Система бухгалтерського обліку в банках України (стр. 6 из 12)

Наприклад, у банку кредити надані оцінюються за чистою ціною реалізації, цінні папери в портфелі банку на інвестиції — за справедливою вартістю, приміщення банку — за історичною собівартістю за вирахуванням зносу.

Принцип періодичності. Виходячи з безперервності діяльності банку припускаємо, що об'єктивно оцінити, скільки коштує банк, можна на момент початку діяльності банку і на момент ліквідації банку. Проте прийняття рішень користувачами потребує періодичної фінансової інформації про діяльність банку. Згідно з цим принципом господарська діяльність банку розподіляється на певні періоди з метою складання фінансової звітності.

Завершеним звітним періодом, який охоплює повний цикл обробки облікової інформації і закінчується складанням фінансової звітності, включаючи всі її компоненти, вважається календарний рік.

Проміжна квартальна фінансова звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Банки також складають щоденну та місячну фінансову звітність. Комплекти такої звітності на відміну від річної фінансової звітності включають не всі компоненти. На відміну від інших підприємств банки щоденно складають баланс.

Звітний період на практиці ще називають обліковим періодом.

У процесі формування Плану рахунків банку ставиться завдання максимально його спростити для кращого сприйняття і водночас забезпечити його високу інформативність як для менеджерів, так і для зовнішніх користувачів.

Зазначимо основні вимоги, яким повинен відповідати план рахунків комерційних банків:

· детальний та повний облік усіх банківських господарських
операцій;

· своєчасне оброблення і накопичення детальної інформації;

· відображення правдивої та змістовної інформації для всіх категорій користувачів.

Бухгалтерські рахунки в плані рахунків об'єднані в дев'ять класів.

Структуру Плану рахунків можна подати у вигляді схеми (рис. 1.6).

У структурі Плану рахунків можна виділити три частини, які логічно пов'язані між собою:

· балансова частина;

· в частина доходів і витрат;

· позабалансова частина.

Балансова частина включає перші п’ять класів(від першого до п’ятого) рахунків. Рахунки першого — четвертого класів призначені для обліку активів та зобов'язань, а за рахунками п'ятого класу обліковують джерела власного капіталу. На підставі рахунків перших п'яти класів складається балансовий звіт комерційного банку.

Друга частина охоплює класи доходів та витрат (шостий та сьомий класи). На базі рахунків шостого та сьомого класів складається звіт про фінансові результати.

У плані рахунків банку на відміну від підприємств в одному класі об'єднані різні за характером рахунки. Кожний клас включає як активні, так і пасивні рахунки.

Третя частина містить клас позабалансових рахунків (дев'ятий клас), на рахунках якого обліковуються позабалансові операції банку. До особливої риси позабалансових операцій слід віднести те, що в момент їх здійснення не змінюється фінансовий стан банку. Наприклад, відкриття кредитної лінії банком на користь підприємства не супроводжується водночас видачею йому кредиту і тому не впливає на зміну фінансової позиції банку.

Особливість побудови Плану рахунків полягає у чіткій методологічній організації та ефективності рішень. Фінансовий результат, що відображається на рахунку п'ятого класу «Результати минулого року, що очікують затвердження», обчислюється за даними рахунків шостого та сьомого класів. Це свідчить про логічний зв'язок між першою і другою частинами Плану рахунків,

а далі плавно трансформується у зв'язок між балансовим звітом і звітом про фінансові результати.

Умовні зобов'язання і вимоги, що обліковуються на позабалансових рахунках дев'ятого класу, за певних умов, які передбачені угодами, можуть стати реальними вимогами до банку або його зобов'язаннями і суттєво вплинути на зміни його фінансової позиції. Такі можливі наслідки позабалансових операцій свідчать про логічний зв'язок між третьою і першою частинами Плану рахунків.

Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку.

Восьмий клас призначений для рахунків для ведення управлінського обліку і для рахунків, через які передбачено забезпечити зв'язок між рахунками фінансового обліку та рахунками управлінського обліку.

Рахунки управлінської бухгалтерії використовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності праці окремих підрозділів або центрів відповідальності тощо. Вони дають змогу накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку. На сьогодні не існує централізовано розробленої методології і методики ведення управлінського обліку в банках. Кожний банк вирішує цю проблему самостійно.

