Роль адвокатури в захисті прав людини
Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод і репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності. Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менш як два роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокати здійснюють такі види діяльності: дають консультації юридичних питань, складають заяви, скарги та інші документи посвідчують копії документів у справах, здійснюють представництво в суді,
подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. У своїй професійної діяльності адвокат має право: репрезентувати і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази
ознайомлюватися на підприємствах із необхідними для виконання доручення документами й матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Поняття та джерела фінансового права
Финансовое право — это совокупность правовых норм, регулирующих общественные отношения в области мобилизации, распределения, использования централизованных и децентрализованных фондов (средств) с целью обеспечения выполнения заданий и функций государства.Предметом финансового права являются общественные отношения, возникающие в процессе финансовой деятельности — отношения по поводу формирования и расходования централизованных и децентрализованных фондов денежных средств, необходимых государству для выполнения его функции.Метод финансово-правового регулирования представляет собой совокупность средств влияния на участников финансово-правовых отношений
Финансовому праву. присущ метод властных предписаний,рекомендации,исследования и тому подобное. В настоящее время такие методы приобретают все большее применение.Источники финансового права — это правовые акты органов законодательной и исполнительной власти и местного самоуправления, в которых содержатся нормы финансового права.Основным источником финансового права является Конституция Украины от 28 июня 1996 г. Она закрепила основы правовой организации финансовой деятельности государства, в частности, бюджетной деятельности. Также к источникам финансового права принадлежат: нормативные акты Верховной Рады Украины, Президента Украины, Кабинета Министров Украины, органов самоуправления. Особое место среди источников занимают нормативные акты Министерства финансов и Национального банка Украины и другие.Нужно отметить, что единого источника, типа кодекса, для данной отрасли нет. Отсутствуют кодификационные источники из отдельных разделов финансового права, хотя подготовка такого законодательства началась. Работа над формированием проекта Налогового кодекса Украины началась еще в 1996 году. Налоговый кодекс должен быть единым, комплексным, рамочным законодательным актом, правовые нормы которого урегулировали бы взаимоотношения в процессе отправления налогов, сборов и обязательных платежей между всеми субъектами отношений и стали основой по формированию финансово-налоговой культуры всех и каждого.
Місце фінансового права в системі права Украіни
Вопрос о месте финансового права, как самостоятельной отрасли в правовой системе Украины, был предметом ряда дискуссий в течение многих лет и практически решен в конце 60-х и начале 70-х годов.Самостоятельность финансового права обусловлена его содержанием, качественным единством общественных отношений. Но самостоятельность не значит, что оно существует обособлено. Финансовое право тесно связано со всеми отраслями права.В первую очередь оно связано с конституционным, административным и гражданским.Конституционное право закрепляет: права, свободы и обязанности человека и гражданина, формы собственности, принципы деятельности государства и его органов во всех отраслях, в том числе и в отрасли финансов, компетенцию органов государственной власти и государственного управления в сфере финансов. Территориальное устройство Украины, распределение в государстве власти на законодательную, исполнительную и судебную, взаимоотношение государственной власти и местного самоуправления также влияют на конкретные формы финансовой деятельности. Нормы финансового права конкретизируют положение конституционно-правовых норм и обеспечивают формирование ирасходование государственных централизованных и децентрализованных фондов денежных средств.Административное право определяет: принципы государственного управления, систему органов исполнительной власти и их полномочия в области финансово-кредитных отношений, права и обязанности должностных лиц финансовых и кредитных органов. Опираясь на эти положения, нормы финансового права закрепляют организационные формы управления финансово-кредитной системой, систему и структуру финансовых органов, регулируют отношения, возникающие в процессе мобилизации, распределения и использования фондов денежных средств государством в лице его органов.Финансовое право имеет также связь и с гражданским правом. Так, предметом гражданского права являются имущественные отношения, к которым относят и денежные. Кроме того, некоторые органы государственного управления, например, Национальный банк Украины, в то же время являются хозяйственной организацией — юридическим лицом. Между этими органами и юридическими или физическими лицами возникают отношения на основании договоров. Например, на основании кредитного соглашения, страхования.С трудовым и пенсионным финансовое право граничит в той части, что касается регулирования отношений по поводу образования Пенсионного фонда и Фонда государственного социального страхования, и за нарушение финансового законодательства применяются санкции уголовно- и административно-правовых норм.
Фінансово-правові норми
Финансово-правовая норма — это установленное государством общеобязательное предписание (правило поведения) компетентных государственных органов по поводу образования, распределения и использования средств централизованных и децентрализованных фондов, выраженное в категорической форме и обеспеченное принудительной силой государства. Финансово-правовая норма регулирует только финансовые отношения, при которых они становятся носителями прав и обязанностей, и предусматривает ответственность за невыполнение предписаний государства. Как правило, финансово-правовая норма имеет императивный характер, который проявляется в категорической форме и не позволяет субъектам финансовых правоотношений менять ни сами предписания, ни условия их применения. Финансовая правовая норма состоит из гипотезы, диспозиции, санкции.Гипотеза — часть правовой нормы, определяющая условия, при которых возникают права и обязанности.Диспозиция — часть правовой нормы, содержит предписание, как именно должны действовать участники финансовых отношений, т.е. определяет их права и обязанности, возникающие только при определенных обстоятельствах, оговоренных в гипотезе.Средством защиты предписаний, содержащихся в финансово-правовой норме, являются санкции, т.е. указания на невыгодные последствия, обязательно наступающие в случаях нарушения установленных государством предписаний.В зависимости от того, как сформулирован вариант поведения в диспозиции правовой нормы, финансово-правовые нормы разделяются на нормы, которые: 1) обязывают; 2) запрещают; 3) уполномочивают.
Поняття та джерела цивільного права
Цивільне право — одна з провідних галузей національного права України,Цивільне право України, як будь-яка інша галузь права, характеризується предметом і методом правового регулювання. Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: Майновими відносинами є правові відносини, що пов'язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном. Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я та авторство) Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками: юридичною рівністю сторін; диспозитивністю сторін, на підставі чого сторонам надається право визначати їхні взаємовідносини на власний розсуд вирішення майнових спорів через загальний суд, арбітражний чи третейський суд" наявністю майнової відповідальності сторін. цивільне право являє собою сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін. Система цивільного права України визначає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв'язком її елементів — юридичних норм та інститутів. Нові ринкові відносини потребують радикального оновлення правової бази, в тому числі й цивільного законодавства. Нині систему цивільного законодавства складають законодавчі та інші нормативні акти, що містять цивільно-правові норми. Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України. Зокрема, вперше в Основному Законі нашої держави закріплено право приватної власності: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї творчої, інтелектуальної діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним".Законодавчі акти України мають деталізувати й розвивати конституційні положення. Зокрема, на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України "Про власність" "Про підприємництво" "Про цінні папери і фондову біржу" Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України постанови й розпорядження Уряду України а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України. Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається з Загальної та Особливої частин. Загальна частина криє в собі таке: основні положення; особи (громадяни та юридичні особи); угоди; представництво й довіреність; позовна давність. Особлива частина охоплює такі інститути: право власності зобов'язальне правоавторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціоналізаторську пропозицію; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства, а також застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.