговельного підприємства, грн.;

ППр - податок із продажів, грн.

Валовий дохід торгівельного підприємства в основному утворюється за рахунок торговельних надбавок. Торговельні надбавки встановлюються у відсотках до цін, по яких товар закупається у виробників (відпускна ціна) або в посередників (оптова ціна).