8. Учбова, змістом якої є вивчення державно-правових інститутів в курсі “правознавства” середньої школи, в курсі “Основи держави і права” неюридичних закладів та в рамках спецкурсів юридичних вузів.
Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:
a) Розробляє поняття та категорії, що складають основу юридичної науки.
b) Сприяє підвищенню прикладного значення галузевих юридичних наук.
c) Узагальнює знання інших юридичних наук, надаючи їм нового характеру.
d) Визначає зміст основних способів дослідження, що складають методологію юридичнох науки.
8.Характеристика влади суспільства додержавного періоду
Будь-яке суспільство, незалежно від наявності чи відсутності в ньому держави, характеризується певним ступенем упорядкування відносин між людьми.
Додержавним суспільством визнається певне співтовариство людей, відносини між якими регулюються соціальними засобами і в рамках якого ще не склалися умови для виникнення та функціонування держави. Відносини в цьому суспільстві регламентуються за допомогою двох факторів:
a)Наявність суспільної влади;
b) Наявність соціальних норм.
Влада, що існує в суспільстві, визначається як реальна можливість суб’єктів, яким вона належить, підкорювати своїй волі підвладних.
Суспільство характеризується наявністю суспільної влади, яка забезпечує найнижчий рівень його організації та продовжує існувати і з виникненням держави поряд із політичною владою.
Влада суспільства додержавного періоду має суспільний характер і має слідуючі особливості:
1. Вона має природний характер виникнення, бо її необхідність була визначена в ході тривалого історичного розвитку суспільства;
2. Влада регулювала відносини в рамках сім’ї. Сім’я визначалась основою суспільства і характеризувалась як сукупність людей за кровною чи передбачуваною спорідненістю. Всі відносини в рамках суспільства відбувались в межах сім’ї, а в процесі історичного розвитку суспільства – в рамках роду чи племені;
3. Влада мала єдиний характер. Це визначалось відсутністю поділу суспільства на соціально неоднорідні групи, а також відсутністю необхідності врівноваження різноманітних суспільних інтересів;
4. Основним призначенням влади було надання відносинам між людьми упорядкованого характеру для забезпечення процесу виживання суспільства в нових історичних умовах, а також створення необхідних умов для розвитку суспільства в майбутньому;
5. Влада здійснювалась на принципах самоуправління та самоорганізації. Найважливіші питання вирішувались шляхом обговорення їх всією сім’єю;
6. Відсутність професійних чинників визначала належність влади вождю, який обирався чи призначався на основі існуючих традицій;
7. Владні рішення, які мали усний характер, були забезпечені свідомим їх виконанням;
8. Відсутня регламентована відповідальність за невиконання владних рішень. Вплив на суб’єктів, що їх порушували, здійснювався шляхом помсти чи самосуду.
Отже, влада додержавного періоду характеризується суспільним змістом, є основним засобом надання суспільству рис системності та створює умови щодо подальшого вдосконалення суспільних відносин.
Основним засобом забезпечення суспільної влади в додержавному суспільстві були соціальні норми.
Соціальні норми – правила поведінки, що певним чином встановлюються та забезпечуються, мають певний ступінь обов’язковості і існують з метою визначення найбільш стійких аспектів взаємовідносин між людьми.
Соціальні норми додержавного суспільства характеризуються певними рисами:
1. Вони існують у формі звичаїв та традицій, тобто правил поведінки, що усвідомлюються людьми та передаються з покоління в покоління. Вони мають характер мононорм, тобто одна і та ж норма регламентує невизначену кількість суспільних відносин, що належать до різних сфер;
2. Як правило, існували у свідомості і мали усний характер;
3. Процес виконання норм забезпечувався всім суспільством;
4. Норми вдосконалювались з процесом вдосконалення суспільних відносин;
5. Невиконання норм не передбачало наявності відповідальності;
6. Мали єдиний зміст, тобто права і обов’язки суб’єктів не були відокремлені.
Отже, норми додержавного суспільства мали соціальний зміст і були основним засобом провадження та реалізації рішень суспільної влади.
9. Причини виникнення держави
Причини виникнення держави – це умови розвитку суспільства, що спричинили необхідність вдосконалення методів управління та виникнення в рамках суспільства державної його організації.
Причини виникнення держави поділяють на дві групи:
1) Загальні, що визначають основні закономірності виникнення будь-якої держави та характерні для державотворення в рамках будь-якого суспільства;
2) Особливі, що відображають своєрідність процесу виникнення однієї держави чи групи держав.
