Смекни!
smekni.com

Оцінка економічної ефективності підприємства готельно-ресторанного бізнесу (стр. 4 из 14)

Торговельна надбавка призначена для відшкодування витрат обігу (витрат торгівлі по реалізації товарів), сплати податків і зборів і утворення прибутку торговельного підприємства.

Прибуток від реалізації товарів визначається по формулі[16]:

ПР = ВД - ПДВ - ВО,

де ПР - прибуток від реалізації товарів, грн.;

ВД - валовий дохід від реалізації товарів, грн.;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.;

ВО - витрати обігу, грн.

Податок на додану вартість по своїй суті є податком на споживача, тому що він фіксується в роздрібній ціні товару і його кінцевим платником є споживач.

Прибуток від фінансово-господарської діяльності (валовий прибуток) обчислюється по формулі:

ПФГД = ПР ± СДР,

де ПФГД – прибуток (збиток) від фінансово-господарської діяльності, грн.;

ПР - прибуток від реалізації, грн.;

СДР – сальдо позареалізаційних і інших операційних доходів і видатків, грн.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток), може бути обчислений по формулі:

НП = ВП - ППр,

де НП - чистий прибуток підприємства, грн.;

ВП - валовий прибуток, грн.;

ППр - податок на прибуток, грн.;

Основні напрямки використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, визначаються його установчими документами або рішенням засновників, у яких повинне бути зазначене, які фонди й у яких розмірах створюються на підприємстві за рахунок чистого прибутку й на які мети вони направляються.

Принципова схема розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, представлена на малюнку 1.


Малюнок 1. Принципова схема використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, залежить від суми податку на прибуток, а чистий прибуток - від суми витрат, які відносять на прибуток[17].

Основними факторами які здійснюють вплив, є:

- обсяг продажу товарів;

- роздрібні ціни на реалізовані товари;

- витрати обігу;

- оборотність і склад оборотних коштів (оборотного капіталу);

- фондовооруженность працівників;

- налогоемкость підприємств;

- чисельність працівників.

1.3 Рентабельність як економічна категорія. Методичні основи планування й аналізу рентабельності

Для оцінки результативності й економічної доцільності діяльності підприємства недостатньо тільки визначити абсолютні показники. Більш об'єктивну картину можна одержати за допомогою показників рентабельності. Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Термін рентабельність веде своє походження від «рента», що в буквальному значенні означає дохід. Таким чином, термін рентабельність у широкому змісті слова означає прибутковість, прибутковість.

Як відомо, безпосереднім результатом комерційної діяльності підприємства служить прибуток, але він часто досить приблизно відображає ефективність підприємницької діяльності. Більш точну оцінку функціонування організацій дає рентабельність. Це не просто статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний критерій. На відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн і миру в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності. Ця якість надає рентабельності, з одного боку, форму економічної категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами із приводу результативності використання факторів капіталу, а з іншого боку – характер об'єкта й інструмента фінансового менеджменту. Розглянемо останню властивість докладніше.У загальному виді рентабельність є відношення ефекту (результату) до витрат (ресурсам) підприємницької діяльності.

Підсумки роботи компанії підлягають оцінці за будь-який звітний період. У зв'язку із цим за даними обліку й звітності обчислюється система різних кількісних і якісних показників, покликана дати всебічну оцінку діяльності компанії. Показники ефективності дають орієнтовну оцінку вигідності експортних і імпортних операцій. Насамперед розглянемо, що являє собою рентабельність.

Розділяють рентабельність як загальну - відсоткове відношення балансового (загального) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову - відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів, з яких стягується плата за фонди. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат - відношення прибутку до собівартості товарної або реалізованої продукції[18].

Кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничу й господарську діяльність на принципах самооплатності й прибутковості. Підприємство має певні видатки по виготовленню продукції і її реалізації. Ці видатки представляють витрати виробництва даного підприємства (собівартість), або індивідуальні витрати. Однак витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, які приймаються за суспільно необхідні витрати або вартість, грошове вираження яких становить ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відокремлення іншої частини вартості продукції - прибуток, а отже, і відносного її виміру - рентабельності.

Однак абсолютна величина прибутку не дає подання про рівень і зміну ефективності виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) факторів виробництва - збільшення чисельності працівників, росту парку обладнання й т.д. Якщо ж при росту чисельності працівників їхня продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то ефективність виробництва відповідно не змінюється або навіть знижується.

Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торговельних і виробничих відносин є наступні:

- відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію коштів праці, видатки по керуванню й обслуговуванню виробництва й заробітній платі працівників);

- відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і дающее оцінку економічної ефективності виробничих фондів.

Реальний зміст мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманої після реалізації.

Розподільна функція рентабельності конкретно проявляється в тім, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини прибавочного продукту - прибутку.

Рівень рентабельності галузей промисловості перебуває в прямої залежності від рентабельності об'єднань, підприємств. Чим вище рентабельність об'єднань, підприємств, тим вище рівень рентабельності промисловості й усього народного господарства в цілому[19].

Загальна рентабельність об'єднань, підприємств визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів і розраховується по формулі:

,

де Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток;

-

середньорічна вартість основних виробничих фондів;

— середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.

Фактична загальна рентабельність визначається відношенням балансового прибутку до фактичної середньорічної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів, не прокредитованих банком. Фактичні залишки нормованих оборотних коштів установлюються виходячи з їхнього залишку по балансі за винятком заборгованості постачальникам по акцептованих платіжних вимогах, строк оплати яких не наступив, і постачальникам по не отфактурованным поставках, а також зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів і резерву на відшкодування планових втрат і майбутніх видатків[20].

Рівень рентабельності залежить не тільки від суми прибутку, але й від фондоємності виробництва. На підприємствах, об'єднання важкої промисловості з високої фондоємностю виробництва рівень рентабельності стосовно виробничих фондів нижче, ніж в об'єднаннях, на підприємствах легкої й особливо харчової промисловості. Зі збільшенням суми прибутку й зменшенням вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів рентабельність підвищується, і навпаки.

Розрахункова рентабельність являє собою відношення балансового прибутку за винятком плати за виробничі фонди, фіксованих платежів, відсотків за банківський кредит, прибутку цільового призначення (прибуток від реалізації товарів широкого вжитку, нових товарів побутової хімії й т.п.), а також прибутку, отриманої із причин, що не залежать від діяльності об'єднання, підприємства, до середньорічної вартості основних виробничих фондів (за винятком основних фондів, по яких надані пільги по платі) і нормованих оборотних коштів.