При придбанні ліцензії на провадження окремого виду підприємницької діяльності, які визначені Постановою КМУ від 03.07.98 р. №1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності", у її власника може скластися думка, що придбана ліцензія - це нематеріальний актив. І справді, відповідно до наказу Мінфіну від 18.10.99 р. №242, яким запроваджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", "ѕнематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівліѕ". Водночас Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291, визначає, що на субрахунку 127 "Інші нематеріальні активи" ведеться облік інших нематеріальних активів, якими володіє підприємство (права на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Створюється враження, що придбані ліцензії, яким присвячена наша тема, збільшують активи підприємства. Проте це враження помилкове. Не варто забувати, що при визначенні нематеріального активу йдеться про право на провадження діяльності. Для правильного визначення нематеріального активу необхідно звернути увагу на один з критеріїв його визначення - він (нематеріальний актив) повинен бути ідентифікований. Для провадження певного виду діяльності підприємець має отримати дозвіл відповідного органу виконавчої влади. Такий дозвіл він отримує, придбаваючи документ під назвою "ліцензія". Дозволи на провадження певного виду діяльності мають особовий характер, а тому не можуть передаватися користувачем третім особам, тобто не можуть відокремлюватися від підприємства - власника такого дозволу.
Розглядаючи ліцензію як документ, який засвідчує право її власника провадити ту чи іншу діяльність, можна сказати, що він (документ) ідентифікований, тобто ліцензія має стандартизований серійний номер, який внесено до Державного реєстру, та інші дані, що дають змогу вирізнити його з-поміж інших подібних. Ще раз наголошуємо: коли йдеться про ідентифікацію, то мається на увазі ідентифікація самого нематеріального активу, а не документа, який оформлюється. Таким чином, придбаний дозвіл (ліцензія) на провадження діяльності не відповідає критеріям нематеріального активу, тобто дозвіл (ліцензія) на провадження окремих видів діяльності, перелік яких визначено у постанові КМУ №1020, не є нематеріальним активом.
Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції від 22.05.97 р. №283/97-ВР), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). У підпункті 5.4.7 цього Закону зазначено, що до валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.
Отже, сума сплаченої вартості ліцензії за відповідний звітний період може бути включена до валових витрат відповідного звітного періоду.
Якщо підприємець попередньо вніс плату за ліцензію за весь термін її дії, то до валових витрат відноситься тільки частина вартості ліцензії, що відповідає звітному періоду. У разі якщо діяльність, що провадилася за ліцензією, передчасно закінчена, повернення надмірно сплаченої суми не передбачається. Такі витрати здійснюються за рахунок прибутку.
Приклад. Торговельно-виробнича фірма, яка має 3 місця торгівлі, 17 червня 2000 року подала заяву і необхідні документи до відділу з питань торгівлі райдержадміністрації міста для отримання ліцензії на право провадження роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Рішення про видачу ліцензії прийнято 27 червня 2000 року. Річна плата за ліцензію була внесена 27 червня 2000 року, а 30 червня 2000 року отримана ліцензія на провадження цієї діяльності з 1 липня 2000 року до 30 червня 2001 року.
Зміст операції | Д-т | К-т | Сума, грн | |
27.06.2000 р. | Оплата вартості ліцензії за рік | 37 | 311 | 1700,00 |
30.06.2000 р. | Отримано ліцензію | 39 | 37 | 1700,00 |
31.07.2000 р. | Списання частини вартості ліцензії на витрати | 84 | 39 | 142,67 |
31.07.2000 р. | Відображення фінансового результату | 79 | 84 | 142,67 |
31.08.2000 р. | Списання частини вартості ліцензії на витрати | 84 | 39 | 142,67 |
31.08.2000 р. | Відображення фінансового результату | 79 | 84 | 142,67 |
30.09.2000 р. | Списання частини вартості ліцензії на витрати | 84 | 39 | 142,66 |
30.09.2000 р. | Відображення фінансового результату | 79 | 84 | 142,66 |
Пояснення до бухгалтерських проводок.
При щомісячному списанні частини вартості ліцензії (Д-т 84 К-т 39) у податковому обліку ця сума враховується у складі валових витрат при визначенні авансового платежу з податку на прибуток.
При заповненні Декларації про прибуток підприємств за результатами господарської діяльності третього звітного кварталу витрати на придбання ліцензії відображаються в рядку 23 додатка "Ж". У нашому випадку до загальної суми, зазначеної у рядку 23 додатка "Ж", буде додано 425 грн.
Деяким суб'єктам підприємницької діяльності, які придбали ліцензію, встановлюється особливий податковий режим сплати податку на додану вартість. До таких юридичних осіб належать:
- заклади освіти;
- заклади охорони здоров'я.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які придбали ліцензію на право надання платних послуг з освіти або охорони здоров'я, відповідно до Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", звільняються від оподаткування ПДВ при здійсненні операції з:
- надання, згідно з переліком, встановленим КМУ, послуг з освіти закладами освіти, які мають ліцензію.
Сюди, згідно з постановою КМУ від 21.01.98 р. №61 (із доповненнями), належать:
- надання послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим КМУ, закладами охорони здоров'я, які мають ліцензію на надання таких послуг.
До цього переліку за постановою КМУ від 05.10.98 р. №1602 (з доповненнями) належать:
а) для отримання дозволу на право отримання та носіння зброї громадянам, за винятком військовослужбовців і посадових осіб, носіння зброї якими передбачено законодавством;
б) для отримання відповідних документів на виїзд громадян за кордон за викликом родичів, що проживають у зарубіжних країнах, оздоровлення в зарубіжних лікувальних або санаторних закладах за власним бажанням, а також у службові відрядження (за винятком державних службовців, робота яких пов'язана з такими виїздами і які мають відповідні медичні документи);
в) для отримання посвідчення водія транспортного засобу;
За умови наявності відповідної ліцензії передбачені нею зазначені вище послуги звільняються від податку на додану вартість незалежно від того, яку форму власності має суб'єкт підприємницької діяльності, який надає ці послуги.