Характеризується:
- проголошенням прав та свобод і відсутністю можливостей їх реалізації;
- проголошенням верховенства парламенту, який в дійсності лише затверджує прийняті елітою рішення;
- значною роллю поліцейського апарату;
- наявністю обов’язку суду оберігати державні інститути;
- неможливістю опозиції;
- пріорітетом інтересів держави над інтересами суспільства.
38. Теорія держави загального благоденствія
Створена в період між двома світовими війнами.
За цією теорією, сучасні буржуазні суспільства і держава вже позбулися або інтенсивно позбуваються класового характеру, а держава стає органом, що функціонує на благо всіх членів суспільства. Йдеться про різке звуження сфери державного примусу. Репресивно-каральні функції держави відмирають за рахунок розширення соціально-економічних функцій:
1.державного регулювання економіки;
2.соціальних послуг (охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, культурно-освітні функції та ін.);
Своє соціальне призначення така держава реалізує шляхом:
1.Націоналізації найважливіших галузей промисловості;
2.Впливу на ринок шляхом політики цін, інвестицій, державних замовлень, кредитної політики та ін.;
3.Планування і прогнозування економічного і соціального розвитку;
4.Здійснення широкої політики соціальних послуг, соціального забезпечення і страхування, допомоги малозабезпеченим, підтримки високого рівня законності;
5.Захисту трудівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців.
Отже, ця теорія передбачає існування сильної держави, що поширює свій вплив на широке коло суспільних відносин.
39. Теорія еліт
Ця теорія була заснована у 20-30 роках XX ст. і грунтується на ідеї нездатності широких мас населення до управління державою. За цією теорією, політика – це сфера боротьби двох протилежних груп: пануючої меншості (еліти), що оволоділа державою, та підпорядкованої їй більшості. При цьому, демократія розглядається як утопія.
Вважається, що державою, суспільством завжди править еліта. Вона утворюється у трьох головних сферах – політичній, економічній та інтелектуальній – шляхом висування індивідів, які досягли в своїй справі найбільших успіхів. Але кожна правляча еліта рано чи пізно вироджується. У суспільстві з’являється нова потенційна еліта, що прямує до влади. Стара еліта владу не віддає, тому циркуляція еліт проходить, як правило, шляхом насильства, переворотів і революцій, що в цілому корисно для суспільства.
У наш час теорія еліт має такий вигляд:
· У сучасному суспільстві є декілька еліт;
· Між ними існує вільна конкуренція, заснована на принципах політичного і партійного плюралізму;
· Вони намагаються у співробітництві здійснювати керівництво державою;
· Еліти не відірвані від народу, а контролюються ним за допомогою здійснення загального виборчого права, незалежних засобів масової інформації, тощо.
Одним із різновидів теорії еліт є доктрина технократії. За нею, із зростанням впливу науки і техніки на всі сфери суспільного життя, вчені, технічні спеціалісти зосереджують у своїх руках не тільки виробничі та науково-дослідницькі функції, але й політичну владу.
40. Теорія національної держави
41. Поняття та риси соціального регулювання
Впорядкування суспільних відносин здійснюється за допомогою спеціальних засобів, що визначаються як соціальні норми і характеризують можливості суспільства щодо забезпечення системності відносин між людьми. Суспільні відносини, що регламентуються соціальними нормами, мають більш високий ступінь організації, а суспільство, що забезпечує наявність та дієвість соціальних норм, характеризують як соціально регульоване.
Соціальне регулювання, що здійснюється в рамках суспільства, характеризується певними ознаками, які визначають особливості процесу регулювання.
Ознаки соціального регулювання:
1.Здійснюється в суспільстві і характеризує особливості взаємодії людей як соціальних суб’єктів;
2.Здійснюється за допомогою спеціальних засобів, які встановлюються та гарантуються суспільством;
3.Забезпечується суспільством і в окремих випадках гарантуються можливістю застосування примусових засобів;
4.Його метою є надання суспільним відносинам упорядкованого характеру;
5.Забезпечує функціонування суспільства як цілісної системи;
Отже, соціальне регулювання є засобом функціонування суспільства, що створює необхідні умови для його розвитку та вдосконалення.
42. Поняття та риси соціальних норм
Соціальне регулювання здійснюється за допомогою соціальних норм
Соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що певним чином встановлюються та гарантуються з метою упорядкування суспільних відносин.
Риси соціальлних норм:
1.Мають загальний характер, тобто поширюються на невизначену кількість однотипних випадків;
2.Адресуються всім суб’єктам, що діють у сфері, яка регламентується нормою;
3.Встановлюють права та обов’язки суб’єктів, визначаючи міру можливої та необхідної поведінки;
4.Мають суспільний характер, тому що регламентують відносини між людми;
5.Виробляються в процесі життєдіяльності суспільства та вдосконалюються в процесі вдосконалення суспільних відносин;
6.Забезпечуються суспільством шляхом створення умов щодо їх виконання, а також застосування засобів громадського впливу у випадку їх порушення.
