• наявні потужності — якщо в організації є достатні потужності, то часто ефективніше самим робити комплектуючі чи створювати послуги;
• спеціальні знання — якщо фірмі бракує досвіду і кваліфікації для якісного виконання роботи, то розумною альтернативою буде закупівля чи партнерство;
• фактори якості — підприємства вузької спеціалізації звичайно можуть запропонувати більш високу якість, ніж може забезпечити сама організація. І навпаки, спеціальні вимоги до якості чи здатність самостійно контролювати якість можуть дозволити виробництву цілком виконувати всі роботи; Е природа попиту, коли попит на виріб високий і стабільний, то для організації буває вигідніше виконувати роботу самій. Однак при великих коливаннях попиту чи малому обсязі замовлень звичайно буває краще доручити роботу іншим; • витрати — будь-яка економія витрат за рахунок закупівель чи виробництва повинна співвідноситися з попередніми факторами. Економія витрат може походити із самого виробу чи з економії на транспортних витратах [3].
Як тільки буде прийняте рішення, які компоненти продуктів робити самій організації, а які повинні бути зроблені зовнішніми підприємствами, можна вибрати процес, найбільш придатний для виробництва різних компонентів. Основа у виборі процесу — необхідність пов'язати вимоги виробу з виробничими можливостями. Розходження між успіхом і невдачею у виробництві іноді просліджується від моменту вибору процесу. Продукція має широкий діапазон — від унікальних видів до високо стандартизованої, серійної продукції. Звичайно вимоги з обсягу збільшуються в міру росту стандартизації: унікальні товари мають малий обсяг, а стандартні — великий. Ці фактори варто враховувати при визначенні, який тип виробничого процесу варто використовувати.
При виборі типу виробничого процесу також виробляється оцінка ступеня його автоматизації і гнучкості й оцінка устаткування, що буде використовуватися.
Пов'язати ці елементи при виборі процесу можливо за допомогою матриці продукт/процес.
Основою матриці є взаємозалежність життєвих циклів продукту і технологічного процесу, що служать базою для прийняття рішень. Життєвий цикл продукту представлений у вигляді трьох фаз:
1) нова фаза — запуск продукту у виробництво;
2) фаза, що розвивається — збільшення ступеня відпрацьовування продукту з ростом його випуску, що вимагає забезпечення
якості і нововведень. Найбільш ефективна спеціалізована технологія;
3) відпрацьована фаза — вироблений продукт із погляду технічних характеристик, стандартизації, якості, конкурентоспроможності. Конкуренція ведеться за ціновими характеристиками. Досягається це високим рівнем автоматизації. Найбільш ефективні варіанти показані по діагоналі.
Вимоги до формування виробничого процесу в компанії 5МН (Швейцарія}
Годинники Swatch створені на основі радикально нових розробок в галузі дизайну, автоматизації і зборки, а також в галузі маркетингу й обміну інформацією.
Ми реорганізували виробництво, зборку і розподіл. Ми звернули більш пильну увагу на логістику, якість і устаткування. Ми заново спроектували виробничий процес. Наші виробничі підрозділи несуть повну відповідальність за виготовлення і зборку.
Годинники Swatch дуже легкі. Воші складаються усього лише з 51 деталі, що приблизно в 2 рази менше, ніж у конкурентів. Це можливо завдяки оригінальній схемі виробництва. Усередині знаходяться порожні опалубки. Два попередньо зібраних модулі склепуються ультразвуком, а скло приварюється до корпуса прямо, що є гарантією водонепроникності і твердості.
Ми стандартизували стільки стандартних деталей для різних марок, скільки було можливо: кварцові резонатори, проміжні мотори (stepping motors) і т.д. Ми стандартизувати велику частину устаткування для цих деталей. Ми уклали величезні засоби у високотехнологічні компоненти, такі, як напівпровідники і батареї. Ми приклали величезні зусилля для автоматизації наших складальних ліній.
2. Проектування процесу виробництва продукції
Коли виріб спроектований, необхідно визначити етапи процесу виробництва цього виробу, загальну тривалість його виготовлення. Різні варіанти технологічного процесу впливають на середній час виробництва, трудомісткість виробів, вантажопотоки на підприємстві, використання виробничих потужностей.
Найбільший ефект буде досягнутий, якщо будуть розроблені комплексні технологічні процеси, що охоплюють, крім основних виробничих операцій, транспортні, контрольні й інші допоміжні процеси.