Уміння користування і тлумачення форм фінансової звітності значно полегшує розуміння принципів розміщення рахунків та їх об'єднання за структурними одиницями в Плані рахунків.

Передусім потрібно розглянути структурні одиниці плану рахунків, які використовуються для передання інформації(рис 1,7.)

План рахунків складається із класів, розділів, груп та власне рахунків. Ці структурні одиниці різняться ступенем деталізації інформації, за елементами звітності. На рівні класів не надається змістовна інформація. Структурна одиниця «клас» має інше навантаження. Виокремлення класів дає змогу об'єднати в одному класі однорідні за видами активи і зобов'язання відповідно до економічного змісту операцій, які виконує банк.

Уся мінімально необхідна інформація надається на рівні таких одиниць, як розділи, їх ще називають рахунками другого порядку. Більш детальна інформація надається за групами — рахунки третього порядку. Поглиблення деталізації інформації досягається на рахунках четвертого порядку.

Кожний клас включає рахунки II, IIIі IVпорядку. Усі вони належать до синтетичних рахунків і різняться ступенем деталізації інформації про об'єкт обліку.

У Плані рахунків бухгалтерські рахунки розміщені у порядку зростання їх номерів. Зверніть увагу на те, у який спосіб побудована нумерація рахунків. Розуміючи підхід, використаний до нумерації рахунків, ви зможете легко і швидко знаходити потрібну вам інформацію про певні види активів, зобов'язань, капіталу, доходів та витрат у фінансових звітах.

Класи мають номери від 1 до 9 і складаються з одного знака. Нумерація рахунків II, IIIі IVпорядку здійснюється додаванням одного знака (від 0 до 9) з правого боку відповідно до номера класу, рахунків IIі IIIпорядку:

класи— однозначні (класи) номери;

рахунки IIпорядку (розділи) — двозначні номери;

рахунки IIIпорядку (групи) — тризначні номери;

рахунки IVпорядку — чотиризначні номери.

Отже, у Плані рахунків застосовується десятинна система кодування рахунків; при цьому перша цифра означає клас Плану рахунків, друга — розділ у класі, третя — групу у розділі, четверта — номер рахунка в групі.

Розглянемо підхід до деталізації інформації на прикладі рахунків, об'єднаних у першому класі. Перший клас називається «Казначейські та міжбанківські операції». У ньому обліковуються казначейські та міжбанківські операції комерційних банків.

Деталізація рахунків IIпорядку здійснюється за видами казначейських та міжбанківських інструментів, які використовують банки. Для обліку казначейських інструментів призначені такі рахунки:

· готівкові кошти — рахунок № 10;

· банківські метали («монетарні») — рахунок №11;

· кошти у Національному банку України — рахунок № 12;

· казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ — рахунок № 14 та ін.

До міжбанківських інструментів належать операції між комерційними банками:

«кореспондентські рахунки, які включають рахунки № 15 «Кошти в інших банках», № 16 «Кошти інших банків»;

» депозити до запитання та строкові депозити;

» кредити, операції РЕПО та ін.

Рахунки IIIі IVпорядку деталізують інформацію про види казначейських та міжбанківських інструментів за конкретними ознаками.

Наприклад, деталізація рахунка 10 «Готівкові кошти» за рахунками IIIпорядку здійснюється за ознакою «вид готівкових коштів». Розділ 10 «Готівкові кошти» включає два рахунки третього порядку: 100 «Банкноти та монети» і 101 «Дорожні чеки».

Рахунки IVпорядку до 100 рахунка «Банкноти та монети» виділяються за ознакою «місцезнаходження готівкових коштів». Тому на рахунку № 1001 ураховуються банкноти та монети в касі банку, на рахунку № 1003 — банкноти та монети в обмінних пунктах, на рахунку № 1007 — банкноти та монети в дорозі.

Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансових звітів.

Зрозуміти зміст бухгалтерських рахунків і полегшити користування ними дає змогу класифікація рахунків за економічним змістом (рис. 1.8). Така класифікація показує, що обліковується на певному рахунку, тобто які саме об'єкти обліку відображаються на ньому, і тому надає необхідну інформацію про стан і зміни в складі об'єкта, що обліковується.

За своїм економічним змістом бухгалтерські рахунки поділяються на балансові та позабалансові. Балансові рахунки призначені для обліку за елементами фінансової звітності. Відповідно до елементів фінансової звітності вони поділяються на постійні та тимчасові. Постійні балансові рахунки включають: