Смекни!
smekni.com

Механізм страхування зовнішньоекономічних операцій підприємства на прикладі ВАТ Бердичівський держлісгосп (стр. 3 из 19)

Недоліками вітчизняної системи страхування е неможливість нагляду на стадії заснування компанії і відмови у видачі ліцензії, коли існують сумніви в її репутації. У цьому плані європейський досвід нагляду може придатися в боротьбі з незаконним відмиванням грошей (кептивними страховими компаніями України).

Сьогодні з повною очевидністю доводиться констатувати той факт, що більшість законів і стандартів України, у тому числі і страхове законодавство, ще не відповідають європейським аналогам. Проте останнім часом кроки влади в даній сфері демонструють її розуміння необхідності входження до міжнародних економічних структур.

Сучасні страхові ринки країн колишнього СРСР мають схожі проблеми розбудови систем страхування. Вирішення цих проблем за допомогою зближення законодавчих основ страхової діяльності, обміну досвідом е економічно виправданим.

У 1995 р. для обміну інформацією про зміни в національних страхових законодавствах було організовано Нараду органів страхових наглядів країн СНД. Мета такого об'єднання - формування єдиного страхового простору на території СНД.

Серед країн СНД на Україну припадає 5 % усіх зібраних премій, на Росію – 90 %, на решту 10 країн – 5 %. Це зумовлено різними рівнями розвитку і різною чисельністю населення (у Росії та Україні проживає 70 % населення СНД). Особливість страхових ринків СНД полягає в тому, що в цих країнах провідні позиції займають колишні державні монополії, на які припадає 50-60 % ринку страхування .

Взаємодія з країнами СНД у страховій справі може бути зумовлена також економічними вигодами географічного положення України в ланцюгу Європа — Росія — Азія. Це пов'язано з оголошенням країнами Азіатсько-тихоокеанського басейну (Японія, Китай, Росія та ін.) програми створення в регіоні до 2020 р. Зони вільної торгівлі та інвестицій . Керівники України, Росії, Білорусії, Казахстану вже виявили бажання зробити території цих чотирьох країн СНД спільною зоною вільної торгівлі та інвестицій.

1.3 Особливості страхування при здійсненні підприємствами зовнішньоекономічних операцій

Динамічний розвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльності держави й самих підприємств. Від того, наскільки успішно Україна та її суб'єкти господарювання здійснюватимуть зовнішньоекономічні операції, залежатиме їхній подальший ефективний розвиток, розширення ринків збуту, отримання нових технологій і прибутків, обмін досвідом, інтеграція у міжнародну систему виробництва, Світову організацію торгівлі та Європейський союз.

Водночас вихід підприємств на зовнішні ринки призводить до виникнення безлічі ризиків (майнових, фінансових, політичних, валютних), які важко передбачити або ж зовсім неможливо прогнозувати їхні наслідки. Але загалом вони існують і можуть завдавати підприємствам великих збитків.

Щоб захистити експортерів, імпортерів та інвесторів від ризиків, пов'язаних із міжнародними операціями, страхові компанії пропонують їм комплексне страхування зовнішньоекономічної діяльності.

Страхування зовнішньоекономічного ризику — це комплекс видів страхування, які забезпечують захист майнових інтересів підприємств під час проведення різних форм міжнародної співпраці. До зовнішньоекономічного страхування входять такі основні види:

— страхування експортних зобов'язань — невиконання закордонним контрагентом договірних зобов'язань через власну неплатоспроможність або з різних, незалежних від нього причин політичного характеру;

— страхування майнових ризиків — будівель, споруд, вантажів, транспортних засобів, будівельно-монтажних ризиків, міжнародних торгово-промислових виставок тощо;

— страхування валютних ризиків — передбачення контрактом валютних застережень.

Метою страхування експортних операцій є:

- при страхуванні експортних кредитів — захист фінансуючих установ від можливих втрат у зв'язку з фінансуванням експортних кредитів;

- при страхуванні експортних контрактів — захист вітчизняних підприємств від втрат під час виконання експортного контракту або перед відправленням товарів, або перед наданням послуг (ризик виробництва), або ж після відправлення (ризик кредитних зобов'язань);

- при страхуванні інвестицій за кордон — захист вітчизняних підприємців від втрат під час реалізації інвестиційних проектів за кордоном.

Головним ризиком при проведенні зовнішньоекономічних операцій для підприємств є група ризиків, які ми умовно об'єднали в групу ризиків при страхуванні експортних зобов'язань. Цей вид страхування є одним із наймолодших напрямів страхової діяльності (як окремий вид страхування сформувався приблизно в 50-ті роки XX століття). У вітчизняній науковій літературі йому досі не приділялося належної уваги з різних причин, головними з яких є ті, що страхова галузь у нашій державі тільки-но починає розвиватися, формуються різні програми на державному рівні щодо підтримки й стимулювання експорту (одним із таких вагомих важелів у зарубіжних розвинених країнах є страхування), підвищується страхова культура самих підприємств, однією з вимог зовнішньоекономічних контрактів є обов'язковість страхування тощо.

