Менш поширене, ніж метафора (проте зустрічається серед німецькомовних запозичень), метонімічне перенесення. Як приклад автор наводить лексему верстат, що означає в мові-джерелі / нім. - Werstatt / "майстерня, цех", а в сучасній українській мові переосмислилась зі значенням "станок". Виявлено також невелику кількість прикладів розвитку значень шляхом перенесення, поширення власних назв на назви реалій: дрезина, / від німецького прізвища Drais / , зингер / німецька фірма "Singer"/, рентген / від німецького прізвища Röntgen /, цейс / німецька фірма "Zeiss" / і т.і. [10].
Також нами було розглянуто статтю В.В. Скачкової про німецькі лексичні запозичення в сучасній українській мові у сфері рослинного і тваринного світу. Ця лексика складає понад сорок одиниць і включає назви квітів, дерев, кущів, культурних рослин, різновидів грибів тощо: айстра, бавовна, барвінок, букс, вайда, гіацинт, денисена, едельвейс, імбир, квасоля, кольрабі, лакриця, люфа, мангольд, платан, померанець, рапс, спаржа (шпараги, шпаргаль), тамаринд, тмин (кмин), трюфель, цибуля, шпинат, штокроза, ясмин (застаріле); назви птахів та інших представників тваринного світу, в тому числі домашніх тварин: валах, вальдшнеп, гайстер (діалектне), гаршнеп, доберман, какаду, каплун, кроншнеп, мопс, пудель, страус, такса, фінвал.
Серед зазначених запозичень є такі, які потрапили в українську мову ще в ХV - ХVІ ст. Це імбир, бавовна, що були назвами товарів, які ввозилися до нас із закордону; імбир (у ХV ст. ингбирь, инбир) – "коріння тропічної трав'яної рослини і прянощі, виготовлені з неї"; бавовна (в ХV ст. - баволна) – рослина й тканина з неї. В цей час у давньоукраїнській мові з'являється запозичення цибуля ( нім. Zwibel), яке витіснило давньоруське лук (лоукь).
У ХVІІ ст. в літературних пам'ятках української мови фіксуються гіацинт, кмин (тмин), померанець, барвінок на позначення квітів і рослин, що були запозичені разом з назвами з німецької мови. У ХVІІІ ст. в українську мову надходять, з німецької слова пудель, мопс, вальдшнеп, каплун, шо є назвами порід собак, птахів, а також рослин, як то шпинат, айстра тощо. В ХІХ ст. в українській мові з'являються такі слова на позначення порід собак, як доберман, такса. Лексема мангольд є найпізнішим німецьким запозиченням, вона фіксується у словниках у ХХ ст. Частина цих лексем, як бачимо (барвінок, квасоля, айстра, мопс, пудель, такса тощо), позначають ті рослини та тварини, які органічно увійшли в життя українців. Зустрічаються серед них і ті, що називають екзотичні рослини і тварини, як то какаду, страус, тамаринд.
Досліджуючи генезу запозичень аналізованої предметно-тематичної групи, автор дійшла висновку, що німецька мова є генетичним джерелом для невеликої їх кількості: такса (нім. Dachshund, нім. Dachs, "борсук" + нім. Hund, "пес, собака"), доберман (нім. Dobermann – від прізвища німецького собаковода Л. Добермана), денисена (нім. Dönissens – від прізвища німецького селекціонера, який вивів цей сорт черешні), мангольд (нім. Mangold) та деякі інші.
Проте для більшості слів, що належать до предметно-тематичної групи рослинного і тваринного світу, німецька мова є історичним джерелом, генетично ж вони пов'язані з іншими мовами. Та саме в німецькій мові ці слова отримали ту звукову оболонку, відмінну від мови-джерела, з якою потрапили в українську мову. А отже, традиційно такі запозиченнх вважаємо німецькими. Це квасоля (c.- в.- нім. fasöl ← лат. phascolus "квасоля"), тамаринд (нім. Тamarinde ← араб. тамр "індійський фінік"), трюфель (нім. Trüffel ← лат. tuber), какаду (нім. Kakadu ← малай. kakatua), страус (нім. Strauss ← лат. struthio) і т.і.
