Смекни!
smekni.com

Захист прав і свобод людини та карний процес (стр. 15 из 25)

постанова про зняття інформації з каналів зв'язку виноситься в режимі, який забезпечує нерозголошення даних досудового слідства або оперативно-розшукової діяльності (ч.10 ст.187 КПК України), в російському варіанті про це не зазначено;

хоча в Кримінально-процесуальному кодексі України порядок дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, виділено в окрему статтю, норма, що його регулює, викладена дуже лаконічно. Лише зазначається можливість залучення в необхідних випадках спеціаліста, обов'язок слідчого після вивчення змісту інформації скласти про це протокол та при виявленні в інформації даних, що мають доказове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи (п.4 ст.187-1 КПК України).

П. п.6-8 ст.186 КПК Росії більш детально визначають порядок дослідження знятої інформації, а саме: слідчий протягом всього терміну проведення слідчої дії має право в будь-який час витребувати від органу, що здійснює прослуховування, фонограму для огляду і прослуховування. Вона передається слідчому в опечатаному вигляді з супровідним листом, в якому вказуються дата і час початку і закінчення записів вказаних переговорів і короткі характеристики технічних засобів, що використовувалися. Про результати огляду і прослуховування фонограми слідчий разом з понятими (участь яких не передбачена українським законодавцем) і за необхідністю з участю спеціаліста, а також осіб, чиї телефонні та інші переговори записані, складає протокол, в якому повинна бути дослівно викладена та частина фонограми, що, на думку слідчого, має відношення до даної кримінальної справи. Особи, які беруть участь в огляді і прослуховуванні фонограми, мають право викласти свої зауваження до протоколу. Фонограма в повному обсязі залучається до матеріалів кримінальної справи на підставі постанови слідчого як речовий доказ і зберігається в опечатаному вигляді в умовах, що виключають можливість прослуховування і тиражування сторонніми особами і забезпечують її збереження і технічну придатність для повторного прослуховування, в тому числі в судовому засіданні.

Підсумовуючи вищевикладене, робимо висновок про необхідність закріплення у КПК України двох самостійних слідчих дій "накладання арешту на кореспонденцію" і "зняття інформації з каналів зв'язку". Також доцільно було б виключити однаковість назв у позначенні розглянутих вище слідчої дії і оперативно-розшукового заходу. Вважаємо доцільним розширити ст.187-1 КПК і більш детально визначити порядок дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку.

Вирішення цих проблем і внесення відповідних змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, що регулюють дане питання, сприятиме одностайному розумінню і правильному застосуванню зняття інформації з каналів зв'язку як слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу, що значно активізує роботу слідчих та оперативних підрозділів.

Також, слід навести для порівняння норми законодавства деяких країн, з якими ми на протязі довгого часу перебували на одному правовому полі в межах колишнього Радянського Союзу, з питань, що регулюють прослуховування телефонних розмов, арешт телеграфної та іншої кореспонденції.

Отже, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу Республіки Вірменія зазначені питання регулюються ст. ст.239, 240, 241 зазначеного Кодексу, якими встановлено наступний порядок контролю кореспонденції, поштових, телеграфних і інших повідомлень, їх огляду та виїмки, а також прослуховування телефонних переговорів.

Так, коли є достатні підстави вважати, що в кореспонденції, поштових, телеграфних і інших повідомленнях, що відправляються підозрюваним або обвинуваченим чи отримуваних ними, можуть міститися відомості, що мають доказове значення у справі, слідчий може винести мотивовану постанову, в якій міститься клопотання до суду про контроль кореспонденції вказаних осіб.

В постанові повинні бути вказані: найменування установи зв'язку, на яку покладається обов'язок по затриманню кореспонденції; ім'я, прізвище особи або осіб, кореспонденція яких підлягає затриманню; точна адреса цієї особи (осіб); вид кореспонденції, на яку накладається арешт, і термін арешту.

До кореспонденції, на яку може бути накладений арешт, зокрема, відносяться наступні об'єкти: листи, телеграми, радіограми, бандеролі, посилки, поштові контейнери, переклади, повідомлення по телефаксу і електронній пошті.

Постанова суду про контроль кореспонденції надсилається начальникові відповідної установи зв'язку, для якої воно є обов'язковою.

