Оцінка економічної ефективності підприємства готельно-ресторанного бізнесу (стр. 2 из 14)
Значення прибутку полягає в тому, що вона відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на розмір прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства перебувають кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні й паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію й заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва й менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва й праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого й фінансового планування.
Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції й собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції й вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.
По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного й соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Вона надходить у бюджети у вигляді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери[5]. Свою роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки й прорахунки в напрямку організації виробництва й збуту продукції[6].
Економічна нестабільність, монопольний стан товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання повинне виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.
Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але при плануванні й оцінці господарської й фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники.
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно втримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але й забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це припускає знання джерел формування прибутку й знаходження методів по кращому їхньому використанню.
Основою ринкового механізму є економічні показники, необхідні для планування й об'єктивної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства, утворення й використання спеціальних фондів, порівняння витрат і результатів на окремих стадіях відтворювального процесу[7] . В умовах переходу до ринкової економіки головну роль у системі економічних показників грає прибуток.
Основним показником прибутку для оцінки виробничо-господарської діяльності виступає: балансовий прибуток, прибуток від реалізації випускається продукции, що, валовий прибуток, оподатковуваний прибуток, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства або чистий прибуток.
Оскільки основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції, що випускається на даному підприємстві, сума прибутку перебуває під взаємодією численних факторів: зміни обсягу, асортименту, якості, структури виробленої й реалізованої продукції, собівартості окремих виробів, рівня цін, ефективності використання виробничих ресурсів.
Розрізняють прибуток бухгалтерський і чистий економічний прибуток. Під економічним прибутком – розуміють різницю між загальним виторгом і зовнішніми й внутрішніми витратами.
У число внутрішніх витрат включають при цьому й нормальний прибуток підприємця. (Нормальний прибуток підприємця - це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант.)
Прибуток, обумовлений на підставі даних бухгалтерського обліку, являє собою різницю між доходами від різних видів діяльності й зовнішніх витрат.
У цей час у бухгалтерському обліку виділяють п'ять видів прибутку[8]:
· валовий прибуток
· прибуток (збиток) від продажів
· прибуток (збиток) до оподатковування
· прибуток (збиток) від звичайної діяльності
· чистий прибуток (нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоду).
Валовий прибуток визначається як різниця між виторгом від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) і собівартістю проданих товарів, продукції, робіт і послуг. Виторг від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг називають доходами від звичайних видів діяльності. Витрати на виробництво товарів, продукції, робіт і послуг уважають видатками по звичайних видах діяльності. Валовий прибуток розраховують по формулі
де ВР – виторг від реалізації; С – собівартість проданих товарів, продукції, робіт і послуг.
Прибуток (збиток) від продажів являє собою валовий прибуток за винятком управлінських і комерційних видатків:
Ппр = П вал – Ву – Вк
де Ву – видатки на управління; Вк– комерційні видатки.
Прибуток (збиток) до оподатковування – це прибуток від продажів з урахуванням інших доходів і видатків, які підрозділяються на операційні й позареалізаційні:
Пдо = Ппр (+-)Содв(+-)Спдв
де Содв – операційні доходи й видатки; Спдв – позареалізаційні доходи й видатки.
До операційних доходів відносять надходження, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування активів організації; надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають із патентів на винаходи, промислові зразки й інші види інтелектуальної власності; надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (включаючи відсотки й інші доходи по цінних паперах); надходження від продажу основних коштів і інших активів, відмінних від коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів; відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за використання банком коштів, що перебувають на рахунку організації в цьому банку[9].
Операційні видатки - це видатки, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння й користування) активів організації; видатки, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають із патентів на винаходи, промислові зразки й інші види інтелектуальної власності; видатки, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій; відсотки, що сплачуються організацією за надання їй у користування коштів (кредитів, позик); видатки, пов'язані із продажем, вибуттям і прочим списанням основних коштів і інших активів, відмінних від коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції; видатки, пов'язані з оплатою послуг, надаваних кредитними організаціями.
Позареалізаційними доходами є штрафи, пені, неустойки за порушення умов угод; активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування; надходження у відшкодування заподіяні організації збитків; прибуток минулих років, виявлена у звітному році; суми кредиторської й депонентської заборгованості, по яких минув строк позовної давності; курсові різниці; сума дооцінки активів (за винятком внеоборотных активів).
До позареалізаційних видатків відносяться штрафи, пені, неустойки за порушення умов угод; відшкодування заподіяних організацією збитків; збитки минулих років, визнані у звітному році; суми дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення; курсові різниці; сума уцінки активів (за винятком внеоборотных активів)[10].
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності може бути отримана вирахуванням із прибутку до оподатковування суми податку на прибуток і інших аналогічних обов'язкових платежів (суми штрафних санкцій, що підлягають сплаті в бюджет і державні позабюджетні фонди):
Пзд = Пдо - П
де П – сума податків.
Чистий прибуток – це прибуток від звичайної діяльності з урахуванням надзвичайних доходів і видатків:
Пч = Пзд + Ндв
де Ндв – надзвичайні доходи й видатки.
Надзвичайними доходами вважаються надходження, що виникають як наслідку надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації й т.п.). До них ставляться страхове відшкодування, вартість матеріальних цінностей, що залишаються від списання непридатних до відновлення й подальшого використання активів, і т.п. У складі надзвичайних видатків відображаються видатки, що виникають як наслідку надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна й т.п.).