Наведені приклади свідчать, що ці назви фонетично є ближчими до німецької мови, ніж до мови - генетичного джерела.
Переважна більшість аналізованих у статті запозичень належить до активного складу сучасної української мови (70%). Словами обмеженого вживання є 30% запозичень, як то лакриця, люфа, фінвал, мангольд, тамаринд, які характерні для мови фахівців. Зустрічаються й діалектні варіанти, як, наприклад, карп, дупель, гайстер, каплун, які наявні у вжитку населення окремих областей України [11].
1.4 Висновки до розділу 1
Отже, розглянувши літературу з цієї теми, можна зробити висновок, що німецькі запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Проблеми дослідження запозиченої лексики не нові. Як бачимо, їм приділяється значна увага у проаналізованих вище роботах. Але й досі вони залишаються розглянутими лише частково.
Науковці зазначають, що лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування. Безпосередні контакти з закордоном, вивчення західноєвропейських мов, безумовно, сприяло проникненню іншомовних слів в українську мову і подальшому їх освоєнню. На ХІХ – початок ХХ століття припадає найбільш інтенсивне збагачення словникового складу української літературної мови запозиченою лексикою: за відносно короткий історичний період в українську літературну мову ввійшли і утвердилися в ній найважливіші слова міжнародного характеру на позначення головних понять політики, науки, літератури, мистецтва.
Важливе місце в роботах лінгвістів посідає проблема адаптації запозичень у системі мови-рецептора на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях. Основним матеріалом для висновків про фонетичну адаптацію запозичених слів є графічна передача звуків мови-джерела в українських текстах. Німецькі голосні звуки в процесі пристосування до фонетичної системи української мови зазнавали майже повної субституції їх голосними української мови. Основна маса запозичень ХІХ – ХХ ст. уживалась у сучасній граматичній формі. Запозичений лексичний матеріал, який входить до складу сучасної української літературної мови з погляду семантичних змін поділяють на дві групи. До першої з них відносяться ті лексичні запозичення, які у мові-рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі, що й у мові-джерелі. До другої групи – слова, які в українській мові набули семантичних зрушень.
РОЗДІЛ 2. НІМЕЦЬКОМОВНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ У
СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ ТА ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРАХ
2.1 Поділ запозичень з соціально-політичної та економічної сфер на
мікрогрупи, генеза запозичень
Під час дослідження нами було виявлено 75 запозичень з соціально-політичної сфери, які функціонують в сучасній українській літературній мові. До них належать: авторитет (нім. Autorität, франц. autorite, від лат. auctoritas – влада) – 1) Загальновизнаний вплив, що його роблять на переконання й поведінку людей певні особа, організація, вчення завдяки притаманним або приписуваним їм особливостям і заслугам. 2) Особа, що користується загальним визнанням, впливом. Агентура (нім. Agentur) – 1) Сукупність агентів будь-якої установи, підприємства або організації. 