З огляду на це дослідження основних ризиків зовнішньоекономічних операцій вітчизняних суб'єктів господарювання під час проведення експортних операцій, на нашу думку, є досить актуальним і своєчасним (враховуючи активізацію дій уряду України зі вступу до Світової організації торгівлі, значну частку у ВВП надходжень підприємств від зовнішньоекономічних операцій (понад 60 %) тощо).

Сутність страхування експортних зобов'язань полягає у покритті збитків, завданих учаснику зовнішньоекономічної діяльності через невиконання іноземним контрагентом договірних зобов'язань внаслідок власної неплатоспроможності або у зв'язку з діями уряду, воєнними конфліктами, громадськими заворушеннями та іншими політичними подіями. Страхуванню підлягають комерційні (товарні) кредити, надані покупцеві, банківські позики постачальникові чи покупцеві, зобов'язання і поручительства за кредитом, довгострокові інвестиції тощо.

Ризики зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на дві основні групи. До першої можуть належати ризики, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю контрагента (його платоспроможність, кредитні зобов'язання, максимальний товарний кредит, наданий йому іншими фірмами, приблизні розміри операцій тощо і ймовірність неотримання оплати від нього) та торговий ризик, який виникає внаслідок розбіжностей між продавцем і покупцем у питанні про відповідність товару умовам торгової угоди (вміст у ньому певних складових, колір, процент вологості, засміченість тощо).

Друга група об'єднує різновиди політичного ризику (воєнні дії, революції, державна заборона на платежі за кордон, консолідація боргів, націоналізація, конфіскація; неплатіж покупця, у ролі якого виступає державна організація; скасування імпортної ліцензії, запровадження ембарго тощо). Треба зазначити, що у послугах страхування експортних кредитів зацікавлені також імпортери, якщо є ймовірність неотримання товару або отримання товару неналежної якості після проведення оплати закордонному продавцеві.

Окремо зупинимося на великій групі ризиків, що спричиняють невиконання договірних зобов'язань іноземним контрагентом і знаходяться поза зоною контролю учасників міжнародної торгівлі, — це політичні ризики. Ці ризики привертають особливу увагу вітчизняних підприємств-експортерів, оскільки більша частина їхньої продукції поставляється до країн Середньої Азії, Африки, Близького Сходу, Росії та до інших країн, то розвиваються, для яких ці ризики досить характерні. Прикладами таких ризиків можуть бути заборона конвертації або заборона перерахування іноземної валюти в країні покупця, заборона урядом країни-постачальника експорту окремого виду товару, незаконне позбавлення господаря прав власності органами влади країни, де знаходиться майно, ризик неможливості отримання від орендарів платежів через заборону конвертації в певній країні тощо.

Слід зауважити, що, по-перше, політичні ризики характерні як для інвесторів, так і для експортерів (наприклад, заборона на конвертацію може впливати на них однаково). По-друге, політичні ризики не обов'язково призводять до фінансових втрат, але вони можуть викликати події, які вплинуть на інтереси учасників міжнародних відносин. Так, зміна влади в країні може призвести до змін у законодавстві й відповідно до конфіскації активів; політичні безпорядки можуть призвести до пошкодження активів іноземних компаній. При цьому треба зазначити, що причинами невиконання експортних зобов'язань із контракту можуть бути не лише політичні ризики, а й, наприклад, порушення компанією-імпортером умов господарювання і, як наслідок, анулювання контролюючим органом її ліцензії або ж уведення обмежень, які можуть негативно вплинути на договірні зобов'язання сторін.

Досить складним і водночас важливим для страхової компанії є формування системи оцінки політичних ризиків. Головною проблемою в процесі оцінки є відсутність, викривленість або неповнота статистики. Така ситуація зумовлюється низкою чинників. По-перше, доки подія в країні не призвела до конкретних збитків іноземних компаній, що там працюють, вона не може бути внесена до потенційної статистичної бази (оскільки не наводить точних оцінок збитку).

По-друге, велику роль відіграє конфіденційний характер такої інформації. Звісно, страховики мають у розпорядженні досить великий обсяг інформації, що стосується політичних ризиків, але вона не може стати повністю відкритою і доступною для всіх учасників ринку. Таким чином, створити точну систему кількісної оцінки політичного ризику майже неможливо. Отже, для аналізу політичних ризиків можна й необхідно застосовувати якісні оцінки.