- товару, що відноситься до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів;
Кабінетом Міністрів України в рамках своєї компетенції був розроблений Порядок випуску і обігу векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при ввозі товару па митну територію України, затверджений постановою № 1104 від 01.10.97 р.
У відповідності з зазначеним порядком податковий вексель може бути виданий особою, що відповідає певним вимогам, а саме:
- є платником податку на додану вартість у відповідності зі статтею 2 Закону про ПДВ;
- зареєстроване як платник податку на додану вартість у відповідності зі статтею 9 цього закону і внесене в реєстр платників податку на додану вартість;
- має індивідуальний податковий номер, присвоєний як платнику податку на додану вартість.
Термін, на який видається податковий вексель, складає 30 днів, включаючи дату його видачі. Виняток складають лише товари, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.99 р. № 1123. Так, при ввозі товару за цим переліком податковий вексель може видаватися на термін до 90 днів.
Податковий вексель повинен бути оплачений векселедавцем не пізніше дати, що у відповідності з векселем є терміном платежу (30 або 90 днів з моменту видачі), без пред’явлення його векселедержателем.
У випадку якщо вексель не було погашено в зазначений термін, протест з неплатежу не здійснюється, а вексельна сума підлягає стягненню з векселедавця податковими органами і вважається податковою недоїмкою [51, c.278].
Така недоїмка підлягає стягненню в порядку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України "Про стягнення не внесених у строк податків та неподаткових платежів" від 21.01 93р. № 8-93. Тому при оплаті векселя з порушенням термінів (незалежно від форми розрахунку - шляхом перерахування грошових коштів або шляхом зарахування суми в рахунок оплати векселя суми бюджетного відшкодування, або шляхом безспірного стягнення) на вексельну суму нараховується пеня [17, c.37].
Обмеження в застосуванні вексельної форми розрахунків з ПДВ при імпорті товарів на митну територію України є спробою збільшити надходження в державний бюджет за рахунок підприємств [87, c.22].
Відтепер при оформленні імпортних вантажів замість векселів необхідно перераховувати на рахунок Державної митної служби України грошові кошти. Щоб не допустити зупинки виробництва и виконати зобов’язання перед замовниками вони змушені перераховувати грошові кошти на рахунок митниці.
Податкова служба у своїх поясненях посилається на норми Закону про Державний бюджет України на 2008 рік. Наприкінці минулого року Державна митна служба повідомляла, що оскільки у проекті Закону про Держбюджет не обмежується обіг векселів, то порядок сплати ПДВ векселями на початку року залишиться незмінним. Редакція відповідних статей не змінювалась, але сьогодні виникла ця проблема.
Скоріш за все влада таким чином намагається змусити бізнес сплачувати додаткові кошти до державного бюджету для реалізації масштабних соціальних ініціатив, які не відповідають можливостям економіки та створюють загрозу макроекономічній стабільності. Податковій та Державній митній службам було дано розпорядження у найкоротший строк збільшити надходження до бюджету за рахунок податкових зборів, що вони і роблять усіма можливими доступними способами [87, c.23].
Неможливо заперечувати, що деякі компанії використовують схеми ухилення від сплати ПДВ за допомогою векселів. Однак відміна обігу векселів у цілому не вирішує цю проблему, а тільки оскладнює ситуацію на митниці. Питання векселів підіймається щороку, виникала пропозиція взагалі їх відмінити. Але зараз у нашій державі це зробити неможливо. Якби у держави не було простроченої заборгованності за неповерненим ПДВ та повернення проходило оперативно, можна б було вести дискусію про відміну податкових векселів [59, c.41].
Сьогодні заборгованність держави з повернення ПДВ складає близько 4 млрд. грн. Це гроші, що були взяті з обігу підприємств. Вони могли б працювати та приносити прибуток, доходи до бюджету. На підприємствах, де заборгованність за ПДВ перевищує сотні мільйонів гривень, додаткові витрати створюють серйозні проблеми.
Ситуація з обігом податкових векселів свідчить про недосконалість системи та відсутності політичної волі до покращення умов підприємницької діяльності. Треба якнайшвидше прийняти Податковий кодекс, внести зміни до Закону про Держбюджет. Разом з тим влада приймає напівміри, які лише призводять до остаточної втрати довіри бізнеса до влади.