2) Мережа агентів, що створюється для збирання таємних відомостей, здійснення підривної роботи. Агітація ( нім.Agitation, лат. agitatio – приведення в рух, спонукання) – Поширення певних ідей або лозунгів за допомогою різноманітних засобів: бесід, виступів у пресі, по радіо, телебаченню, кіно, театру, образотворчого мистецтва, політичної та художньої літератури; один із засобів політичного впливу на маси, ідеологічна, зброя боротьби класів та їхніх партій. Агресор(нім. Aggressor, лат. aggressor – той, що нападає) – сторона, що нападає; держава, яка здійснює агресію, першою застосовує збройну силу проти іншої держави; загарбник. Аншлюс (нім. Anschluβ, букв. – приєднання) – імперіалістична політика загарбання Австрії Німеччиною; проводилась німецьким імперіалізмом після 1-ї світової війни, особливо після встановлення в Німеччині в 1933 р. фашистської диктатури. Практично А. було здійснено в 1938 р. Аскет (нім. Asket, грец. άοκητής – добренавчений) – 1) У давнину християнський подвижник, пустельник. 2) Переносно – людина, яка вкрай обмежує свої життєві потреби. Базис (нім.Basis, грец. βάσις – основа) – 1) Основа, база. 2) геод. Основна, точно виміряна на місцевості лінія, за якою визначають довжину інших ліній і роблять обчислення. 3) Б. економічний – сукупність виробничих відносин певного суспільства, що відповідають характерові й певному рівневі розвитку продуктивних сил. Блок (нім. Block) – угода, союз між державами, партіями, групами людей для досягнення спільних політичних цілей. Бундесвер (нім. Bundeswehr, від Bund – союз і Wehr – захист) – збройні сили Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Бундесрат (нім. Bundesrat, від Bund – союз і Rat – рада) – верхня палата парламенту Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), а також у Німеччині в 1871 – 1918 pp., в Австрії в 1920-34 pp. Бундестаг (нім. Bundestag, від Bund – союз і Tag – день) – нижня палата парламенту Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Бунт (нім. Bund) - 1. Повстання. 2. В'язанка, пучок однакових речей. 3. Шість великих струн на бандурі. Бургомістр (нім. Burgermeister) – 1) Голова міського самоврядування середньовічних міст, що мали магдебурзьке право. 2) В деяких сучасних капіталістичних країнах – голова міського самоврядування. 3) В Німецькій Демократичній Республіці (НДР) – голова місцевої ради. Бюргер (від нім. Burger – городянин) – 1) Вільний житель середньовічних міст Європи. 2) Переносно – міщанин. Вербувати (нім. werben) – 1) Наймати людей на військову службу. 2) Набирати в якусь організацію, залучати до якоїсь справи. 3) Переносно – залучати до якоїсь діяльності. Герольд (нім. Herold) – у країнах Зах. Європи за середніх віків оповісник, парламентер, церемоніймейстер при дворах королів і великих феодалів. Г. відали також складанням гербів і родоводів (застаріле). Герцог (нім. Herzog) – 1) У давніх германців виборний військовий вождь племені. 2) В Зах. Європі в період раннього середньовіччя – племінний князь, в період феодальної роздробленості - великий феодал, який займав перше після короля місце у феодальній ієрархії. 3) Один з найвищих дворянських титулів у Зах. Європі, що й досі зберігся в деяких країнах, наприклад у Великобританії. Герб (польс. herb, від нім. Erbe – спадщина) – знак держави, міста чи роду. Гестапо (нім. Gestapo, скор. від Geheime Staatspolizei) – таємна державна поліція у фашистській Німеччині в 1933 – 45 рр, Здійснювала масовий терор у Німеччині та окупованих нею країнах. Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі в 1946 р. визнав Г. злочинною організацією. Гетьман (пол. hetman, від нім. Hauptmann – начальник) – у 16 ст. – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від 17 ст. до 1764р. – начальник козацького війська та верховний правитель України (застаріле). Гофмаршал (нім. Hofmarschall) – придворний титул у ряді монархічних країн; як правило, відав двірцевим господарством. Гофмейстер (нім. Hofmeister) – придворна посада в 13 – 14 ст. в Німеччині (в 19 – на початку 20 ст. – почесний титул), придворний чин (і посада) у 18 – на початку 20 ст. в Росії. Граф (нім. Graf) – 1) У Західній Європі за раннього середньовіччя вищий королівський урядовець, у період феодальної роздробленості великий феодал, згодом спадковий титул вищого дворянства. 