Начальник установи зв'язку затримує необхідну кореспонденцію і про це негайно повідомляє слідчого.

Контроль кореспонденції припиняється слідчим, прокурором або судом, що винесли відповідну постанову.

Слідчий під розписку знайомить з постановою про провадження виїмки начальника установи зв'язку, а при необхідності - інших службовців даної установи і за участю понятих з числа працівників даної установи розкриває і оглядає кореспонденцію.

При виявленні документів, предметів, які можуть мати значення для справи, слідчий проводить виїмку відповідних відправлень або обмежується зняттям з них копій. За відсутності даних, які можуть мати значення для справи, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції адресатові або про її затримання на встановлений ним термін.

Про кожен випадок огляду або затримання кореспонденції складається протокол, в якому зазначається: ким, де, коли і яка конкретно кореспонденція була затримана або піддалася огляду, що було вилучене, що повинне бути доставлене адресатові або тимчасово затримано, з якої кореспонденції зняті копії, які технічні засоби використовувалися і що було виявлене. Всі особи, що брали участь в слідчій дії, повинні бути ознайомлені з протоколом, який вони завіряють своїми підписами, а при необхідності можуть вимагати внесення до нього своїх зауважень.

Якщо є достатні підстави вважати, що в телефонних переговорах або переговорах з використанням інших засобів зв'язку підозрюваного, обвинуваченого і інших осіб, що мають відомості про злочини, можуть міститися відомості, що мають значення для справи, допускається за рішенням суду прослуховування і звукозапис даних переговорів.

Про необхідність прослуховування і звукозапису переговорів слідчий виносить мотивовану постанову про порушення перед судом клопотання, в якому вказуються: кримінальна справа і підстави, за якими повинна проводитися відповідна слідча дія; прізвища, імена осіб, переговори яких підлягають прослуховуванню, час прослуховування, установа, якій доручається технічне здійснення прослуховування і звукозапису переговорів. Постанова направляється до суду.

В разі згоди судді на прослуховування і звукозапис переговорів постанова надсилається слідчим до відповідної установи для виконання.

Прослуховування і звукозапис переговорів можуть бути встановлені на термін не більше шести місяців. Вони припиняються, коли відпадає в них необхідність, але у всіх випадках - не пізніше закінчення попереднього розслідування.

Протягом встановленого терміну слідчий має право у будь-який момент витребувати звукозапис для огляду і прослуховування. Він передається слідчому в опечатаному вигляді разом з супровідним листом, в якому повинні бути вказані час початку і закінчення звукозапису переговорів і необхідні технічні характеристики використаних засобів.

Огляд та прослуховування звукозапису слідчим проводиться за участю понятих, а при необхідності - спеціаліста, про що складається протокол, в якому повинна бути дослівно відтворена частина звукозапису, що відноситься до справи. Звукозапис залучається до протоколу; при цьому частина, що не відноситься до справи, після набрання вироком законної сили або після припинення справи знищується.

Статтями 213 та 214 Кримінально-процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачено наступний порядок накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, їх огляд і виїмка, а також прослуховування і запис переговорів.

За наявності достатніх підстав вважати, що листи, телеграми, радіограми, бандеролі, посилки й інші поштово-телеграфні та інші відправлення можуть містити відомості, документи і предмети, що мають значення для кримінальної справи, на них може бути накладений арешт. Накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, огляд і виїмка їх в поштово-телеграфних установах проводяться за постановою слідчого, органу дізнання з санкції прокурора або його заступника.

В постанові вказуються прізвище, ім'я, по батькові особи, поштово-телеграфні і інші відправлення якого повинні затримуватися, точна адреса цієї особи; підстави для накладення арешту і проведення виїмки; види поштово-телеграфних й інших відправлень, що підлягають арешту; термін дії арешту; найменування установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати поштово-телеграфні й інші відправлення та негайно повідомляти про це слідчого, орган дізнання.

Постанова про накладення арешту на поштово-телеграфні й інші відправлення, про їх огляд і виїмку направляється слідчим, органом дізнання до відповідної установи зв'язку, якій пропонується затримувати поштово-телеграфні й інші відправлення та негайно повідомляти про це слідчого, орган дізнання.