У такому випадку, уже до початку виробничого процесу за технологічною документацією можна визначити довжину і напрямок транспортних шляхів між технологічними операціями, тривалість транспортних операцій, спосіб їхнього здійснення, частку ручних і механізованих робіт, їхню трудомісткість.
Актуальність такого підходу диктується тим, що на підприємствах і будівництвах, здебільшого, обсяг допоміжних операцій найчастіше перевищує обсяг основних [4].
Як і при проектуванні виробу, розроблювач процесу (технологічна служба підприємства) повинен розглянути відносну значимість наступних критеріїв проектування процесу виробництва:
• Виробнича потужність.
• Економічна ефективність.
• Гнучкість.
• Продуктивність.
• Тривалість.
• Надійність.
• Ремонтопридатність.
• Стандартизація і сталість результатів.
• Безпека, промислова санітарія і гігієна.
• Задоволення життєвих потреб працівників.
Щоб забезпечити потрібні характеристики процесу, розроблювач повинен зробити вибір варіантів у наступних галузях:
• Тип переробної системи (проектна система, дрібносерійне виробництво, безупинний процес, комбінація перерахованих вище варіантів).
• Власне виробництво чи придбання деяких комплектуючих виробів.
• Виконання деяких завдань своїми засобами чи передача їхнім субпідрядникам.
• Способи переробки (наприклад, фарбування виробів можна вести розпиленням, кистю, валиком, зануренням).
• Ступінь механізації й автоматизації.
• Рівень допоміжних робіт.
• Ступінь спеціалізації праці робітників [5].
Спеціалізація (поділ) праці є найважливішим чинником підвищення продуктивності праці виробничих працівників і робітників. Переваги спеціалізації полягають у тім, що вона дозволяє скоротити обсяг підготовки працівників, підвищити рівень професійного уміння на кожному спеціалізованому робочому місці, відокремити від виробничих завдань ті, котрі не вимагають кваліфікованої праці, а можуть бути виконані некваліфікованими робітниками, що одержують меншу зарплату. При цьому значною мірою зростає можливість використання спеціалізованого устаткування.
У той же час спеціалізація має ряд недоліків. Головні з цих недоліків наступні:
• зменшення гнучкості при зміні виробничих завдань,
• зниження почуття задоволеності робітників своєю працею,
• наростання стомлюваності при монотонній праці,
• ріст прогулів.
Тому дуже важливою є роль керівника на етапі визначення змісту робіт, який разом з технологічною службою, а можливо і з психологом, повинен всебічно розглянути дану проблему, фактори, з нею пов'язані, щоб знайти оптимальний рівень спеціалізації праці.
При проектуванні виробничого процесу (Product Flow Design) основна увага зосереджується на окремих процесах, через які проходять комплектуючі матеріали і складальні вузли в міру, їхнього виготовлення. Найбільш широко при плануванні процесів застосовуються наступні інструменти: операційні маршрутні карти, схеми технологічного процесу (Flow Process Chart), складальні схеми і креслення. Це дуже зручні інструменти як для використання в стійкому режимі виробництва, так і при діагностиці відхилень. Власне кажучи, перший звичайний етап у ході створення будь-якої виробничої системи починається зі складання карт потоків і операцій з використанням одного чи декількох з перерахованих вище інструментів. Вони являють собою ніби «організаційну структуру» виробничої системи [І].
Складальне креслення— це не що інше, як докладне зображення всіх окремих компонентів продукції.
У складальній схемі використовується інформація, представлена в складальному кресленні, і крім того вказується, яким способом і в якому порядку окремі компоненти продукції повинні з'єднуватися в процесі зборки. Часто в схемі наводяться зведення Про структуру загального виробничого потоку.
В операційних маршрутних картах, як випливає з їхньої назви, вказуються маршрути руху заготівель за операціями технологічного процесу.
У схемах технологічного процесу за рубежем звичайно використовуються стандартні символи американського суспільства інженерів-механіків (American Society of Mechanical Engineers), за допомогою яких наочно відображається усе, що відбувається з продукцією в міру послідовного виготовлення на відповідному виробничому устаткуванні. Можуть застосовуватися й інші умовні позначки різних процесів, але в такому випадку їх потрібно розшифрувати на самій схемі.
Розробка схеми технологічного процесу дозволяє скоротити простої і час збереження, що поліпшує організацію виробництва і робить його більш рівномірним.