Мир Знаний

Валютні операції банку (на прикладі діяльності АКБ "Приватбанк") (стр. 11 из 23)

Валютні операції, зазначені в пунктах 1 і 2 виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.

Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3ї групи Класифікатора.

Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 3ї групи Класифікатора на іноземну валюту 1ї групи Класифікатора на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкти ринку мають право здійснювати для фізичних осіб обмін готівкової іноземної валюти 1ї групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора. Обмін готівкової іноземної валюти іншої групи Класифікатора на безготівкову іноземну валюту не здійснюється.

Національний банк має право:

– змінювати час проведення Торговельної сесії та/або термін подання заявки на участь у Торговельній сесії, попередивши про це суб'єктів ринку не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни;

– наділяти уповноважену особу правом призупиняти Торговельну сесію з об'явленням технічної перерви;

– установлювати для суб'єктів ринку граничні межі продажу готівкової іноземної валюти фізичним особам – резидентам;

– установлювати граничний розмір маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземної валюти, що встановлюється Національним банком, з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та суб'єктів ринку, якщо події на міжнародному валютному ринку або інші негативно впливатимуть на міжбанківський валютний ринок України.

Заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів обов'язково мають містити такі реквізити:

– найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

– код заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 №1024;

– назву документа – «Заява про продаж іноземної валюти» або «Заява про продаж іноземної валюти або банківських металів»;

– дату складання заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (число – цифрами, місяць – цифрами або словами, рік – цифрами);

– повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів і відбитком печатки, місцезнаходження, номер телефону / факсу (для фізичної особи – прізвище, ім'я та по батькові);

– номер рахунку в іноземній валюті або банківських металах, з якого клієнт доручає здійснити продаж іноземної валюти або банківських металів, найменування та код уповноваженого банку, що його обслуговує, у якому відкрито цей рахунок (для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, цей реквізит може не заповнюватися);

– назву іноземної валюти або виду банківського металу, що продається, словами та цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора;

– суму продажу іноземної валюти цифрами у разі продажу банківських металів зазначається маса банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

– мінімальний курс продажу (можливе зазначення «за курсом уповноваженого банку»);

– гривневий еквівалент іноземної валюти або банківських металів, що доручається продати відповідно до встановленого в заяві курсу (не заповнюється під час продажу іноземної валюти або банківських металів за курсом уповноваженого банку, що обслуговує клієнта);

– номер поточного рахунку в гривнях, на який потрібно зарахувати гривневий еквівалент проданої іноземної валюти або банківських металів, найменування і код уповноваженого банку, у якому відкрито цей рахунок;

– відбитокпечатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Додатково в заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів можуть зазначатися такі реквізити:

– номер заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів (може містити цифри та літери);

– строк дії заяви про продаж іноземної валюти або банківських металів;

– прізвище, ім'я та по батькові працівника, уповноваженого вирішувати питання за угодою про продаж іноземної валюти або банківських металів, номер його телефону, зразок підпису;

– номер рахунку уповноваженого банку, на який потрібно перерахувати іноземну валюту або банківські метали для продажу;

– сума продажу іноземної валюти або маса банківських металів словами;

– дата валютування для зарахування коштів у гривнях (якщо це передбачено тарифами уповноваженого банку).

У заяві про продаж іноземної валюти або банківських металів клієнт має зазначити про те, що він доручає уповноваженому банку, що його обслуговує, утримати комісійну винагороду в гривнях з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти або банківських металів без зарахування на поточний рахунок клієнта в національній валюті, за умови, якщо цей поточний рахунок в національній валюті відкрито в іншому банку.

Валютні операції з негайним постачанням є самим мобільним елементом валютної позиції й несуть в собі визначений ризик. Роблячи угоди з негайним постачанням, банки дають доручення банкам-кореспондентам на переказ проданої валюти з їхніх коррахунків і на використання купленої валюти, не чекаючи одержання письмового підтвердження від контрагентів. При великих оборотах валютних операцій ризик зустрічного непереказу валюти може досягати величезних розмірів, і ліміти незавершених угод для контрагентів здобувають велике значення. У зв'язку з цим банки встановлюють для своїх банківських клієнтів на ринку ліміти незавершених операцій, тобто загальну суму валютних операцій, по яких ще немає даних про зустрічний переказ валюти покриття [20].