2) Спадковий дворянський титул. У Росії, запроваджений Петром І, існував до 1917 р. (застаріле). Гуманізм (нім.Humanismus, лат. humanus – людяність) – 1) Прогресивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від церковних обмежень. 2) Ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей. Дезорієнтація (нім. Desorientierung – дезорієнтація) – 1) Введення в оману, позбавлення правильної орієнтації. 2)Втрата здатності орієнтуватися. Диктат (нім. Diktat, лат. dicto – диктую, наказую) – 1) В міжнародному праві – нерівноправний договір, нав’язаний однією державою іншій. 2) Політика нав’язування своїх умов, вимог, угод сильною імперіалістичною державою іншій, слабшій державі. Ерцгерцог (нім. Erzherzog) – титул австрійських принців до 1918 р. Ідеологія (Ideologie – ідеологія, образ мислення) – система політичних, правових, етичних, художніх, філософських, релігійних поглядів; суспільна свідомість. Кайзер (нім. Kaiser, лат. Caesar – Цезар) – назва імператора в т. зв. «Священній Римській імперії» (962 – 1806 pp.) та в Німеччині (1871 – 1918 pp.). Камер-колегія (нім. Kammerkollegium) – за феодалізму установа, що відала королівськими доходами. В Росії створена Петром І у 1721 p.; відала державними доходами, існувала до 1801 р. Камер-юнкер (нім. Kammerjunker) – у деяких монархічних державах, у тому числі в дореволюційній Росії, нижче придворне звання (чин). Камергер (нім. Kammerherr) – у деяких монархічних державах, у тому числі в дореволюційній Росії, придворне звання, на ступінь вище ніж камер-юнкер. Канцлер (нім. Kanzler, від лат. cancellarius – воротар) – 1) За середньовіччя в Західній Європі особа, що займала при дворі монарха високі посади (начальника канцелярії, охоронця державної печатки тощо). 2) У ряді буржуазних країн – назва деяких вищих державних посад, наприклад, у Великобританії К. державної скарбниці – міністр фінансів; в Австрії і ФРН федеральний К. – глава уряду; у Швейцарії К. Союзу – керівних секретаріату вищих федеральних органів влади й управління (Союзних зборів і Союзної ради). Колектив (нім. Kollektiv, від лат. collectivus – збірний) – суспільна форма об’єднання людей, що виникає на основі їхньої спільної праці, спільних громадських інтересів, яким підпорядковуються дії, вчинки, інтереси окремих осіб (напр., виробничий К., трудовий К.). Колективізм (нім. Kollektivismus) – характерна риса соціалістичних і комуністичних суспільних відносин, яка полягає в усвідомленні вищості громадських інтересів над інтересами окремої особи, підпорядкування її діяльності інтересам колективу. Один з основних принципів комуністичної моралі, основним змістом якого є класова солідарність, взаємодопомога, товариське співробітництво, свідома дисципліна. Кооператив (нім. Kooperative, від лат. cooperative – той, що співробітничає) – добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Кооптація (нім. Kooptation, від лат. cooptatio – довибори) – поповнення виборчого органу власним рішенням без проведення нових виборів. Космополіт (нім. Kosmopolit, від грец. κοσμοπολίτης – громадянин світу) – 1) Прихильник космополітизму. Людина, позбавлена почуття патріотизму, відірвана від інтересів своєї батьківщини, чужа своєму народові. 