Отже, соціальні норми – це правила поведінки, що формуються в суспільстві, реалізуються в реальній поведінці суб’єктів та забезпечуються суспільством з метою надання суспільним відносинам упорядкованості.
Різновиди соціальних норм
Різноманітність суспільних відносин визначає різноманітність соціальних норм, які можуть бути класифіковані за різноманітними критеріями.
І. За способом виникнення:
- Стихійні, що виникають в процесі функціонування суспільства без впливу свідомої діяльності людини;
- Свідомі, поява яких в суспільстві є усвідомленою, які спеціально створюються і мають більш високий організаційний вплив.
ІІ. За способом існування:
- Усні норми, що існують у свідомості суб’єктів і передаються з покоління в покоління;
- Письмові, що існують у формі чітко визначеного документу.
ІІІ. За способом забезпечення:
- Норми, що забезпечуються внутрішніми переконаннями суб’єктів ( мораль, традиції, звичаї);
- Норми, що забезпечуються недержавними утвореннями ( корпоративні норми);
- Норми, що забезпечуються засобами громадського впливу (норми культури, етики, естетики);
- Норми, що забезпечуються примусовими засобами (політичні та проавові).
ІV. За особливістю сфери відносин, що регулюються:
- Норми моралі, тобто правила поведінки, що засновані на уявленнях суспільства про добро та зло, справедливість та несправедливість;
- Норми культури – правила поведінки, що відображають рівень духовного розвитку суспільства;
- Організаційні норми – правила поведінки, що регламентують порядок утворення та функціонування державних і недержавних структур;
- Традиції – правила поведінки, що виникають в результаті багаторазового їх застосування та існування у свідомості суб’єктів;
- Звичаї – правила поведінки, що передаються з покоління в покоління та мають тривале історичне функціонування;
- Політичні норми – правила поведінки, що регламентують взаємодію держави з політичними партіями, націями та громадянами в процесі здійснення політичної влади;
- Корпоративні норми – правила поведінки, що утворюються громадськими об’єднаннями та регламентують порядок їх функціонування;
- Релігійні норми – правила поведінки, що визначають порядок здійснення релігійних культів та засновуються на вірі в бога;
- Норми етики – засновуються на уявленнях про красу людських вчинків;
- Норми права – правила поведінки, що встановлюються чи санкціонуються державою з метою державно-владного впливу на суспільство.
43. Право та інші соціальні норми: спільні риси
1.Право, як і інші соціальні норми, має об’єктивний характер – визначається об’єктивними умовами життєдіяльності суспільства;
2.Вони існують в реальній поведінці суб’єктів;
3.Регламентують поведінку людини шляхом надання прав та покладення обов’язків;
4.Мають загальний характер;
5.Певним чином встановлюються та гарантуються;
6.Протирічать свавіллю та беззаконню;
7.Виробляють повагу до прав людини.
44. Відмінності права та інших соціальних норм
| Правові норми | Інші соціальні норми | |
| 1 | Встановлюються чи санкціонуються державою. | Існують в додержавному суспільстві і не залежать від держави. |
| 2 | Мають формально визначений характер. | Існують в усній формі, а письмове закріплення не має документального характеру |
| 3 | Розробляються в чітко визначеному порядку в процесі правотворчості чи законотворчості. | Розробляються у довільному порядку. |
| 4 | Є загальнообов’язковими і виконуються незалежно від відношення до них з боку суб’єктів. | Виконуються лише у випадку авторитетності норми для конкретного суб’єкта. |
| 5 | Мають системний характер. | Є просто сукупністю норм. |
| 6 | Чітко визначають права та обов’язки суб’єктів. | Права та обов’язки не визначені. |
| 7 | Права та обов’язки мають взаємний характер, тобто виконання обов’язку є гарантією реалізації права. | Виконання обов’язку не пов’язується з реалізацією прав. |
| 8 | Мають чітко визначену структуру (гіпотеза, диспозиція, санкція). | Не мають структурних елементів. |
| 9 | Реалізуються в чітко визначеному порядку (дотримання, виконання, використання та застосування). | Реалізуються в довільному порядку. |
| 10 | Гарантуються державою шляхом діяльності спеціально створених органів. | Гарантуються суспільством в процесі його життєдіяльності. |
| 11 | Охороняються державою шляхом застосування, у випадку їх порушення, одного з видів юридичної відповідальності. | Охороняються суспільством шляхом застосування засобів громадського впливу. |
45. Право як різновид соціальних норм