Оскільки основною умовою виникнення держави є розвиток суспільних відносин, то загальні причини класифікують за сферами життєдіяльності суспільства:
1.Економічні. Це умови розвитку матеріальних відносин в суспільстві, що спричинили необхідність їх державно-правового закріплення та охорони. Серед них:
- розподіл праці;
- поява надлишкового продукту;
- можливість купівлі-продажу праці;
- поява приватної власності та необхідність забезпечення інтересів власника.
2.Політичні. Це умови ускладнення суспільних відносин, що визначили необхідність їх єдиного регламентування. Серед них:
- поділ суспільства на соціальні групи;
- поява різноманітних соціальних інтересів;
- необхідність врівноваження цих інтересів та надання владі вождя певних рис професіоналізму.
3.Соціальні. Це умови, що визначили неможливість існування родоплемінної організації суспільства в нових історичних умовах. Серед них:
- ускладнення взаємовідносин між людьми;
- неефективність управління в рамках сім’ї та необхідність закріплення прав і свобод, що належать окремому індивіду.
4.Психологічні. Умови, що визначили особливості розвитку психології людини. Серед них:
- поява відчуття провини;
- поділ свідомості на права і обов’язки та необхідність гарантування закріплених на рівні суспільства прав.
5.Культурні. Умови, що відобразили рівень духовного розвитку суспільства. Серед них:
- поява релігії та письма, а також необхідності спілкування не лише в рамках соціальних одиниць суспільства, а й за їх межами.
Серед особливих причин розрізняють три форми виникнення держави:
· Афінська. Сутність її полягає у визначенні процесу виникнення держави як боротьби інтересів соціальних груп, що утворюють основні класи суспільства (класична);
· Римська. Характеризує процес виникнення держави як боротьбу соціальних інтересів різноманітних груп, що не становлять основних класів суспільства;
· Германська. Відповідно до неї, виникнення держави пов’язується з процесом загарбання інших територій та необхідністю управління ними.
10. Поняття та ознаки держави
Держава як особлива форма організації суспільства характеризується у двох аспектах:
¨Теоретичному, що визначає державу як юридичну категорію;
¨Функціональному, що визначає державу як засіб управління та здійснення політичної влади в суспільстві.
Як юридична категорія держава характеризується наявністю певних ознак, що відрізняють її від влади додержавного суспільства, а також від інших соціальних утворень, що існують в рамках державного суспільства.
Ознаки держави поділяють на основні та факультативні.
Відсутність хочаб однієї з основних ознак не дає можливості характеризувати суспільні утворення як держави.
Факультативні ознаки мають доповнюючий характер та конкретизують основні.
Основні ознаки держави:
1) Територія.
2) Суверенітет.
3) Наявність системи органів, установ та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та об’єднуються поняттям “механізм держави”. Частина державних органів, що наділені владними повноваженнями, складає поняття “аппарат держави”, який входить в структуру механізму держави.
4) Наявність політичної публічної влади.
Політичний характер влади визначає ступінь обов’язковості державно-владних рішень. Вони є загальнообов’язковими, виконуються всіма суб’єктами та забезпечуються можливістю застосування примусових заходів.
Публічний характер влади визначає ступінь її поширеності на населення держави. Лише державна влада поширюється на всіх суб’єктів, надаючи відносинам між ними упорядкованого характеру шляхом надання їм певних прав чи покладання на них певних обов’язків.
5) Наявність можливості розробляти, приймати чи санкціонувати правові норми, що закріплюють повноваження державних органів та гарантують виконання обов’язків держави щодо особи.
6) Можливість встановлювати форми та види податків з метою утримання державних органів та виконання загально-соціальних ьфункцій.
Факультативні ознаки держави.
1.Наявність громадянства;
2.Наявність грошової одиниці;
3.Наявність кордону;
4.Наявність збройних сил;
5.Наявність символіки;
6.Визнаність держави світовим співтовариством;
7.Наявність чітко визначеної політики.
Отже, держава – особлива організація суспільства, що характеризується суверенітетом, який поширюється на певну, чітко визначену територію, характеризується наявністю політичної публічної влади, яка здійснюється в процесі реалізації повноважень державними органами, надає своїм рішенням правової форми та існує за рахунок податків і зборів з населення.
11. Поняття та компоненти суверенітету держави
Суверенітет – це політико-правова характеристика державної влади, що визначає її політичний характер та закріплюється шляхом прийняття конституційного закону.