При розробці бойових документів необхідно дотримуватися наступних вимог: розробляти тільки документи, необхідні для практичного використання; вони мусять бути лаконічними, точними, не допускаючи подвійного тлумачення, виключаючими загальнотеоретичні загальновідомі положення; наочними і зручними у роботі; оптимально короткими.
Кожен бойовий документ мусить мати: гриф таємності та номер екземпляру; адресата; службовий заголовок; підпис посадової особи з вказанням посади, військового звання, прізвища; відмітку з вказанням кількості виготовлених екземплярів, прізвища виконувача і друкарки (кресляра), дати виконання і номеру по журналу врахування розмноження документів.
Гриф таємності документу визначається виконувачем та остаточно встановлюється особою, що його підписує.
Службовий заголовок пишеться від поля (без червоної строки) в одну або декілька суцільних строк. В ньому послідовно указуються: назва документу; найменування частини, в якій він розроблений; місце розміщення пункту управління; час і дата; масштаб і рік видання карти, по якій він розроблений.
При віддані бойового наказу (розпорядження) усно текст його записується в таємному робочому зошиті, завіряється офіцером штабу, які передає наказ (розпорядження), і особою, яка записує його. Окремі листи з записами оформлюються і враховуються, як таємні.
При розробці текстових бойових документів необхідно дотримуватися наступних правил:
- часові дані позначаються чотирма групами двозначних цифр – години, хвилини, число, місяць (14.01 12.12);
- перерахування населених пунктів і місцевих предметів, які визначають лінію зіткнення, райони, ділянки, рубежі своїх військ, починаються з правого флангу і ведеться проти руху часової стрілки, а військ противника – з його лівого флангу, по руху часової стрілки; райони при цьому позначаються не менше ніж трьома, рубежі – двома і ділянки – чотирма пунктами;
- напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю глибину бойового завдання;
- маршрути руху позначаються назвами населених пунктів або місцевих предметів; починаючи з вихідного, далі проміжними і закінчується пунктом на границі району зосередження;
- кількість частин і підрозділів пишеться пропісью (два об РХБз); в таблицях і розрахунках – цифрами (об РХБз – 5, АРС-14 – 3);
- при користуванні іноземними картами назви населених пунктів і місцевих предметів пишуться українськими буквами.