Формування фінансового механізму підприємства на матеріалах ВАТ Центренерго (стр. 12 из 27)

Згідно з рішення НКРЕ для ВАТ “Центроенерго” щомісячно у 2006 –2007 роках виділяється додаткова сума з ОРЕ на сплату процентів за кредитом по оновленню блоку №2 Трипільської ТЕС:

- червень 2005 року – 6 331 200 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (від 22 червня 2005 року N 449)

- січень 2006 - 4 286 328,72 грн. для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС.( від 28 грудня 2005 року N 1268 )

Таблиця 3.2 Додатковий платіж, який враховується в платежах ВАТ "ДЕК "Центренерго" за відпущену електричну енергію в Оптовий ринок електричної енергії України, для забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "ДЕК "Центренерго" з повернення кредитів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України на фінансування проекту реконструкції енергоблоку N 8 Зміївської ТЕС (постанова НКРЕ від 21 січня 2006 р. N 39 ) [102]

Період	Сума (без ПДВ), грн.
лютий	4286328,72
березень	4714961,59
квітень	1714531,49
травень	4286328,72
червень	3586451,60
липень	3 586 451,60
серпень	3 586 451,60
вересень	3 757 235,01
жовтень	3 586 451,60
листопад	3 757 235,01
Всього	36 862 426,94

Таблиця 3.3 ПЛАН реконструкції та модернізації теплоелектростанцій у період до 2010 року [102] (млн. гривень)

Найменування об'єкта, що підлягає реконструкції та модернізації	Потужністьблока, МВт	Орієнтовнийобсяг фінансування, усього	У тому числі за роками
			2004 - 2005	2006 - 2007	2008 - 2010
ВАТ "Центренерго"
Трипільська ТЕС
Блок N 1 (циркуляційний киплячий шар)	300	580	80	500
Блок N 2	300	400	60	340
Блок N 4 (сіркоочисна установка)	300	340	40	300
Вуглегірська ТЕС
Блок N 1	300	250	30	220
Блок N 3	300	250	250
Зміївська ТЕС
Блок N 1	200	60	10	50
Блок N 8	300	282	52	100	130
Блок N 9	300	320	110	210
Разом	2482	92	690	1700

3.2 Удосконалення фінансового планування на підприємстві

Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:

- перспективне фінансове планування;

- поточне фінансове планування;

- оперативне фінансове планування.

Кожна із цих підсистем включає певні форми фінансових планів, їх зміст та чіткі межі періодів, на які ці плани розробляються. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих засобів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідає само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Особливістю фінансового планування на підприємствах в ринковій економіці є те, що воно не носить елементів директивності і є внутріфірменним. Мета фінансового планування на підприємстві – забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого – на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.

Фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон’юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами.

Фінансове планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Фінансове планування на державних підприємствах (крім казенних) стало обов’язковим з 2001 року.

Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

- врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

- установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

- забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

- забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.

Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів.

Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними. За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Фінансове планування (крім вже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають.

Фінансове планування – це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 3.6.

Рис. 3.6. - Основні етапи фінансового планування на підприємстві [89]

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники, пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення. Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках – нормативах.

До таких нормативів відносяться:

- середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

- мінімальна частка власного капіталу;

- коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;