Мир Знаний

Механізм страхування зовнішньоекономічних операцій підприємства на прикладі ВАТ Бердичівський держлісгосп (стр. 6 из 19)

По-п’яте, страхування великою мірою залежить від загальної соціально-економічної ситуації в суспільстві. Тож хоч би яким досконалим було програмне забезпечення реформування страхової діяльності, воно не буде результативним без узгодження з програмами розвитку інших сфер і галузей в межах та на основі єдиної, несуперечливої довгострокової соціально-економічної стратегії.

Аналіз нормативно-правових актів із питань регулювання страхової діяльності дає підстави говорити про два істотних недоліки. По-перше, законодавство щодо страхування не має системного характеру та є фрагментарним. У базовому законі відсутні чіткі визначення понять. Окремі питання страхування регулюються не базовим законом, а іншими. Є певні неузгодженості і в урядових постановах з питань страхування. Це призводить до можливості різночитань. Не здійснено кодифікації всіх нормативно-правових актів, що тим чи іншим чином стосуються страхової діяльності. По-друге, окремі положення нормативно-правових актів не адаптовані до вимог законодавства ЄС, що може негативно позначитися на процесі євроінтеграції України.

Організаційно-правові проблеми - це відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм, галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов’язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку тощо.

Законом України "Про страхування" передбачено 34 види обов’язкового страхування, що навіть не мають зарубіжних аналогів. Рішення про їх запровадження прийнято поспіхом, без належного соціально-економічного обгрунтування. Окремі види такого страхування чітко законодавчо не врегульовані, оскільки мають відсильні норми або не визначені в українському правовому полі поняття. Майже для 2/3 видів обов’язкового страхування немає необхідної нормативної бази.

У програмі діяльності уряду "Відкритість, дієвість, результативність" декларується необхідність поліпшення стану соціального, пенсійного, медичного та екологічного страхування. Конкретні ж пропозиції стосовно запровадження економічних та інституційних механізмів, що забезпечували б відчутний прогрес у всій сфері класичного страхування, відсутні.

У прийнятій в 2005 р. Програмі розвитку страхового ринку України на 2005-2008 рр. йдеться про зростання обсягу страхових платежів до 3,5-4 % ВВП вже у 2009 р. Однак і в урядових документах, і у висловлюваннях посадовців ідеться про здійснення важливого, але не достатнього комплексу заходів, що не дасть змоги усунути першопричину стагнації страхового ринку та надати імпульс його поступальному розвитку. Ця першопричина полягає у відсутності фінансового підґрунтя для формування страхового ринку — підвищення реальних фінансових можливостей населення та юридичних осіб.

Таким чином, існує нагальна необхідність створення інституціональної основи для запровадження державної підтримки впровадження фінансових інструментів розвитку високотехнологічного експорту, що забезпечить паритетність у просуванні вітчизняних товарів на світові ринки.

В сучасній міжнародній торгівлі свою ефективність підтвердила державна підтримка експорту, яка здійснюється через експортні кредитні агентства (ЕКА). ЕКА – це прийнята в міжнародній практиці загальна назва установ (окремих страхових агентств, банків або департаментів міністерств), які впроваджують державну політику підтримки експорту шляхом застосування фінансових інструментів розвитку експорту, здійснення страхування експортних кредитів від комерційних і некомерційних ризиків та надання гарантій.

На сьогоднішній день подібні Агентства функціонують в більш ніж 70 країнах світу, у тому числі майже у всіх країнах Східної Європи (Польщі, Чехії, Угорщині, Болгарії, Словаччині, Румунії, Словенії, Хорватії), а також Прибалтики (Литві, Естонії).

Україна на відміну від усіх головних торгових конкурентів (Росія, країни ЄС, Центральної і Східної Європи) не має власної системи страхування і гарантування експортних кредитів і, таким чином, не може стимулювати експорт високотехнологічної продукції на умовах відстрочки платежів. Це робить продукцію вітчизняного машинобудівного комплексу неконкурентоспроможною на світових ринках і у міжнародних тендерах і не дає можливості банкам і підприємствам експортувати українську продукцію шляхом надання товарних кредитів з боку України.