Термінові валютні операції (форвардні та ф'ючерсні) – це валютні операції, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через визначений термін після заключення угоди за курсом, зафіксованим в момент її заключення. З цього випливають дві особливості термінових валютних операцій [34]:

1). Існує інтервал за часом між моментом заключення і виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто постачання валюти, визначається як кінець періоду від дати заключення угоди чи інший будь-який період у межах терміну.

2). Курс валют по терміновій валютній операції фіксується в момент заключення угоди, хоча вона виконується через визначений період.

З 70х років з переходом до «плаваючих» валютних курсів одержали розвиток валютні фьючерси – це угоди які означають зобов'язання (а не право вибору на відміну від опціону) на продаж чи покупку стандартної кількості визначеної валюти на визначену дату (у майбутньому) за курсом, заздалегідь установленим при заключення угоди. У стандартних контрактах регламентуються всі умови: сума, термін, гарантійний депозит, метод розрахунку.

Торгівля фьючерсами здійснюється через кліринговий будинок (розрахункову палату біржі), що є продавцем для покупця і покупцем – для продавця. При заключення угоди покупець і продавець зобов'язані резервувати на спеціальному депозиті первісну маржу в районі від 0,04 до 6% від номінальної ціни контракту. Продавець валютного фьючерса виграє, якщо при настанні терміну угоди продає валюту дорожче котирувального курсу на момент її виконання (гра на зниження курсу валют), і зазнає збитків, якщо курс дня заключення угоди нижче курсу дня її виконання (гра покупця на підвищення курсу валют).

Особливістю відмінності зовні подібних операцій форварда і фьючерса в тім, що при форварді практично 95% контрактів закінчується реальним постачанням валюти, а при фьючерсах від 1 до 6% зі сплатою штрафних санкцій продавцем чи покупцем за відмовлення від угоди при невигідних курсових умовах. При цьому штрафна санкція, що сплачується, і є основною метою учасників ф'ючерсної угоди (гри на прогнозних курсах). Крім того, торгівля фьючерсами винятково зосереджена на біржах зі стандартною сумою валютного контракту, на відміну від будь-якої суми форвардної угоди на міжбанківському ринку.

Лондонська біржа по торгівлі ф'ючерсними контрактами (LIFFE) розрізняє три категорії їхніх учасників:

- хеджери – банки, корпорації, менеджери по інвестиціях, що керують ризиками;

- спекулянти (трейдери), що приймають на себе ризик з метою одержання прибутку;

- арбитражери валютних ризиків.

Курс валют по термінових угодах відрізняється від курсу по операціях «спот» відповідно до прогнозованої динаміки курсу валют. Різниця курсу «форвард» і «спот» визначається як «дисконт», якщо курс «форвард» нижче курсу «спот» чи як «премія», якщо прогнозний курс «форвард» вище курсу «спот».

Курси валют по термінових угодах, котируємі в цифровому вираженні називаються курсами «аутрайт». Котирування валют по термінових угодах методом премії чи дисконту залежить як від прогнозованої динаміки курсу в період від заключення до виконання угоди, так і від розходження в процентних ставках по строкових вкладах у цих валютах.

Термінові угоди з іноземною валютою відбуваються в наступних цілях:

- конверсія(обмін) валюти в комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень чи покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

- страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, у якій вони здійснені;

- одержання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Різновидом валютної операції, що сполучить наявну і термінову операції, є угоди «своп». «Своп» – це валютна операція, що сполучить купівлю-продаж двох валют на умовах негайного постачання з одночасним контрпродажем на певний строк з тими ж валютами. при цьому домовляються про зустрічні платежі в різних валютах два партнери (банки, корпорації й ін.). По операціях «своп» наявна угода здійснюється за курсом «спот», що у терміновому контрпродажу корегується з урахуванням премії чи дисконту в залежності від динаміки валютного курсу. Операція «своп» зручна для банків: вона не створює відкритої валютної позиції (покупка покривається продажем). Операція «своп» використовується для: