- спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання заг. Частини КК);
- виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).
ІІ. Відповідно до методу правового регулювання правові норми класифікують на:
· Імперативні – ті, що вміщують категоричні приписи (норма, що визначає цивільну дієздатність фізичної особи);
· Диспозитивні – ті, що визначають варіанти поведінки або закінчуються словами: “якщо інше не встановлено законом”;
· Рекомендаційні – ті, що встановлюють варіанти поведінки – найбільш доцільні в даній ситуації (КПК).
ІІІ. Відповідно до галузей права розрізняють норми:
· Конституційного права;
· Цивільного права;
· Адміністративного права;
· І т. д. 23 галузі.
IV. За сферою дії:
· Загальні норми – ті, що поширюються на всю територію та на всіх суб’єктів;
· Місцеві (відомчі) норми – ті, що поширюють дію на осіб, які знаходяться на певній території, чи на певну сферу суспільних відносин;
· Локальні норми – ті, які діють в рамках конкретної державно-владної структури чи підприємства або установи (норми Статуту, правила внутрішнього розпорядку).
V. За характером:
Матеріальні норми – ті, що визначають зміст поведінки суб’єктів;
Процесуальні норми – ті, що визначають порядок реалізації матеріальних норм.
VI. За суб’єктами:
Законодавчі – ті, що вміщуються в текстах законів;
Підзаконні – ті, що вміщуються в текстах підзаконних нормативних актів.
58. Класифікація норм права за їх роллю в регулюванні суспільних відносин
· Регулятивні норми – націлені на регулювання суспільних відносин шляхом визначення змісту прав та обов’язків суб’єктів. На підставі цих норм визначаються визначаються межі можливої та необхідної поведінки, а також виникають регулятивні правовідносини, змістом яких є реалізація прав та обов’язків суб’єктів.
Відповідно до характеру прав та обов’язків регулятивні норми поділяють на:
1. Зобов’язуючі – ті, що передбачають обов’язок вчиняти певні дії в інтересах суб’єкта, що має право;
6. Забороняючі – ті, що вміщують обов’язок суб’єкта утриматись від вчинення дій, що перешкоджають реалізації права уповноваженої сторони;
7. Уповноважуючі норми – ті, що надають право учасникам відносин на вчинення певних позитивних дій.
· Охоронні норми – ті, що регламентують міру юридичної відповідальності, а також визначають спеціальні засоби державного захисту суб’єктивних прав. Їх значення визначається чіткою характеристикою засобів державного впливу та можливістю виникнення правовідносин щодо їх реалізації.
· Спеціалізовані норми – ті, що забезпечують дію регулятивних та охоронних норм. Вони не мають самостійного значення і на їх основі не виникають правовідносини.
Спеціалізовані норми класифікують за двома критеріями:
а) в залежності від призначення в процесі правового регулювання розрізняють:
- загальні норми – ті, що визначають принципи функціонування суспільства;
- дефінітивні норми – ті, що націлені на закріплення юридичних понять (наприклад– визначення злочину);
- декларативні норми – ті, що закріплюють правові принципи;
- оперативні норми – ті, що націлені на відміну, зміну чи прийняття норм (норми постанов ВР що стосуються прийняття чи відміни Законів);
б) за обсягом регулювання розрізняють:
- загальнорегулятивні – ті, що регламентують сферу суспільних відносин (норми загальної частини КК);
- спеціальні – ті, що регламентують різновид суспільних відносин (інститути злочину, покарання загальної частини КК);
- виключні – ті, що поширюються на конкретну життєву ситуацію (норма, що встановлює випадки неосудності).
59. Поняття та ознаки нормативного акту
Нормативний акт – це офіційний письмовий документ, який приймається уповноваженим органом держави, який встановлює, змінює чи відміняє правові норми.
Нормативний акт характеризується наступними ознаками:
1.Має письмову форму;
2.Характеризується юридичною силою;
3.Приймається компетентними органами держави;
4.Встановлює, змінює чи конкретизує правові норми;
5.Має певну юридичну силу;
6.Породжує юридичні наслідки;
7.Має обов’язковий характер для суб’єктів;
8.Націлений на регулювання суспільних відносин;
9.Охороняється державою
| Нормативні акти | ||||||||
| Нормативно-правові акти | Індивідуальні акти | |||||||
| Закони | Підзаконні акти | Акти-директиви | Акти право застосуваня | Інтерпретаційні акти (тлумачення) | ||||
| Конституційні | Звичайні | ЗАГАЛЬНІ | ВІДОМЧІ | МІСЦЕВІ | ЛОКАЛЬНІ | |||
ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ АКТИ.
Найважливішим різновидом нормативного акту є нормативно-правовий акт. Він являє собою документ, що є результатом правотворчості колективного органу держави, який вміщує правові норми.
ОЗНАКИ нормативно-правового акту:
1.Відображає та захищає інтереси держави;
2.Має загальний характер;
3.Вміщує правові норми;
4.Охороняється державою;
5.Має певну юридичну силу та займає відповідне місце в системі законодавства;
6.Документально оформлений;
7.Приймається в порядку чітко регламентованої процедури.
ЗНАЧЕННЯ нормативно-правових актів:
1.Забезпечують інформованість населення щодо змісту правових приписів;
2.Визначають правомірність чи протиправність поведінки суб’єктів;
3.Є умовою єдиного розуміння та застосування права;
4.Є основною формою права України.
В залежності від юридичної сили нормативно-правові акти поділяють на:
- Закони;
- Підзаконні акти.
60. Закон: ознаки та різновиди
Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.
ОЗНАКИ:
1.Це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону.
2.Приймається в рамках законодавчого процесу;
3.Приймається особливими суб’єктами;
4.Охороняється державою в особливому порядку;
5.Регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства;
6.Конкретизується підзаконними актами.
Закони класифікують за двома критеріями.
І. За юридичною силою:
· Конституційні – це Конституція, закони, які вносять зміни та доповнення до неї, а також закони, безпосередньо передбачені текстом Конституції. Ці закони приймаються парламентом, кваліфікованою більшістю (2/3) голосів від конституційної кількості депутатів;
· Звичайні закони – це нормативні акти, що приймаються парламентом простою більшістю голосів від присутніх депутатів.
ІІ. За способом прийняття:
· Поточні закони – приймаються відповідно до плану законотворчих робіт;
· Надзвичайні – приймаються в екстремальних ситуаціях.
61. Підзаконний акт: поняття, риси, види
Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.
ОЗНАКИ:
1.Це документ, що приймається державою в рамках повноважень її органів;
2.Це документ, що приймається на основі закону, тобто не може регулювати відносини, які не отримали законодавчого закріплення;
3.Це акт, що приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;
4.Це акт, що приймається на виконання закону, тобто конкретизує його положення;
5.Має спрощений порядок відміни.
В залежності від юридичної сили підзаконні акти поділяють на:
1) Загальні – ті, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на територію всієї держави (Постанови ВР, Постанови ВР Республіки Крим, Укази Президента, Постанови, Рішення та Накази Уряду).
2) Відомчі акти – документи, які приймаються центральної виконавчої влади та регламентують відносини в певній сфері життєдіяльності суспільства (акти міністерств, відомств та державних комітетів).
3) Місцеві акти – документи, які приймаються місцевими органами управління та поширюються на територію адміністративної одиниці (акти державних адміністрацій).
4) Локальні акти – документи, які приймаються адміністрацією підприємств, установ та організацій і регламентують порядок діяльності цих структур (правила внутрішнього розпорядку, статути).
62. Співвідношення законів та підзаконних нормативно-правових актів
Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.
Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.
| Закон | Підзаконний нормативний акт |
| Це нормативно-правовий акт, що регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства і має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону. | - Це документ, що приймається на основі закону, тобто не може регулювати відносини, які не отримали законодавчого закріплення;- Це акт, що приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;- Це акт, що приймається на виконання закону, тобто конкретизує його положення; |
| Приймається в рамках законодавчого процесу особливими суб’єктами; | Це документ, що приймається державою в рамках повноважень її органів; |
63. Поняття та види індивідуальних нормативних актів
Індивідуальні нормативні акти – це документи, які розраховані на чітко визначені індивідуальні випадки та адресовані конкретно вказаним суб’єктам.