У першу чергу своє невдоволення відміною податкових векселів виказали виробники феросплавів. Так, керівництво ВАТ "Запорізький завод феросплавів" призвало керівників металургійних підприємств об’єднати зусилля у підготовці звернень до Президента та Прем’єр-Міністру України про дотримання державними органами норм чинного законодавства. Причиною такого звернення став лист від 16 січня 2008 року №11/1-15/352-ЕП, згідно з яким було зупинено прийняття податкових векселів у сплату ПДВ.
За даними Асоціації виробників феросплавів (УкрФА), такі дії податкової служби можуть призвести до зупинки українських металургійних підприємств, які мають безперервний цикл виробництва. Наслідком цього стане припинення поставок імпортної сировини через відсутність фінансових можливостей за сплатою ПДВ (маючи заборгованність держави перед підприємствами за відшкодування ПДВ).
8 лютого, Перший віце-прем’єр міністр України Олександр Турчинов зробив заяву, у якій йдеться, що Кабінет Міністрів має намір відмовитись від податкових векселів. За його думкою може бути податковий кредит, але сплата податків має бути живими грошима, а не векселями.
У свою чергу, керівник Державної податкової адміністрації України Сергій Буряк відмітив, що у даній ситуації бізнесу треба дати чіткий сигнал, що якщо підприємець сплатить на митниці живі гроші, то держава не має мати перед ним боргів з повернення ПДВ. За його словами "Якщо буде збалансована відповідь на це питання, тоді це буде морально й правильно".
Усі доходи й витрати банку за операціями з цінними паперами класифікують на чотири групи:
1) процентні;
2) комісійні;
3) торговельні;
4) інші.
До процентних доходів (витрат) належать доходи (витрати) за борговими цінними паперами з фіксованим прибутком, а також доходи (витрати) у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінні папери.
Комісійні доходи (витрати) банк отримує (сплачує) у випадках зберігання та розміщення пінних паперів [81, c.413].
Торговельні прибутки (збитки) виникають від операцій з торгівлі цінними паперами.
До інших доходів (витрат) належать доходи (витрати) від цінних паперів із невизначеним доходом. Наприклад, дивіденди від акцій, що зберігаються як об’єкт торгівлі й капіталовкладень [36, с.542].
Для обліку процентних доходів і витрат за операціями з цінними паперами використовуються балансові рахунки груп 605 "Процентні доходи за цінними паперами" та 705 "Процентні витрати за цінними паперами власного боргу".
Згідно з принципом нарахування банки здійснюють нарахування доходів (витрат) за операціями з цінними паперами. Нарахування доходів чи витрат проводиться щомісяця, незалежно від дати їх отримання чи сплати. Щомісячно також здійснюються амортизація премії та дисконту за цінними паперами. Комісійні, торгівельні та інші доходи або витрати за операціями цінними паперами банку обліковуються за такими балансовими рахунками:
№ 6103 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для банків";
№ 6113 "Комісійні доходи за операціями з цінними паперами для
клієнтів";
№ 6203 "Результат від торгівлі цінними паперами на продаж";
№ 6300 "Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями";
№ 6394 "Позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії"‘;
№ 7103 "Комісійні витрати за операціями з цінними паперами";
№ 7394 "Негативний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії".
Методику обліку вказаних статей доходів і витрат визначено правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.06. 2003 р. № 255 [9].
Відповідно до п.1 глави 3 розділу 2 положення НБУ "Про операції банків з векселями" банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями [97, c.96].
У Положенні та в низці інших нормативних документів НБУ офіційно закріплено також можливість філій банків здійснювати операції з векселями за умови отримання від головного банку – юридичної особи повноважень на здійснення всіх або окремих операцій у порядку, встановленому законодавством. Проведення філіями банків операцій з векселями передбачає не тільки підписання договорів їх керівниками, а й, в основному, учинення певних написів на самих векселях (зокрема, при авалюванні векселів, акцепті тратт тощо).
З метою усунення персональної вексельної відповідальності керівника або головного бухгалтера філії банку, що підписав вексель без особливих повноважень, у Положенні передбачено необхідність вказівки на те, що вексель має бути підписаний саме на підставі довіреності (з обов’язковим зазначенням дати складання та її номера) [37, c.167].
Переважна більшість банків (66%) [71, c.43] не має у своїй структурі спеціалізованого відділу по роботі з векселями.
Діяльність усіх опитаних банків у сфері операцій з векселями визначається в основному вимогами клієнтів. Розробляють вексельні схеми та програми для клієнтів і активно просувають вексельні послуги на ринок 63% банків.
Надають філіям право здійснювати операції з векселями 53% банків, які мають філійну мережу, 47% – проводять вексельні операції через головні контори.