Усі ЕКА керуються у своїй діяльності міжнародними правилами і принципами, головні з яких закріплені, так званим Консенсусом (рекомендації щодо надання та страхування експортних кредитів, що офіційно підтримуються державою) країн-членів Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а також договорами порозуміння Бернського Союзу. Ці правила є офіційно визнаними Світовою Організацією Торгівлі (СОТ) правилами державної підтримки кредитування і страхування експорту на основі залучення бюджетних коштів.

У 2008 р. було запропоновано проект закону,що покращив би ситуацію усфері страхуванні експорту.Система страхування експортних кредитів є важливим чинником стимулювання експортної діяльності та діє у багатьох країнах світу за безпосередньої участі та підтримки держави. Розробка зазначеного проекту Закону України обумовлена необхідністю нових державних підходів щодо забезпечення підтримки експортних операцій через товарне кредитування, лізинг, експорт інвестицій і технологій.

За предметом правового регулювання проект Закону України "Про державну підтримку страхування і кредитування експорту" належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС, які визначаються відповідно до Концепції адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496.

В даній сфері суспільних відносин діють:

- Закон України "Про страхування";

- Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

- Закон України "Про банки та банківську діяльність";

- Програма стимулювання експорту продукції, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.10.2005 № 498-р.

За інформацією Міністерства фінансів страхування кредитних ризиків в Україні становить лише близько 4 % від загального обсягу страхових послуг (інформація про частку застрахованих кредитів, що підтримують довгостроковий експорт відсутня).

Разом з цим, за інформацією Національного банку України українські банки на сьогодні мають надлишкові кредитні ресурси, які не надаються вітчизняним підприємствам через відсутність державної системи страхування політичних та довгострокових комерційних ризиків.

Міжнародна практика свідчить, що страхування експортного кредитування у країнах-членах ОЕСР забезпечує в середньому до 3 відсотків обсягу щорічного експорту, з яких державна підтримка становить орієнтовно 30 %. Така підтримка дозволяє експортерам із зазначених країн здійснювати і збільшувати поставки товарів і послуг на нові ринки, навіть із наявним політичним ризиком. Україна до цих пір тільки залучала експортні кредити інших країн, надаючи державні гарантії за зобов‘язаннями юридичних осіб – резидентів, що стимулювало іноземних експортерів.

Роль бюджетних коштів при цьому полягає у формуванні резервних фондів для страхування ризиків банків і експортерів. Середній щорічний обсяг експорту товарної продукції України за останні 3 роки (2006-2008 рр.) склав (за даними Держкомстату) 24,6 млрд. доларів США, або орієнтовно до 130 млрд. грн. і має сталу тенденцію зростання. Видатки Державного бюджету на 2009 р. затверджені у обсязі 144 млрд. грн.

На початковому етапі кошти державної підтримки страхування експортного кредитування та гарантування участі експортерів у міжнародних тендерах мають становити 250 млн. грн. При цьому слід зазначити, що 80% цих коштів буде направлено на формування страхових і гарантійних резервів, і лише до 20% на часткову компенсації за рахунок державного бюджету процентної ставки за експортними кредитами.

Іноземні інвестиції можуть, а в окремих випадках навіть мусять, бути застраховані. Страхування зовнішньоекономічних операцій стосується певних ризиків, і проводиться державними, акціонерними, змішаними та іншими комерційними страховими компаніями на договірних засадах. Страхування експортних кредитів, позичок, а також деяких інвестицій і контрактів на поставку машин та обладнання здійснює спеціалізоване страхове акціонерне товариство, контрольний пакет акцій якого належить уряду України.

Регулюючи взаємовідносини інвесторів і держави на засаді встановлення правових і економічних умов господарської діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, уряд визначає також пільги та гарантії майнових прав та інтересів таких підприємств. Пільгами для них є, по-перше, звільнення від обкладання митом майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства, а по-друге, те, що його продукція не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва. Для окремих суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, які спрямовані на реалізацію державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та територій, може встановлюватися пільговий інвестиційний режим.