2) біол. Рослина й тварина, поширені в усіх частинах земної кулі. Кронпринц (нім. Kronprinz) – титул спадкоємця престолу в Німеччині і Австро-Угорщині за часів монархічного правління (до 1918 р.) Культуртрегер (нім. Kulturtrager, букв. – носій культури) – іронічна назва імперіалістів-колонізаторів, які прикривають пригноблення народів загарбаних ними країн брехливими заявами про насадження там культури. Курфюрст (нім. Kurfurst, від Kur – обрання і Furst – князь) – великий феодал, князь у т. зв. Священній Римській імперії, який мав право брати участь у виборах короля (імператора). Титул К. існував з 13 до 19 ст. Ландграф (нім. Landgraf) – за середньовіччя титул вельможних князів у Німеччині. Ландрат (нім. Landrat, від Land – земля і Rat – рада) – 1) Орган управління в деяких кантонах Швейцарії. 2) У ФРН виборна особа, що очолює районний орган місцевого управління. Ландтаг (нім. Landtag, від Land – земля, країна і Tag – збори) – 1) У феодальних князівствах середньовічної Німеччини збори або з’їзди представників від станів; з 19 ст. – виборні представницькі органи в державах, що входили до складу Німецького союзу, а пізніше – Німецької імперії. 2) Представницький орган у землях (адміністративно-територіальних одиницях) Австрії і ФРН. 3) В НДР до 1952 р. – законодавчий орган земель. 4) Однопалатний парламент у Ліхтенштейні. Лозунг (від нім. Losung – заклик) – 1) Заклик, у якому чітко, стисло виражено провідну ідею, завдання або вимогу політичної, громадської організації. 2) В давнину умовне секретне слово, що вживалося при сторожовій охороні військ, пароль. Маркграф (нім. Markgraf) – 1) В Імперії Каролінгів і в середньовічній Німеччині – правитель прикордонної області, пізніше – титул деяких князів у Франції, Італії, Німеччині, Іспанії. Маршал (франц. marechal, від старонім. marschalc – конюший) – 1) У Франкській державі королівський слуга, що наглядав за кіньми. 2) 3 12 ст. придворний радник у Франції, заступник конетабля. 3) Найвище військове звання в ряді країн, зокрема в СРСР з 1935 р. 4) В Польщі звання деяких цивільних службових осіб (напр., М. сейму, віце-М. сейму). Майоризувати (нім. majorisieren, від лат. major – більший) – використати більшість голосів для відхилення пропозицій меншості (наприклад у парламенті). Нацизм (нім. Nazismus, скор. від Nationalsozialismus – національний соціалізм) – назва фашизму в гітлерівській Німеччині. Нацисти, наці (нім. Nationalsozialisten, скор. Nazi) – члени гітлерівської фашистської партії в Німеччині в 1919–45 pp. З метою обдурення народних мас гітлерівська партія демагогічно назвала себе «націонал-соціалістичною», проте в дійсності гітлерівці – затяті вороги соціалізму й демократії, найзлісніші реакціонери. В 1933–45 pp., перебуваючи при владі, встановили в країні терористську диктатуру, розв’язали 2-у світову війну, яка завершилася розгромом фашистської Німеччини. Нейтралітет (нім. Neutralität, від лат. neutralis – нічийний) – 1) Невтручання в чужі суперечки, в боротьбу між двома сторонами. 2) В міжнародному праві становище держави, яка не бере участі у війні, зберігає з воюючими державами мирні відносини і не подає жодній з них воєнної допомоги. Офіціоз (нім. offizios – офіціозний, від лат. officciosus – послужливий, ревний) – газета, журнал, бюлетень або інше друковане видання, що офіційно не є органом уряду або правлячої партії, але виражає їхні погляди з питань внутрішнього й міжнародного життя. Паритет (нім. Parität, від лат. paritos – рівність) – 1) Рівність сторін у їхніх взаємовідносинах; принцип рівноправного представництва сторін під час розгляду будь-якого питання, що стосується інтересів обох сторін, тощо. 2) Співвідношення валют різних країн, вимірювання співвідношення золотого вмісту їх. Плакат (нім. Plakat, з франц. placard – об’ява, афіша) – 1) Вид образотворчого мистецтва, що служить завданням наочної, найчастіше політичної, агітації та пропаганди. 2) Оголошення, яке вивішується в громадських місцях з метою інформації, реклами, інструктажу тощо.